Тема 2.4.1 Сучасна політика оплати праці

План

1 Поняття та функції оплати праці

2 Основи організації оплати праці

3 Тарифна система оплати праці

4 Безтарифна система оплати парці

1 Поняття та функції оплати праці

Оплата праці – це грошовий вираз вартості і ціни робочої сили, який виплачується працівникові за виконану ним роботу або надані послуги і спрямований на мотивацію досягнення бажаного рівня продуктивності праці.

Зарплата визначається особистим трудовим вкладом працівника, залежить від кінцевих результатів роботи підприємства, регулюється податками і максимальними розмірами не обмежується.

Розміри, порядок нарахування і виплати зарплати регулюється чинним законодавством, відповідними указами, постановами, галузевими інструкціями.

Підприємства самостійно встановлюють форми, системи оплати праці. Підприємства можуть використовувати тарифні сітки і шкали співвідношення посадових окладів.

Зарплата служить для задоволення особистих потреб працюючих, економічним важелем, що стимулює розвиток виробництва, ріст продуктивності праці, скорочення витрат на виробництво.

Основні види зарплати – номінальна і реальна. Номінальна – сума грошей, яку отримують працівники за свою роботу, реальна – кількість товарів і послуг, які працівник може придбати на зароблену суму грошей. Реальна зарплата перебуває у певному співвідношенні з номінальною, вона коригується на процент інфляції в певному періоді.

Зарплата – це винагорода за працю. Згідно Закону «Про оплату праці» зарплата – винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яке за трудовим договором власник або уповноважений їм орган виплачує робітнику за виконану роботу.

Оплата праці складається з основної зарплати й додаткової.

Основна зарплата робітника залежить від результатів його праці і визначається тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, а також надбавками та доплатами в розмірах, не вищих за встановлені чинним законодавством.

Додаткова зарплата включає в себе різні види доплат, надбавок та компенсацій за диференційовані умови праці та кваліфікацію робітника: доплати за несприятливі та шкідливі умови праці; надбавки за сумісництво професій; за класність водіїв; за вчені ступені та звання; персональні надбавки керівникам; доплати за ненормований робочий час; оплата понаднормових годин, робота у вихідні та святкові дні; доплата за час виконання держобов’язків; інші індивідуальні стимулюючі виплати.

Номінальна зарплата – це нарахована та отримана робітником зарплата за його працю за визначений період.

Функції оплати праці:

1) відтворювальна – встановлення норм оплати праці на такому рівні, який забезпечує нормальне відтворення робочої сили відповідної кваліфікації та водночас дає змогу застосовувати обгрунтовані норми праці, що гарантують власнику отримання необхідного результату господарської діяльності;

2) стимулююча – можливий рівень оплати праці має спонукати кожного працівника до найефективніших дій на своєму робочому місці;

3) регулююча – диференціація рівня зарплати за фахом і кваліфікацією відповідної категорії персоналу, важливістю та складністю трудових завдань;

4. соціальна – забезпечення однакової оплати за однакову роботу.

2 Основи організації оплати праці

Державна політика оплати праці реалізується через встановлення мінімального рівня зарплати, розрахованого на основі прожиткового мінімуму, рівня оподаткування доходів працівників, а також через тарифно-кваліфікаційну систему оплати праці.

Закон «Про оплату праці» передбачає крім держрегулювання, договірне регулювання оплати праці шляхом укладення системи тарифних угод різних рівнів : міжгалузевих, галузевих, виробничих. Тарифна угода – це договір між представниками сторін переговорів з питань оплати праці та соціальних гарантій.

3 Тарифна система оплати праці

Конкретна диференціація зарплати працівників підприємства відбувається за допомогою тарифної системи, яка є сукупністю таких елементів: тарифна сітка, тарифні ставки, тарифно-кваліфікаційні довідники, система посадових окладів.

Тарифна сітка – сукупність кваліфікаційних розрядів і відповідних ним тарифних коефіцієнтів. В Україні в 1993 р. затверджено Єдину тарифну сітку оплати праці, що забезпечує єдині умови оплати праці різних галузей. Вона містить 15 тарифних розрядів з діапазоном тарифних коефіцієнтів від 1 до 4,01. Розмір тарифної ставки першого розряду визначається на рівні встановленого державою мінімального розміру зарплати, тарифні ставки інших розрядів (С_годі), грн/год., визначаються як добуток тарифної ставки першого розряду на відповідний тарифний коефіцієнт:

С_годі = С_год1 * К_і

де С_год1 – годинна тарифна ставка робітника 1 розряду, грн./год.;

К_і – тарифний коефіцієнт.

