5.2 Матеріали і обладнання

В роботі використовується дифрактометр ДРОН-1, зразки сталі з певними режимами термічної обробки, вимірювальні та канцелярські прилади, обчислювальна техніка.

5.3 Порядок виконання роботи

1. На дифрактометрі ДРОН-1 записати дифракційні максимуми 111 - аустеніту і 110 - мартенситу зразків сталі Х12М після гартування з різних температур.

2. Визначити інтегральну інтенсивність (I_A та I_M) дифракційних максимумів аустеніту і мартенситу враховуючи, що ця величина пропорційна площі між лінією фону і кривою розподілу інтенсивності в залежності від кута  (рис. 5.1)

,

(5.7)

де b – ширина дифракційного максимуму на половині його висоти h;

h – висота дифракційного максимуму.

Одержані дані занести в табл. 5.1

Рисунок 5.1 – Визначення інтегральної інтенсивності

Таблиця 5.1 ‑ Експериментальні і розрахункові дані

Фаза	Експериментальні дані					Розрахункові фактори інтенсивності
	HKL		b, мм	h, мм	S, мм2	f()	Phkl		e-2M	N2, нм-6
Аустеніт Мартенсит	111 110

3. Вирахувати фактори інтенсивності для ліній аустеніту і мартенситу, занести в табл. 5.1 і обчислити коефіцієнт q за формулами (5.2) і (5.5). При визначенні фактора повторюваності гратку мартенситу вважати приблизно кубічною. Параметр комірки аустеніту дорівнює а_A = 0,3641нм, параметри комірки мартенситу: a_M =0, 2856нм, с_M =0, 2994нм .

4. Використовуючи розрахункові значення I_А та I_М, згідно (5.7), визначити кількість залишкового аустеніту за формулою (5.6) у зразках сталі в залежності від температури гартування і дані занести в табл. 5.2.

Таблиця 5.2 – Результати визначення кількості залишкового аустеніту для різних температур гартування

Температура,С
Азалиш., %
Твердість, НRС

5. Побудувати графік залежності кількості залишкового аустеніту і твердості зразків від температури гартування та зробити висновки.

5.4 Зміст звіту

Коротко описати сутність методу визначення залишкового аустеніту. Привести розрахунки, таблиці 5.1 та 5.2. Зробити висновки щодо оцінки результатів дослідження.