- •1. Кінематика матеріальної точки. Радіус-вектор, вектори переміщення швидкості і прискорення.
- •2. Обертальний рух матеріальної точки. Кутова швидкість та прискорення. Рух точки по колу. Лінійні й кутові величини, їх зв'язок. Рівняння рівномірного і нерівномірного рухів точки по колу.
- •4. Робота, енергія, потужність. Збереження повної механічної енергії матеріальної точки в полі потенціальних сил.
- •5. Динаміка системи матеріальних точок. Система матеріальних точок. Зовнішні і внутрішні сили. Замкнута система. Центр мас, рух центра мас системи. Закон збереження імпульсу і його наслідки.
- •6. Енергія системи матеріальної точки. Консервативні і неконсервативні сили. Закон збереження механічної енергії в консервативних системах.
- •7. Задача двох тіл. Закони Кеплера.
- •9. Кінетична енергія тіла, що обертається. Закон збереження моменту імпульсу твердого тіла. Динаміка абсолютно твердого тіла
- •11. Механічні коливання. Рух під дією пружних і квазіпружних сил. Рівняння руху найпростіших систем: пружинний, математичний і фізичний маятники. Енергія коливального тіла.
- •12. Затухаючі коливання. Коефіцієнт затухання, логарифмічний. Декремент, добротність
- •15. Коливання в системі з багатьма ступенями вільності. Нелінійні коливання. Параметричний резонанс
- •16. Основні поняття аналітичної механіки (поняття узагальнених сил, імпульсів, координат; канонічні змінні і канонічні перетворення, дужки Пуассона).
- •17. Рівняння лагранжа першого роду. Рівняння Лагранжа другого роду
- •19. Рух відносно неінерціальних систем відліку
- •20. Деформації і напруги в твердих тілах
- •23. Ідеальний газ. Основне рівняння молекулярно-кінетичної теорії газів. Рівняння стану ідеального газу. Газові закони. Закон Авогадро. Суміш ідеальних газів. Закон Дальтона
- •24. Вимірювання швидкостей молекул, дослід Штерна. Розподіл швидкостей молекул за Максвелом. Статистична теорія ідеальних газів.
- •25. Барометрична формула. Закон Больцмана. Експериментальне визначення числа Авогадро. Розподіл Максвела-Больцмана
- •26. Явище переносу в газах. Середня довжина і середній час вільного пробігу молекул. Дифузія. Внутрішнє тертя. Теплопровідність.
- •27. І начало термодинаміки. Застосування 1-го начала термодинаміки до ізопроцесів. Поняття про теплоємність. Рівняння Майєра. Адіабатичний процес. Рівняння Пуасона.
- •30. Властивості рідкого стану. Поверхневий шар рідини. Поверхневий натяг (формула Лапласа). Змочування. Капілярні явища
- •31. Загальна характеристика твердого стану. Аморфні і кристалічні тіла. Дальній порядок в кристалах. Класифікація кристалів за типом кристалічної ґратки. Анізотропія кристалів. Дефекти кристалів
- •32. Теплові властивості кристалів. Закон Дюлонга і Пті. Класична теорія теплоємності. Поняття про квантову теорію теплоємності.
- •Рівновага між твердим тілом і газом
- •34.Статистична теорія квантових ідеальних газів. Розподіли Фермі – Дірака та Бозе – Ейнштейна.
- •Властивості
- •Фізична природа
- •Наслідки
- •35. Закон Кулона. Напруженість поля. Принцип суперпозицій. Теорема Гауса та її застосування
- •36. Потенційний характер електричного поля. Потенціал та енергія електричного поля
- •37. Електричне поле в діелектриках
- •43. Провідність електролітів. Закони електролізу Фарадея. Електричний струм у рідинах
- •44. Магнітна взаємодія струмів. Закон Ампера. Закон Біо-Савара-Лапласа та його застосування
- •45. Дія магнітного поля на рухомий заряд. Сила Лоренца. Визначення питомого заряду електрону. Масспектрометр
- •Характеристики та опис
- •Застосування[ред. • ред. Код]
- •48. Принцип роботи трансформатора
- •Інші форми запису рівняння Лапласа
- •51.Закон збереження енергії для електромагнітного поля. Вектор Умова-Пойтінга.
- •Рівняння неперервності[ред. • ред. Код]
- •Властивості електромагнітних хвиль.