Тарифно-кваліфікаційний довідник - містить систему «цензів», яким повинні відповідати робітники певної професії і кваліфікації, тобто вимог до робітника: що він повинен знати, уміти та взірець роботи, яку робітник повинен виконати.

Тарифна ставка – це виражений у грошовій формі розмір оплати праці робочого за одиницю робочого часу. Розцінки для оплати праці робочих-відрядників визначаються, виходячи з тарифної ставки відповідного розряду робіт.

Кваліфікаційний розряд характеризує рівень досягнутої кваліфікації робочого та визначається на основі «Єдиного тарифного довідника робіт і професій робітників».

Посадовий оклад – це виражений у грошовій формі розмір оплати праці службовця за виконання закріплених за ним функціональних обов’язків.

Кваліфікаційні категорії характеризують рівень кваліфікації, досягнутий управлінським персоналом та визначаються на основі «Кваліфікаційного довідника посад керівників, спеціалістів та службовців».

До тарифної сітки затверджені доповнюючи її документи:

- перелік професій робітників із зазначенням, до якого розряду вони відносяться. Наприклад, старшому оператору ЕОМ має бути присвоєно 7-8 розряд;

- перелік виробництв і робот із зазначенням їх кваліфікаційного розряду та тарифних розрядів, які можуть бути присвоєні робітникам, зайнятим на цих роботах

- діапазон тарифних розрядів, які можуть присвоюватися службовцям та керівникам за займаною посадою;

- галузеві коефіцієнти співвідношення тарифних ставок 1 розряду.Так, для торгівлі та громадського харчування встановлено галузеві коефіцієнти 1,02-2,38. Це означає, що мінімальний розмір зарплати в цій галузі повинен бути вищим за офіційно встановлений мінімум на 2% та максимально перевищувати його в 2,38 рази.

- галузеві особливості диференціації робітників за кваліфікацією та ін.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) та відрядних розцінок робочим, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій та винагороджень встановлюються з урахуванням вимог, передбачених Генеральною тарифною угодою між КМУ та Об’єднаними профспілками України в кожному підприємстві в колективному договорі робітників з адміністрацією (власником) підприємства.

3 Безтарифна сиcтема оплати праці

В умовах становлення ринкових відносин застосовується на багатьох підприємствах.

Фактична зарплата кожного працівника підприємства є часткою у фонді оплати праці всього колективу або колективу окремого підрозділу і залежить від кваліфікаційного рівня працівника ( К ), коефіцієнта трудової участі (КТУ) і фактично відпрацьованого часу (Т_ф).

Кваліфікаційний рівень встановлюється всім членам трудового колективу в залежності від виконуваних функцій, рівня кваліфікації.

КТУ теж виставляється всім працівникам і затверджується Радою трудового колективу.

Розрахунок виконується в такій послідовності:

1) визначається кількість балів (Б), зароблена кожним і-тим працівником ( або групою працівників одного рівня):

Б_і = К * Т_ф * КТУ

де Т_ф – відпрацьована кількість людино-днів працівниками одного рівня або кількість днів, відпрацьована одним робітником.

2) визначається загальна сума балів, зароблена всіма працівниками підприємства або підрозділу Б_сум.

3) визначається доля фонду оплати праці (ФОП), що припадає на 1 бал:

Доля _ФОП = ФОП / Б_сум

4) обчислюється зарплата і-го робітника, З, грн.

З = Доля _ФОП * Б_i

Для управлінського персоналу безтарифна система передбачає коригування їхнього заробітку залежно від обсягу реалізації продукції.

Контрактна система оплати праці – укладається договір між роботодавцем і виконавцем, в якому обумовлюється режим роботи та умови праці, права і обов’язки сторін, рівень оплати праці та ін.

Система участі у прибутках передбачає розподіл певної частини прибутку між працівниками у формі грошових виплат або розповсюдження акцій між працівниками. Виплати з прибутків залежать від рівня витрат на виробництво, цін, фінансового стану підприємства; розміри визначаються угодою.

Контрольні питання

1 Поняття і види заробітної плати

2 Функції заробітної плати.

3 Державна політика оплати праці.

4 Суть тарифної системи оплати праці.

5 Коли використовується безтарифна система оплати праці?

6 Чим відрізняються номінальна і реальна заробітна плата?

7 З яких елементів складається тарифна система?

8 Як визначається розмір тарифної ставки першого розряду.