8.5 Ведення поземельної книги

Форма Поземельної книги та порядок її ведення є єдиними на всій території України. Поземельна книга (рис.2) відкривається та ведеться на кожну земельну ділянку. Дані для формування Поземельної книги вносяться до бази даних АС ДЗК після внесення записів до книги реєстрації. Відповідальність за формування та ведення Поземельних книг покладається на осіб, які призначаються наказом оператора (реєстратора).Організація виготовлення та постачання поземельних книг покладається на адміністратора. Опис Поземельної книги затверджується Державним комітетом України із земельних ресурсів. Поземельна книга складається з титульного аркуша, аркуша змісту Поземельної книги, реєстраційних карток, кадастрового плану, аркушів відомостей Поземельної книги.

Поземельна книга містить відомості про власника (користувача) земельної ділянки, місцерозташування земельної ділянки, державний акт на право власності на земельну ділянку (державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, договір оренди землі) та документи, на підставі яких набуто право власності (користування) земельною ділянкою, земельні сервітути, обмеження використання права власності (користування) земельної ділянки.

Номер Поземельної книги збігається з кадастровим номером земельної ділянки.

На титульному аркуші Поземельної книги містяться:

- серія та номер, нанесені друкарським способом;

- герб України;

- атрибути документа, яким затверджено форму Поземельної книги;

- орган державної реєстрації;

- номер Поземельної книги;

- дата відкриття Поземельної книги;

- дата закриття Поземельної книги.

Усі аркуші, з яких складається Поземельна книга, є бланками, які мають серію та номер, нанесені друкарським способом та виготовляються відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від "Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку"(із змінами).

Поземельна книга зберігається довічно.

1. Природно с/г зонування

Природно с/г зонування території є науково розмежовуючою основою кадастрового вивчення земель об’єднаних за збіжністю природних і с/г ознак. За цими ознаками розмежовуються всі землі країни, починаючи від найбільших територіальних угрупувань та незначних межах адміністративно-територіального району. Ці територіальні угрупування дістали назву поясів, зон, провінцій, округів, областей та районів. Пояс – найбільша за групою площа земель, об’єднана за географічними та природними ознаками, серед яких основними є гідротермальні умови, особливості циркулювання повітряних мас, вегетація рослин. Майже вся територія України перебуває у помірному поясі. Лише деякі території пд. узбережжя Криму віднесені до субтропічного поясу.

Природний пояс складається з окремих природно с/г зон. Кожна природна с/г зона має свій властивий баланс вологи й тепла, а також переважаючі типи рослинності і грунтів. В Україні є такі зони: Полісся, Лісостеп, Степ. Територія зон складається з провінцій, кожна з яких має свої характерні показники, які помітно змінюються за географічною широтою, континентальністю клімату, максимальною і мінімальною кількістю опадів та температурою. До зони Полісся входять провінції: Західне Полісся, Лівобережне, Правобережне. До зони Лісостепу: Західний, Правобережний, Лівобережний. До зони Степу: Придунайський, Лівобережний, Правобережний. До посушливо степової зони належать Правобережна, Придунайська, Лівобережна, Північно-Кримська степова провінції. До Сухо степової зони: Присивашська, Степова провінції. До Карпатської зони: Прикарпатська, Карпатська, Закарпатська провінції. До Кримської зони: Передгіря, Кримські гори, Пд узбережжя Криму.

Кожна з цих провінцій складається з окремих округів, що відрізняються за ознаками рельєфу, геоморфології, грунтового покриву. За рельєфними ознаками виділяють землі, розташовані на рівнині, на підвищеннях, у передгії, у горах. За характером грунтового покриву виділяють окремі агрогрупи грунтів. За цими ознаками в Україні є 31 природно-с/г округ. Заключним етапом природно-с/г зонування є виділення земель в межах природно-с/г району. Основною їх ознакою є збіжність природно економічних умов вирощування с/г культур. Межі природно-с/г районів, як правило, проходять по межах с/г підприємств. За природно-економічними умовами вирощування с/г культур в Україні сформовано 197 природно-с/г районів.