Тема 2.1.2 Організаційні типи виробництва

План

1 Типи виробництва, їх порівняльна характеристика

2 Структура виробничого циклу

3 Методи поєднання операцій

1 Організаційні типи виробництва

Основним показником поділу на типи виробництва є спеціалізація робочих місць.

Тип виробництва – це комплексна характеристика організаційно-технічного рівня виробництва, що охоплює номенклатуру продукції, обсяг виробництва, випуск однотипної продукції, характер завантаження робочих місць, кваліфікацію робітників, собівартість продукції. Під типом виробництва розуміють ступінь постійного завантаження робочих місць однаковою роботою і пов’язані з нею особливості в економіці.

Розрізняють такі види виробництва в залежності від ступеня завантаження робочих місць: одиничне, серійне, масове, змішане. Серійне також підрозділяється на дрібно-, середньо- та великосерійне.

Приклад одиничного – дослідне або експериментальне виробництво.

Тип виробництва характеризується коефіцієнтом спеціалізації робочих місць або коефіцієнтом серійності ( Кс):

К_с = m*n/p

де p –число робочих місць, шт;

m – середня кількість операцій, які виконуються при виготовленні кожної деталі, шт;

n - кількість деталей в партії, яка оброблюється.

Для масового виробництва Кс = 1-3, для середньосерійного від 11-20 та для дрібносерійного – понад 20.

Одиничне виробництво – характеризується широким асортиментом продукції і невеликим обсягом випуску однакових виробів, зразки не повторюються або повторюються дуже рідко, обладнання унікальне, передача предметів – послідовна, велика питома вага ручної праці. Характерне для суднобудування, верстатобудування та виробництва унікального обладнання.

Серійне виробництво – виготовляється обмежений асортимент, предмети праці надходять до робочого місця партіями,відносно велика номенклатура виробів, але значно менша, ніж за одиничного типу; частина обладнання спеціалізована, передача предметів – послідовно-паралельна, значне застосування механізації праці при незначному використанні ручної праці. Продукція – насоси, компресори, обладнання харчової промисловості.

Масове виробництво – виготовляються окремі види продукції у великій кількості на вузькоспеціалізованих робочих місцях протягом тривалого періоду; характерна незмінна номенклатура продукції; значно менша собівартість продукції, використовуються автоматичні лінії та паралельний вид пересування предметів.

Недоліки масового та серійного виробництва – орієнтація не на конкретного споживача і його вимоги, а на середні стандарти та труднощі перебудування виробництва. Щоб усунути ці недоліки необхідно використовувати змішаний метод.

2. Структура виробничого циклу

Організація виробничого процесу в часі характеризується способами поєднання операцій технологічного процесу, структурою та тривалістю виробничого циклу.

Це один з найважливіших показників, на його основі встановлюються строки запуску виробів у виробництво, розраховуються потужності виробничих підрозділів, визначається обсяг незавершеного виробництва та інші показники.

Виробничий цикл виготовлення виробу (партії) являє собою календарний період перебування його у виробництві від часу запуску вихідних матеріалів та напівфабрикатів в основне виробництво до отримання готового виробу. Тривалість виробничого циклу вимірюється у днях, годинах, хвилинах від початку першої виробничої операції до закінчення останньої. Будь-яке виробництво зацікавлене в його скороченні.

Тривалість виробничого циклу,Т_ц, год., охоплює три стадії: час технологічного оброблення , Тв, час технічного обслуговування виробництва, Т_о та тривалість перерв, Т_п:

Т_ц = Т_в + Т_о + Т_п

Тривалість залежить від тривалості робочого часу, необхідного для виробництва; розміру партії; тривалості перерв; тривалості операцій, прямо не пов’язаних з виробничим процесом.

Технологічний цикл – виконання основних операцій, протягом яких оброблюється предмет праці, на нього впливає якість проектно-конструкторських робот, рівень стандартизації виробів, організаційні фактори.

Технологічне обслуговування – контроль якості оброблення виробу, контроль режиму роботи обладнання, прибирання робочого місця, час доставки деталей до робочого місця.

Час перерв – час, протягом якого не змінюються жодні якісні характеристики виробу, але продукція ще не є готовою і процес виробництва не завершено, розрізняють регламентовані та нерегламентовані перерви. Види перерв: міжзмінні, перерви очікування (завантаження обладнання), перерви партіонності, перерви, зумовлені недосконалою організацією виробничого процесу.

