15.5 Перебіг економічної оцінки земель

Оскільки земельно – оцінювальні роботи виконують в межах земель оцінювального району, первинними документами повинні бути планово – картографічні матеріали району з даними крупно масштабних ґрунтових обстежень та дані про характеристику ґрунтового покриття. На основі цього планово – картографічного матеріалу виготовляється оцінювальна планово – картографічна осново з визначеними межами ґрунтів с/г угідь і підприємств земельно – оцінювального району. Користуючись оцінювальною основою по кожному господарству окремо складають експлікацію ґрунтів, визначають їх площі та прив’язують до с/г угідь. До планово – картографічної оцінювальної основи додаються виготовлені у вигляді таблиць спеціальні формуляри вихідних даних, необхідні для економічної оцінки земель, які містять інформацію про урожайність с/г культур, витрати на їх виробництво, а також показники ґрунтового покриття по с/г угіддях.

15.6 Визначення економічних показників

для визначення економічних показників при економічній оцінці земель застосовують математично – статистичні методи, в яких використовують дані бухгалтерського обліку в с/г підприємствах. Дані бухгалтерської звітності, які використовуються математично – статистичними методами збираються, як правило за останній 7-ний період. Серед математично – статистичних методів найбільш розповсюдженими методами є: 1) метод типових відбірок; 2) метод регресивно – кореляційного аналізу.

Перший метод полягає у відборі в межах земельно – оцінювальних районів господарств типових за спеціалізацією і рівнем землеробства.

Другий метод є вірогідною математичною моделлю зв’язків, які існують між валовою продукцією господарств і урожайністю різних за якістю груп ґрунтів, за збіжних чи однакових умов господарювання.

Знайдені за досліджуваними групами показники використовуються для обчислення середньозваженого показника земельно – оцінювального району за формулою:

,де – середньозважений показник по оцінювальному району; - показники за групами ґрунтів; – площі відповідних груп ґрунтів земельно – оцінювального району.

15.7 Складання оцінювальних шкал

Обчислення середньозваженого значення показника по земельно – оцінювальному району порівнюється з фактичними значеннями показників по господарствах і якщо розбіжності між ними становлять не більше 15 %, середньозважені показники використовують для складання шкал економічної оцінки таксономічного району. Шкали економічної оцінки земель, як і бонітувальні шкали можуть бути: *замкненими; * розімкненими. Якщо за еталон приймають середні за якістю ґрунти в районі, регіоні чи державі, отримують розімкнену шкалу. Для замкненої шкали еталоном служать найкращі за якістю ґрунти. Знайдені за таксономічними одиницями показники переводять у відповідні величини, тобто бали і вводять до складу оцінювальних шкал. Складають оцінювальні шкали розраховуючи величину одного балу при визначених рівнях виробництва, за окремими культурами. Ціну одного балу при середньому рівні виробництва отримують шляхом ділення найбільшого показника урожайності на 100. В процесі економічної оцінки земель, роботи, як правило виконуються за двома напрямками: 1напрям- загальна оцінка с/г угідь. 2 напрям – зокремлена оцінка орних земель за вирощуванням основних с/г культур. відповідно до цих двох напрямків шкали економічної оцінки земель носять назву Шкали загальної або зокремленої оцінки земель.