- •Енергія електромагнітної хвилі[ред. • ред. Код]
- •Електромагнітні хвилі на межі діелектриків. Електромагнітна природа світла.
- •Електромагнітні хвилі у провідниках.
- •Випромінювання електромагнітних хвиль. Розсіяння електромагнітних хвиль.
- •58. Принцип Гюйгенса-Френеля. Зони Френеля. Прямолінійне поширення світла і дифракція. Дифракція Френеля на круглому отворі, круглому екрані, від краю напівобмеженої площини
- •60. Оптичні основи голографії. Тривимірні голограми (метод Денисюка). Застосування голографії
- •62. Відбивання та заломлення світла на сферичних поверхнях. Дзеркала. Тонка лінза. Формула лінзи. Оптична сила лінзи. Аберація лінз
- •63. Застосування інтерференції світла в науці і техніці. Просвітлена оптика. Двопроменеві інтерферометри. Оптичні прилади. Генерація і підсилення світла
- •64. Неполяризоване і поляризоване світло. Поляризація світла на межі поділу двох однорідних ізотропних середовищ. Закон Брюстера
- •65. Поширення світла в однорідному анізотропному середовищі. Подвійне променезаломлення. Поляризація при подвійному променезаломленні. Поляризаційні прилади. Закон Малюса
- •66. Нормальна і аномальна дисперсії світла. Поглинання світла речовиною. Кольори тіл. Застосування явищ дисперсії і поглинання світла для визначення спектрального складу випромінювання
- •67. Розсіяння світла в оптично неоднорідному середовищі. Молекулярне розсіяння світла. Оптичні явища, зумовлені розсіянням світла в атмосфері. Нелінійні оптичні явища
- •68. Фотоелектричний ефект. Квантова теорія фотоефекту. Фотоелементи та їх застосування. Фотонна теорія світла. Характеристики фотона. Дослідне підтвердження корпускулярної природи світла
- •70. Експериментальні засади квантових уявлень. Корпускулярно-хвильовий дуалізм електромагнітного випромінювання
- •72. Молекули. Хімічні зв’язки. Енергія молекули. Молекулярні спектри
- •75. Багатоелектронні атоми. Квантові числа, що описують електрон в атомі. Принцип Паулі. Будова атомної оболонки. Періодична система елементів
- •76. Спонтанне і індуктивне випромінювання. Квантові генератори (лазери) і їх застосування
- •78. Склад ядра та його характеристики: заряд і масове число ядра, енергія зв'язку, дефект маси. Момент кількості руху і магнітний момент ядра. Експериментальні методи ядерної фізики
- •79. Ядерні сили. Моделі атомних ядер
- •80. Радіоактивність. Види радіоактивності. Закони радіоактивного розпаду. Приклади радіоактивних перетворень ядер. Дозиметрія
- •81. Ядерні реакції. Приклади ядерних реакцій під дією елементарних частинок і інших ядер. Штучні радіоактивні елементи. Трансуранові елементи. Ядерна реакція поділу. Реакція синтезу
- •Структурування навчального змісту шкільного курсу фізики.
- •Процес навчання. Поняття: навчання, досвід, знання, перетворення. Дві групи перетворювань у навчанні. Діяльності викладання, учіння, навчання. Процес навчання – модель.
- •Формування знань та умінь з фізики.
- •Шкільний фізичний експеримент. Демонстраційні досліди.
- •Фронтальні лабораторні роботи з фізики.
- •Фізичний практикум у школі: цілі практикуму, організація занять, інструкція до робіт практикуму.
- •Формування вмінь роботи з навчальною літературою з фізики.
- •Методика розв’язування задач з фізики.
- •Класифікація задач
- •Структура діяльності з розв’язування фізичних задач
- •2.3.3. Формування умінь розв’язувати задачі
- •Використання нових інформаційних технологій навчання.
- •Навчальний процес “сутність” і “процес” навчання, “явище” і навчальний процес: урок і система уроків.
- •Основні структурні елементи сучасного уроку з фізики (підготовка учнів до активного сприймання нового матеріалу, вивчення нового матеріалу та первинне його закріплення).
- •Навчальні конференції та семінари з фізики.
- •Поняття “фізична величина”. Узагальнений план діяльності з вивчення фізичних величин.
