68. Легендарний Дніпро

У глибині смоленських лісів бере свій початок Дніпро — найбільша ріка України. У своєму плині на південь Дніпро протікає по території Росії, Білорусі та України; на своєму довгому шляху завдовжки дві тисячі двісті вісімдесят п'ять кілометрів він перетинає різні природні зони, а нижче Херсона впадає в Чорне море.

Понад дві тисячі років тому на дніпровських просторах східні слов'яни заснували Київську Русь. Висока культура, багатющі природні ресурси і військова міць здобули їй славу могутньої держави. Русь росла, міцніла і поширювала свій вплив на суміжні території, вона об'єднала окремі слов'янські князівства, у результаті чого й виникла наша Вітчизна.

За рік Дніпро із свого басейну збирає і виносить у море в середньому більше п'ятдесяти кубічних кілометрів води і більше двох мільйонів тонн наносів.

Дніпро — рівнинна річка. На своєму шляху він у висотному розрізі знижується тільки на двісті п'ятдесят три метри. Верхній Дніпро тече лісистою місцевістю, до Дорогобужа він перетинає пагорбисту місце­вість. На берегах середнього Дніпра розкинулося багато великих і малих міст, кожне серед них — сторінка історії Русі й України. (За О. Мурато- вим, 168 слів)

69. Священна ріка

Дніпро — це священна й заповітна для українців ріка. У козацьких думах він називається Дніпром-Славутою, у козацькйх піснях — Дніп- ром-братом, лоцманською мовою — Козацьким Шляхом.

Тут, серед безкінечних гирл Дніпра, серед його глибоких лимаців, неозорих плавнів, підводних корчів і диких пагорбів, міг, не ризикуючи головою, вільно плавати лише досвідчений плавець. Але ця неприступ­ність Дніпра, ця дика місцевість, цей страх пустельного безладдя і при­ваблювали низових молодців, запорозьких козаків. Тут, за неприступни­ми порогами, серед незліченних островів, дрімучих одвічних лісів, тут, у безплідних спекотних полях, у безводних і диких степах, молодці знахо­дили собі надійний притулок.

За пороги не могла сягнути ні рука королівського чиновника, ні па­на. Тут, у запорозьких хащах, молодцям байдужими були турки й татари, літня спека й зимовий холод, страшне безводдя і згубна посуха, дикий звір і степова пожежа.

На Січі можна було зустріти всілякі народності. Козаками ставали українці, поляки, литовці, білоруси, росіяни, болгари, турки. Але голов­ний відсоток прибулих на Січ давала, звичайно, Україна.

Кожному доступ на Січ був вільний за таких умов: бути вільною й неодруженою людиною, розмовляти українською мовою, присягнути на вірність російському цареві, сповідувати православну віру й пройти пов­не навчання. (За Д. Яворницьким, 179 слів)

69. Історія Львова

Львів — місто з багатовіковою історією, яка налічує сім з полови­ною віків. Перша документальна згадка про Львів датується 1256 р. За­снував місто князь Данило Романович і назвав його на честь свого сина Лева. Центром давньоруського Львова була сучасна площа Ринок. Місто надійно захищали укріплення, збудовані з урахуванням природних умов — пагорбів Високого Замку та річки Полтви.

Завдяки своєму унікальному географічному розташуванню на пере­тині головних торгових шляхів між Заходом і Сходом, Львів у XV -XVII століттях стає провідним торговельним центрдмТхідної Європи. Перебу­ваючи більш ніж півтисячоліття в європейському культурному просторі, Львів перетворюється на справжню архітектурну перлину, центр книго­видання, ремесел і мистецтв.

У XVIII - XX століттях у складі Австро-Угорської імперії Львів стає відомим як місто технічних інновацій. У другій половині XIX століття залізничні шляхи сполучили Львів зі столицею імперії та іншими євро­пейськими містами. У місті прокладено трамвайну колію, запроваджено газове, а згодом електричне освітлення.

Кінець століття XIX - початок XX століття — це період національ­ного піднесення серед галицьких українців. Львів став центром націона­льного відродження, тут жили й працювали видатні політичні та культур­ні діячі.

З моменту здобуття Україною незалежності місто набуває статусу культурної та духовної столиці української держави. (З Інтернет- джерел, 180 слів)