Тема 3. Взаємодія суспільства і природи в історії цивілізації

1. З історії становлення людини

Час появи людиноподібних на планеті Земля різними авторами трактується по різному. Наш “вік” визначають двома, пятьма і десятьма міліонами років. В 1960 році англійський археолог Л. Лікі відкрив в районі Східної Африки “Людину вмілу” віком понад 2 млн. років. Пізніше на озері Рудольфа (Кенія) знайдені рештки істот такого ж типу віком 5,5 млн років. На питання, що стало причиною появи людини саме в цьому місці, вчені відповідають, що підвищена природна радіація, яка викликає мутації в живому організмі. Цю людину відносять до австралопітеків.

В 1891 році на острові Ява знайдені рештки істот, які жили 0,5 млн. років тому, використовували знаряддя праці і отримали назву пітекантропів.

В 20-ті роки ХХ ст. в Китаї буде знайдена людина (синантроп), яка живилась м`ясом, використовувала вогонь, посудини, однак ще не вміла розмовляти.

В 1868 році в печері Кро-Маньйон (Франція) були знайдені рештки істоти, подібної до сучасної людини, яка жила 40-15 тис. років тому і отримала назву “людини розумної”, кроманьйонця.

В сучасній літературі з соціальної екології зустрічаються декілька підходів до побудови історичної періодизації процеса зміни взаємостосунків між суспільством і природою. Нам вважаєтсья найбільш обгрунтований підхід до аналізу взаємостосунків суспільства і природи через призму його господарської діяльності. Саме тому нами розглянуті господарсько-культурні типи людського суспільства. В результаті виділені 4 етапи (періоди) становлення взаємовідносин між суспільством і природою:

1.     Етап мисливсько-збиральницької культури;

2.     Етап аграрної культури;

3. Етап індустріального суспільства;

4. Постіндустріальна епоха.

2. Мисливсько-збиральницька культура

В епоху палеоліту (40-15 тис років тому) основу існування первісного супільства складало мисливство на крупних тварин, яке супроводжувалось збором комах, молюсків, рослинної їжі і т .і. Первісна людина брала від природи рівно стільки, скільки було необхідно для забезпечення її харчування.Важливим чинником відділення людини від еволюції тваринного світу став перехід до виготовлення і систематичного використання знарядь мисливства і праці. Це були ножі, пилки, сверла, скребла, рубила, молотки. Для їх виробництва використовувався кремінь, кварц, гірський кришталь, вулканічна лава. Техніка виготовленн знарядь поступово вдосконалювалась.

Важливою відмінністю між людьми і іншими видами тварин було використання вогню. Спеціалісти вважають, що близько 300 тис. років тому людина почала використовувати вогонь, що виникав від блискавок та інших причин, а близько 150 тис. років тому людина навчилась добувати його. Його використання зробило людину менш залежну від кліматичних змін.

Відходи життєдіяльності первісних мисливців швидко утилізувались природою. Згідно Б. Прохорову загальнорічна кількість нечистот від групи в 20 осіб складала близько 10 т. і розсіювалась по території в 400 км2. За своїм складом це органічні відходи іжі і одежі, які є звичними для навколишнього середовища.

Первісна людина могла істотно регулювати чисельність окремих видів тварин, рослин, забруднювати продуктамижиттєдіяльності місця свого розселення. Однак в цілому її взаємостосунки з природою носили гармонійний характер. Первісна людина сприймала світ, відчуваючи себе частинкою природи. Леві-Брюль у своїй праці “Первісне мислення” відмічає, що між групами первісних людей і землею на якій вони існували встановились відносини співучасті, коли кожна соціальна група відчувала себе містично пов`язаною з тією чистиною території, яку вона займає або по якій вона пересувається.