- •Введення узагальненого уявлення про фізичну величину на перших уроках фізики в 7 класі.
- •Застосування узагальненого плану діяльності до вивчення фізичних величин, які визначаються відношенням інших величин.
- •I. Навчальна проблема.
- •II. Планування наступної діяльності.
- •III. Виконання плану.
- •V. Розв’язується навчальна проблема.
- •VI. Робота з результатом.
- •Узагальнений план діяльності з вивчення видів сил.
- •V. Розв’язується навчальна проблема.
- •Vі. Робота з результатом.
- •Вивчення фізичних приладів та технічних пристроїв.
- •Способи організації навчальних занять в історії методики навчання фізики.
- •Планування навчального процесу: поняття “план”; робочий план, тематичний план.
- •Узагальнений план діяльності з вивчення фізичних величин.
- •Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти.
- •Використання інтерактивних технологій навчання.
- •Типи і види уроків. Варіанти системи уроків. Характеристика окремих типів уроків.
- •Активізація пізнавальної діяльності учнів: умови існування активності учнів у навчанні; мотиви діяльності; ідея, способи висунення гіпотез.
- •Домашні досліди і спостереження учнів.
- •Методика навчання фізики. Приклади задач методики фізики-науки. Самостійність науки – методика навчання фізики. Методика навчання, як майстерність вчителя. Зв’язок між наукою і практикою.
- •Значущість змісту процесу навчання: поняття “взаємодія”, суспільна значущість діяльності та її зміст, освітні цілі навчання фізики.
- •Розвиток творчих здібностей учнів у циклах навчального процесу з фізики.
12. Затухаючі коливання. Коефіцієнт затухання, логарифмічний. Декремент, добротність
Затухаючі
коливання
- коливання, енергія яких зменшується
з часом. Нескінченно
що триває процес виду u(t)=Acos(
в природі неможливий. Вільні коливання
будь-якого осцилятора рано чи пізно
загасають і припиняються. Тому на
практиці звичайно мають справу з
затухаючими коливаннями. Вони
характеризуються тим, що амплітуда
коливань A
є спадною функцією. Зазвичай загасання
відбувається під дією сил опору
середовища, найбільш часто висловлюються
лінійною залежністю від швидкості
коливань або її квадрата. В акустиці:
загасання - зменшення рівня сигналу до
повної нечутності. Kоефіцієнт
затухання
- це величина, обернена до проміжку
часу, за який амплітуда коливання
зменшується в е=2,71.. разів. Швидкість
затухання коливання характеризується
декрементом затухання д .
Декремент
затухання
- це відношення двох амплітуд, розділених
проміжком часу, що дорівнює одному
періоду Т. Логарифмічний
декремент затухання
є величина, обернена до числа періодів,
за які амплітуда зменшується в е разів.
Добротність
– характеристика резонансних властивостей
системи. Відношення амплітуди коливань
системи при резонансі до амплітуди
коливань далеко від нього для вимушених
коливань, або відношення енергії
запасеної в системі до втрат енергії
за одне коливання, для вільних коливань.
На практиці найчастіше вимірюють
добротність котушок індуктивності,
конденсаторів, коливальних контурів
тощо.
13. Вимушені коливання. Диференціальне рівняння вимушених коливань та аналіз його розв'язку. Резонанс
Вимушеними
коливання
- відбуваються під дією періодичної
зовнішньої сили. Щоб у реальній
коливальній системі отримати незатухаючі
коливання, треба компенсувати втрати
енергії. Така
компенсація можлива за допомогою
якого-небудь періодичного чинника,
який змінюється за гармонійним законом:
x(t)=x0cos
.
Для вимушених коливань характерне
явище резонансу — значне збільшення
амплітуди коливань тоді, коли частота
збурення збігається із одною з власних
частот коливної системи. Фізична
величина У,
яка здійснює гармонічні коливання,
задовільняє диференціальне
рівняння
+
2y=0.
У цьому випадку амплітуда коливань
визначається початковими умовами.
Гармонічний
осцилятор із частотою
0
може
здійснювати гармонічні коливання на
іншій частоті
під впливом зовнішньої дії з цією
частотою. У такому випадку гармонічні
коливання величини y
задовольняє диференціальному рівнянню
+
y=f
cos(
Такі
коливання називаються вимушеними.
