36. Обставини, які пом'якшують покарання.

Обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання - це найбільш значимі обставини конкретної справи, які характеризують злочинне діяння та (або) особу винного і свідчать, відповідно, про зниження або підвищення їхньої суспільної небезпечності або беруться до уваги в силу принципу гуманізму, і дають підстави для призначення винному менш суворого або більш суворого покарання.

Обставини, які пом'якшують покарання:

1. з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину;

2. добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди;

3. вчинення злочину неповнолітнім;

4. вчинення злочину жінкою в стані вагітності;

5. вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин;

6. вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність;

7. вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого;

8. вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності;

виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням злочину у випадках, передбачених КК.

37. Обставини, які обтяжують покарання.

Обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання - це найбільш значимі обставини конкретної справи, які характеризують злочинне діяння та (або) особу винного і свідчать, відповідно, про зниження або підвищення їхньої суспільної небезпечності або беруться до уваги в силу принципу гуманізму, і дають підстави для призначення винному менш суворого або більш суворого покарання.

Обставини, які обтяжують покарання:

1. вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів;

2. вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою;

3. вчинення злочину на грунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату;

4. вчинення злочину у зв'язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку;

5. тяжкі наслідки, завдані злочином;

6. вчинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку або особи, що перебуває в безпорадному стані;

7. вчинення злочину щодо жінки, яка за відомо для винного перебувала у стані вагітності;

8. вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного;

9. вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством;

10. вчинення злочину з особливою жорстокістю;

11. вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій;

12. вчинення злочину загально небезпечним способом;

13. вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаномувживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів.

З8. Призначення покарання за незакінчений злочин, та злочин, вчинений у співучасті.

Закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК. Незакінченим злочином є готування до злочину та замах на злочин. Готуванням до злочину є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину. Готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності. Замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі. Замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.

Співучастю у злочині (ст.26 КК) є умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину.

Не є співучастю не обіцяне заздалегідь переховування злочинця, знарядь і засобів вчинення злочину, слідів злочину чи предметів, здобутих злочинним шляхом, або придбання чи збут таких предметів. Особи, які вчинили ці діяння, підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, передбачених статтями 198 та 396 КК. Не є співучастю обіцяне до закінчення вчинення злочину неповідомлення про достовірно відомий підготовлюваний або вчинюваний злочин. Такі особи підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, коли вчинене ними діяння містить ознаки іншого злочину.