17. Мета та мотив вчинення злочину.

Мотив - це внутрішнє спонукання, рушійна сила вчинку людини, що визначає його зміст і допомагає більш глибоко розкрити психічне ставлення особи до вчиненого.

Мотив злочину — це спонукання до вчинення злочину.

Мотиви: а) благородні (вираженні у формі совісті, жалю, доброзичловості, душевності тощо); б) неблагородні (ненавість і помста, злість і ревнощі, призирство, жорстокість тощо).

Мотив злочину – усвідомлене спонукання особи, яке викликало в неї намір вчинити злочин. Мотив є обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони злочину, коли він безпосередньо вказується у диспозиції статті КК (службові злочини з корисливих мотивів).

Мета - це уявлення про бажаний результат, якого прагне особа, що визначає спрямованість діяння.

Мета злочину - уявлення про його суспільне небезпечний наслідок, про ту шкоду, що усвідомлює винний, настане для охоронюваних кримінальним законом відносин і яка, проте, є для нього бажаною.

Мета вчинення злочину – бажання особи, яка вчиняє злочине діяння, досягти певних шкідливих наслідків.

Мотив дозволяє визначити, чому особа вчиняє злочин, а мета - заради чого, на який результат спрямовано його суспільно небезпечну діяльність. Звідси очевидно, що, по-перше, про мотив і мету злочину можна говорити лише у випадку вчинення умисних злочинів. При цьому мета може бути тільки в злочинах, вчинюваних із прямим умислом, оскільки вона є свідченням бажання певного наслідку. По-друге, суб'єктивна сторона містить у собі не всі мотиви і мету, а тільки ті з них, що визначають суспільну небезпечність, антисоціальну спрямованість діяння, впливають на ступінь його тяжкості або на ступінь суспільної небезпечності особи винного.

Мотив і мета є самостійними психологічними ознаками суб'єктивної сторони, однак вони взаємозалежні, взаємопов'язані між собою і лише у своїй єдності можуть дати повне уявлення про спрямованість поведінки особи, наприклад, корисливий мотив і корислива мета в таких злочинах, як крадіжка, грабіж, шахрайство.

Мотиви можуть мати різний характер: низькі (наприклад, користь, помста, хуліганський); такі, що не мають низького характеру (наприклад, жалість, співчуття, прагнення допомогти іншій людині тощо). Мета також буває різною, наприклад: мета незаконного збагачення, мета приховати інший злочин, мета насильницької зміни конституційного ладу, мета збуту підроблених цінних паперів тощо.

На відміну від вини мотив і мета в структурі суб'єктивної сторони є факультативними ознаками, тобто такими, які в характеристиці суб'єктивної сторони різних злочинів можуть відігравати різну роль. Залежно від законодавчого опису суб'єктивної сторони конкретних злочинів мотив і мета можуть виконувати роль обов'язкових, кваліфікуючих ознак або ознак, що пом'якшують чи обтяжують покарання.

Обов'язковими ознаками мотив і мета виступають у випадках, коли законодавець передбачає їх у диспозиціях статей: або прямо вказує на них, або вони однозначно випливають із характеру діяння. Якщо законодавець передбачає конкретні мотив або мету як обов'язкові ознаки складу злочину, то відсутність їх у конкретному випадку виключає цей склад злочину.

Якщо в статтях Особливої частини КК не зазначено мотиви і мета ні як обов'язкові, ні як кваліфікуючі або привілейовані ознаки, то вони на кваліфікацію не впливають, але можуть впливати на призначення покарання: як такі, що пом'якшують або обтяжують його.