Амплітуда вимушених коливань визначається
величиною зовнішньої дії. Резона́нс
— явище сильного зростання амплітуди
вимушеного коливання у разі, коли
частота зовнішньої сили збігається з
власною частотою коливань. Резонанс
характеризують інтенсивністю,
напівшириною спектральної лінії та
добротністю. Здебільшого резонанс
наближено описують кривою Лоренца: I
де
ω
— частота зовнішньої сили, ω0
—
частота власного коливання, Γ
— стала затухання, яку називають також
шириною лінії. Часто приводиться також
γ=
Γ/2
— півширина лінії.
14. Хвилі. Рівняння біжучої хвилі. Повздовжні та поперечні хвилі. Інтерференція хвиль. Стоячі хвилі
Xвиля
— процес розповсюдження коливань у
будь-якому середовищі чи вакуумі.
Хвильовий процес — процес передачі
коливань. Розглянемо хвилю, що біжить
в додатному напрямку осi:
0x:
1=a1cos(kx-
.
Відстань між двома точками,які знаходяться
в однаковій фазі збурення (наприклад,
між послідовними максимумами чи
мінімумами)називають довжиною
хвилі.
k
𝛌=2π.
Хвильовий процес пов'язаний з переносом
енергії. Для гармонічної хвилі
1(x,t),
що біжить в додатному напрямку осі 0x
для потоку енергії маємо вираз
E=
Tk
(kx-
Для
фіксованої точки струни цей потік
змінюється в часі, але завжди більший
або дорівнює нулю. Поперечна
хвиля
- хвиля, в якій коливання відбуваються
в площині, перпендикулярній до напрямку
поширення. До поперечних хвиль належать
електромагнітні хвилі у вакуумі.
Повздовжня
хвиля
- хвиля, в якій коливання в кожній точці
простору паралельні напрямку
розповсюдження. В повздовжній
електромагнітній хвилі вектор
напруженості електричного поля
направлений паралельно напрямку
розповсюдження. Прикладом повздовжніх
хвиль є звукові хвилі в газі. Інтерфере́нція
хвиль
— явище накладання двох або більше
когерентних світлових хвиль в результаті
чого в одних місцях спостерігається
підсилення результуючої хвилі
(інтерференційний максимум), а в інших
місцях послаблення (інтерференційний
мінімум). Інтерференція спостерігається
у когерентних хвиль довільної природи
— поверхневих (на воді), поперечних та
повздовжніх звукових, електромагнітних
(світло, радіохвилі), хвиль де Бройля.
При інтерференції результуюче коливання
є геометричною сумою коливань обох
хвиль у відповідних точках. Цей принцип
суперпозиції як правило є точним і
порушується у окремих випадках, в деяких
середовищах, коли амплітуда коливань
є дуже високою (нелінійна оптика,
нелінійна акустика). Найпростішим
випадком інтерференції є накладання
двох гармонічних хвиль з однаковою
частотою і поляризацією. В такому
випадку результуюча амплітуда А
вираховується за формулою: A=
, де
та
— амплітуди відповідних хвиль,
—
різниця фаз цих хвиль. Явище інтерференції
використовується, наприклад, в
радіотехніці і акустиці для створення
складних антен. Стоя́ча
(стійна) хви́ля—
така хвиля, в якій будь-яка фаза коливань
не поширюється в просторі. Вона
утворюється в результаті накладання
двох біжних (рухомих) хвиль, які
поширюються назустріч одна одній і
мають деякий зсув фаз. У біжній хвилі
відбувається перенесення енергії, а в
х. с. через площини, в яких розташовані
вузли, енергія не перетікаєУ випадку
гармонічних коливань в одновимірному
середовищі стояча хвиля описується
формулою:u=u0cosk·x·cos(
де
u
— збурення в точці х в момент часу t,
u0—
амплітуда стоячої хвилі,
—
частота, k
— хвильовий вектор, 𝛗—
фаза. При існуванні в середовищі стоячої
хвилі, існують точки, амплітуда коливань
у яких дорівнює нулю. Ці точки називаються
вузлами
стоячої хвилі.
Точки, в яких коливання мають максимальну
амплітуду називаються пучностями.
Стоячі хвилі є розв'язками тих же
хвильових рівнянь. Їх можна уявити
собі, як суперпозицію хвиль, що
розповсюджуються в протилежних
напрямках.
