30. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, притягнення до кримінальної відповідальності.

Звільнення від кримінальної відповідальності – це реалізація державою в особі суду свого повноваження, відповідно до якого вона відмовляється за наявності підстав, передбачених КК, від державного осуду особи, що вчинила злочин, а також від покладання на неї обмежень особистого, майнового або іншого характеру, передбачених законом за вчинення певного злочину.

Звільнення від кримінальної відповідальності – це звільнення від покарання, тобто від його призначення або відбування.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК) - Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі;

3) п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Початковим моментом спливу давності є день, коли злочин був закінчений (завершений). Кінцевим моментом обчислення строків давності – є день набрання законної сили обвинувальним вироком суду.

Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п'ятнадцять років. (не поширюється на злочини ВВВ).

Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій статті 49 КК строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.

Питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на певний строк.

Давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях 437 - 439 і частині першій статті 442 КК.

31. Спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності (заохочувальні норми).

КК 2001 р. передбачає такі види звільнення від кримінальної від­повідальності: 1) у зв'язку з дійовим каяттям (ст.45 КК); 2) у зв'язку з примиренням винного з потерпілим (ст.46 КК); 3) у зв'язку з передачею особи на поруки (ст. 47 КК); 4) у зв'язку із зміною обстановки (ст.48 КК); 5) у зв'язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК); 6) на підставі закону про амністію або акта помилування (ч.2 ст.44 КК); 7) у зв'язку із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру (ст.97 КК); 8) спеціальні випадки звільнення від кримінальної відповідальності, передбачені Особливою частиною КК. Специфічне звільнення від кримінальної відповідальності, врегульоване одночасно Загальною і Особливою частинами КК, передбачено у ч.4 ст. 401 КК. Згідно з цією нормою особа, яка вчинила військовий злочин, може бути звільнена від кримінальної відповідальності відповідно до ст. 44 КК із застосуванням до неї заходів, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Отже звільнення від кримінальної відповідальності регламентується не лише Загальною, а й Особливою частиною КК, тобто критерієм поділу видів звільнення на загальні і спеціальні виступає структура кримінального закону. Визнавши спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності, передбачені Особливою частиною КК, перспективною формою депеналізапії, законодавець у КК 2001 р. істотно збільшив кількість відповідних заохочувальиих приписів (це, зокрема, ч.2 ст.111. ч.2 ст,114, ч.4 ст.212, ч.6 ст.260, ч.3 ст.263, ч.4 ст.307, ч.4 ст.309, ч.3 ст.369 КК). їх призначення - через стимулювання бажаної для суспільства посткримінальної поведінки особи, яка вчинила закінчений злочин, добитись відвернення, усунення або мінімізації суспільно небезпечних наслідків, отримати інформацію про вчинений злочин, необхідну для його розкриття, попередити скоєння нових злочинів. Умови звільнення від кримінальної відповідальності, які містяться в Особливій частині КК, формулюються по-різному з урахуванням специфіки злочину та конкретної мети застосування такого звільнення. Наприклад, ч. 4 ст. 212 КК підлягає застосуванню судом у тому разі, коли: 1) особа, щодо якої вирішується питання про звільнення її від кримінальної відповідальності, вчинила ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів уперше; 2) вчинене нею діяння охоплюється ч.1 або ч.2 ст.212 КК; 3) має місце позитивна посткримінальна поведінка, яка полягає в тому, що винний до притягнення його до кримінальної відповідальності сплачує належні суми податків і зборів, а також пеню і фінансові санкції. Застосування передбачених Особливою частиною КК заохочувальних норм про звільнення від кримінальної відповідальності не пов’язується з реалізацією дискреційних повноважень суду, тобто таке звільнення завжди є обов'язковим.

ч.2 ст.111 – звільняється від КВ громадянин України, якщо він на виконання злочинного завдання іноземної держави, іноземної організації або їх представників ніяких дій не вчинив і добровільно заявив органам державної влади про свій зв'язок з ними та про отримане завдання. ч.2 ст,114 - Звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка припинила діяльність, передбачену ч.1 ст.114 (шпигунство), та добровільно повідомила органи державної влади про вчинене, якщо внаслідок цього і вжитих заходів було відвернено заподіяння шкоди інтересам України. ч.6 ст.260 - звільняється від кримінальної відповідальності за ст. 260 особа, яка перебувала в складі зазначених у цій статті формувань, за дії, передбачені ч.1 або ч.2 цієї статті, якщо вона добровільно вийшла з такого формування і повідомила про його існування органи державної влади чи органи місцевого самоврядування. ч.3 ст.263 - звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вчинила злочин, передбачений ч.1 та ч.2 ст.263, якщо вона добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої. ч.4 ст.307 - особа, яка добровільно здала наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги і вказала джерело їх придбання або сприяла розкриттю злочинів, пов'язаних з їх незаконним обігом, звільняється від кримінальної відповідальності за незаконне їх виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання (ч.1 ст. 307, ч.1 ст. 309 КК). ч.4 ст.309 - соба, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч.1 ст.309. ч.3 ст.369 - особа, яка дала хабар, звільняється від КВ, якщо стосовно неї мало місце вимагання хабара або якщо після давання хабара вона добровільно заявила про те, що сталося, до порушення кримінальної справи щодо неї органу, наділеному законом правом на порушення кримінальної справи.