2.3.3. Формування умінь розв’язувати задачі

Досвід роботи свідчить, що більшість учнів відчувають труднощі у розв’язуванні навіть простих задач з фізики за таких причин відсутність зв’язку між діяльностями учителя й учнів під час вивчення теоретичного змісту та із застосуванням того, що вивчається, до конкретних ситуацій безсистемністю у підборі задач, невизначеністю цілей їх розв’язування, тобто конкретизації результатів цього виду навчальної роботи відсутністю навчання учнів методам розв’язування задач недостатньою сформованістю в учнів математичних умінь.

Маючи на меті формування у школярів умінь розв’язування фізичних задач, треба враховувати те, що не можна досягти однакових результатів у навчанні всіх учнів. Водночас, всі учні повинні оволодіти уміннями розв’язування задач, певних їх класів (типів).

Формування цих умінь розпочинається з моменту висунення навчальної проблеми під час вивчення конкретного компоненту змісту шкільного курсу фізики, тому що однією з її ознак є те, що це типова практична задача. Одночасно з процесом вивчення теоретичного матеріалу здійснюється процес пошуку способу розв’язування навчальної проблеми. Кінцевим етапом цього пошуку є демонстрування вчителем способу розв’язування класу задач, до яких відноситься навчальна проблема. При цьому корисно використовувати такий прийом під час розв’язування задачі вчителем учні не роблять відповідних записів у своїх зошитах якщо потрібно, то додатково пояснюється логіка і послідовність виконання відповідних систем дій потім усі записи з класної дошки стираються, а учням пропонується самостійно виконати ці дії вчитель обходить робочі місця учнів і допомагає тим, у кого виникли труднощі у виконанні дій.

Під час розв’язування першої задачі іноді вчителі намагаються залучити учнів до виконання відповідних дій, пояснюючи це намаганням активізувати діяльність учнів. При цьому не враховується той факт, що під час такої організації розв’язування першої даного класу задачі багато з учнів не сприймуть ці дії як цілісну систему.

Після розв’язування навчальної проблеми потрібно закріпити спосіб діяльності, який треба сформувати в учнів. Це здійснюється шляхом організації розв’язування задач з поступовим ускладненням як умов задач так і відповідних способів діяльності.

Формами організації розв’язування задач є наступні колективне, індивідуальне, змішане розв’язування.

Колективне розв’язування задачі може відбуватися із записами дій на класній дошці й у вигляді коментованих вправ на місцях.

Колективний розв’язок задач із записом дій на класній дошці має на меті аналіз і засвоєння систем дій, що виконуються. Іноді вчитель вимагає від усіх учнів самостійного виконання дій, забуваючи про те, що ці записи робляться для того, щоб ними могли скористуватися ті учні, у яких виникають труднощі у розв’язуванні цієї задачі, і розумінні цього розв’язку.

Послідовність дій при такій організації розв’язування задачі учитель читає умову задачі учень у дошки й інші учні стисло записують цю умову після цього обов’язково учень у класної дошки повинен повторити умову задачі потім відбувається колективний аналіз умови задачі й обговорення ходу її розв’язування.

Метою коментованих вправ на місцях є те, що учні повинні мислено уявити систему дій, пов’язану з розв’язуванням задачі. Один з учнів читає умову задачі, коментує свої дії, інші учні виконують ці дії у своїх зошитах.

Індивідуальне (самостійне) розв’язування задачі дозволяє учню самому виконати всі дії, зробити наступний крок в усвідомленні та закріпленні способу діяльності, що формується.

При змішаному розв’язуванні задачі частина дій обговорюється колективно, а частина виконується індивідуально. Учитель може оперативно управляти ходом

розв’язування задачі, спостерігаючи за діями учнів.

Яку кількість задач треба розв’язувати колективно або індивідуально визначається вчителем на підставі спостережень за учнями.

Структура циклу процесу навчання вказує на єдність класної й домашньої роботи учнів, яка виявляється в тому, що кожна з них є складовою частиною єдиного процесу засвоєння знань і формування відповідних умінь.

Формулюючи домашнє завдання, слід вказувати задачі, що обов’язкові для розв’язування всіма учнями, і додатково задачі, що розраховані на учнів, які виявляють особливий інтерес і здібності до вивчення фізики.

Плануючи розв’язування задач, потрібно обов’язково конкретизувати які системи дій формуються під час даного заняття (занять), тобто передбачити результати навчання. Для цього треба згрупувати задачі, що є у задачниках й інших навчальних посібниках.

Доцільно використовувати довготривалі завдання з розв’язування задач. Під час вивчення курсу фізики можна використовувати такий прийом учням дається завдання з розв’язування задач, які охоплюють певний навчальний матеріал. Усі задачі поділяються на три групи, у залежності від їх складності. Учитель вказує, уміння розв’язування якої групи задач оцінюється відповідно на 3, 4, 5. Вказуються терміни виконання завдання. Учні можуть виконувати завдання самостійно, використовувати допомогу товаришів, батьків тощо. Головне у тому, щоб учень сам визначив завдання якої групи йому під силу. Водночас, перед кожним учнем відкритий шлях до самовдосконалення. У терміни, що визначив учитель, виконується контрольна робота. Перед її виконанням учитель дає завдання учням того рівня складності, якого виявили бажання отримати конкретні школярі. Оцінюючи результати роботи, вчитель виходить із рівня складності й правильності виконання завдання, враховуючи, що учень не може отримати оцінку вище тієї, якій відповідає рівень складності задач.

Підбираючи задачі до контрольної роботи, слід у кожне завдання включити одну з задач, відповідного рівня складності, з тих, що входили у довготривале завдання.