17. Поняття доказування в кримінальному процесі. Процес і предмет доказування. Обов'язок доказування.

Доказування - це діяльність судді, слідчого, прокурора з виявлення, закріплення, перевірки й оцінки доказів та отримання таким чином певних висновків. Допустимість доказів визначається джерелом доказів, із якого вони отримані. Допустимі лише ті докази, які визначені КПК із дотриманням усіх правил.

Процес доказування - це діяльність із виявлення та пізнання з допомогою доказів фактів об'єктивної дійсності для вирішення конкретної справи.

Доказування поділяється на три етапи:

1. Збирання і закріплення доказів. Збираються докази під час розслідування справи. Закріплення доказів оформляється протоколом, який складається відповідно до вимог КПК, підписується слідчими і понятими, у присутності яких ці докази були вилучені.

2. Перевірка доказів. Перевірка проводиться шляхом аналізу доказів по суті, зіставлення з іншими доказами.

3. Оцінка доказів. Цей етап складається з визначення достовірності зібраних фактів. Докази оцінюються з точки зору правдивості і якісності. Ніякі докази не мають наперед установленої сили. Суддя, прокурор, слідчий оцінюють докази за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному розгляді всіх обставин справи у суді (ст. 67 КПК). При оцінці доказів вирішуються такі питання: релевантність (допустимість) доказів, перевірка достовірності даних про факти, дотриманість вимог КПК при отриманні доказів і достатність їх для вирішення справи.

Предмет доказування — це сукупність обставин чи фактів, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У будь-якій справі має бути встановлений склад злочину: об'єкт злочину, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона. У ст. 64 КПК зазначені обставини, які підлягають доказуванню:

1 ) подія злочину (час, місце, спосіб учинення злочину);

2) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину;

3) обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину і характер відповідальності обвинуваченого;

4) характер і розмір шкоди, завданої злочином.

Обов'язок доказування покладається на правоохоронні органи. Суддя, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, не вправі перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого. У справах приватного обвинувачення обов'язок доказування покладається не на правоохоронні органи, а на потерпілого.

18. Свідок в кримінальному процесі: права, обов'язки та відповідальність свідків.

Показання свідків - це найбільш поширене джерело доказів. Показання свідків— це повідомлення певної особи про обставини справи. Особа, яка є свідком, не може виконувати інші процесуальні функції, за винятком законних представників.

Не можуть бути свідками: захисники обвинуваченого, представники позивача, відповідача, потерпілого, психічно хворі особи.

Відмовитися давати показання як свідки мають право: члени сім'ї, близькі родичі, усиновлені, усиновителі підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.

Права свідка:

1. давати показання рідною мовою або іншою мовою, якою він вільно володіє, і користуватися допомогою перекладача;

2. знати, у зв'язку з чим і у якій справі він допитується;

3. власноручно викладати свої показання в протоколі допиту;

4. одержувати відшкодування витрат, пов'язаних із викликом для дачі показань;

5. подавати скарги прокурору на дії дізнавача і слідчого;

6) вносити зміни і доповнення до протоколу допиту.

Свідками можуть бути особи будь-якого віку. Однак особи, які не досягли 14-ти років, допитуються з урахуванням таких особливостей: допит проводиться в присутності батьків, вчителя або лікаря, неповнолітні не несуть відповідальності за відмову від дачі показань.

Стаття 71 КПК. Відповідальність свідка

За дачу завідомо неправдивих показань свідок несе кримінальну відповідальність за статтею 384 Кримінального кодексу України.

За злісне ухилення від явки до суду, до органів досудового слідства або дізнання свідок несе відповідальність відповідно за частиною 1 статті 185³ або статтею 185⁴ Кодексу України про адміністративні правопорушення, а за відмову дати показання про відомі обставини в справі - за статтею 385 Кримінального Кодексу України