Конкретна структура виробничого циклу залежить від особливостей продукції, технологічних процесів її виготовлення, типу виробництва та деяких інших факторів. У безперервних виробництвах (хімічному, металургійному і т.п.) найбільшу частку у виробничому циклі займає час виробництва.. У дискретних виробництвах істотну частку виробничого циклу становлять перерви. Особливо тривалими є перерви в одиничному виробництві, меншими – в серійному й мінімальними – у масовому.

3 Методи поєднання операцій

Виробничий цикл можна обчислювати як для окремих предметів (деталей, вузлів, виробів), так і для цілий партій. Визначення циклу здійснюється за складовими його елементами. Для виробів із тривали циклом величина останнього обчислюється в календарних днях, у цьому разі враховуються всі перерви. Короткі цикли (до 5 днів) обчислюються в робочих днях без вихідних.

У багатьох випадках виконання допоміжних операцій збігається із часом перерв, особливо перерв чекання. Тоді величина циклу є меншою за суму його складових. Це треба враховувати під час обчислення загальної тривалості виробничого циклу.

Основною складовою виробничого процесу є тривалість технологічних операцій, яка становить технологічний цикл.

Технологічний цикл партії предметів, які обробляються на кількох операціях, залежить також від того, як поєднується виконання операцій над предметами партії. Існують три способи поєднання операцій технологічного процесу (три способи передачі предметів): послідовний, паралельний, паралельно-послідовний.

При послідовному – оброблення партії деталей на кожній наступній операції починається лише після того, коли вся партія пройде оброблення на попередній. Партія предметів передається з операції на операцію повністю.

Приклад. На підприємстві необхідно обробити партію деталей, яка складається з 5 виробів, число операцій оброблення –6, норми часу – 15, 40, 20, 10, 5 та 3 хвилини.

Тц(посл.) = 5 * ( 15+40+20+10+5+3) = 465 хв.

Коли операції виконуються на кількох робочих місцях:

Т_{ц(посл.)} = n * St_і / c_і

де n – кількість деталей у партії, шт;

t_i - норми часу на операцію, год., хв.;

c_i - кількість робочих місць, один.

При паралельному пересуванні партія деталей затримується на кожній операції до повного оброблення всіх деталей партії. Тобто передання предметів праці на кожну наступну операцію відбувається поштучно або транспортною партією одразу після оброблення на попередній операції.

Т _ц(пар.) =р* St_і/c_і + [ (n-p)*t_max] / c _max

де р – розмір транспортної партії, шт;

t _max – час виконання найбільш тривалої операції, хв.

C _max - кількість робочих місць для виконання найбільш тривалої операції.

Для розглянутого вище прикладу: р=2

Т ц(пар.) = (15+40+20+10+5+3) + (5-2)*40= 213 хв.

Ще більше скорочення ТЦ досягається при паралельно-послідовному пересуванні, коли останні передаються на наступну операцію у міру їх оброблення на попередній поштучно або транспортною партією. Таким чином, оброблення деталей партії відбувається одночасно на багатьох операціях, немає пролежування деталей через очікування оброблення інших деталей партії. Тривалість ВЦ визначається як різниця між тривалістю циклу при послідовному пересуванні та сумарною економією часу порівняно з послідовним пересуванням за рахунок часткового перекривання часу виконання кожної пари сумісних операцій.

В умовах ринкової економіки кожне підприємство зацікавлене в економії грошових коштів та прискоренні їх оборотності. Цього можна досягти за рахунок скорочення виробничого циклу: удосконалення техніки та технології, підвищення рівня організації виробництва, скорочення виробничого циклу, скорочення часу перерв, викликаних аваріям обладнання та браком матеріалів, зменшення партій деталей, збільшення кількості змін.

Скорочення тривалості виробничого циклу – одне з найважливіших джерел інтенсифікації та підвищення ефективності виробництва на промислових підприємствах.

Контрольні питання

1 Що таке виробничий процес.

2 Види виробничих процесів.

3 Організаційні види виробництва, їх переваги та недоліки.

4 Від чого залежить структура виробничого процесу?