70. Договір комісії: поняття, ознаки, сфера застосування. Сторони у договорі.

Стаття 1011. Договір комісії

1. За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Характеристика договору комісії

Предметом договору комісії є вчинення одного чи декількох правочинів. Це робить інститут комісії схожим до інституту комерційного посередництва, що оформлюється агентськими договорами, предметом яких також є вчинення правочинів, зокрема, укладення договорів, і, відповідно, відрізняє від інституту доручення, предметом якого є "вчинення юридичних дій", в тому числі укладення договорів.

Можна виділити наступні ознаки договору комісії: 1) є різновидом дог-в про надання послуг; 2) є двостороннім; 3) є консенсуальним; 4) є відплатним, що випливає як зі спеціальних норм про договір комісії (ст. ст. 1013, 1020 ЦК), із загальних положень про послуги (ст. 903 ЦК), так і з загальних положень про зобов'язання (ч. 5 ст. 626 ЦК); 5) є особистим, що підтверджується правом кожної із сторін договору відмовитися від нього в односторонньому порядку (ст. ст. 1025, 1026 ЦК), а також припиненням договору смертю комісіонера (ч. 1 ст. 1027 ЦК); 6) може бути строковим або безстроковим (ст. 1012 ЦК).

Сфера застосування: Суб'єкти торговельної діяльності, які спе­ціалізуються на виробництві і реалізації товарів, завжди заці­кавлені в тому, щоб знизити загальний рівень товарних запасів, зменшити загальну кількість торговельних операцій і в той же час наблизитися до споживача.

Законодавство України, що регулює посередницьку діяль­ність у сфері товарообігу, істотно відстає від торговельної практики. Незважаючи на те, що фактично в торговельній діяльності беруть участь торгові агенти, брокери, консигнато­ри і консигнанти і т.д., законодавство України не визначає їх юридичний статус та суть діяльності.

У міжнародній практиці торгове посередництво виражаєть­ся у таких видах послуг кредитування сторін, рекламні заходи, страхування товарів та ін.

Сторони договору комісії

Сторонами договору комісії є комітент і комісіонер, якими можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Варто звернути увагу нате, що комісіонер, виконуючи договір комісії, виступає від свого імені — в операціях продажу товару для комітента частково виконує функції продавця. Це означає, що, якщо об'єкт торгівлі вимагає цього, комісіонер повинен мати необхідні дозволи та ліцензії, відповідно облаштоване місце торгівлі (йдеться про такі специфічні види діяльності, як торгівля алкоголем, медикаментами, цінними паперами тощо).

До речі, аналогічного висновку дійшов ВГСУ у своїй постанові від 14.01.2004 р. №13/96-03 (див. «ДК» №51/2007).

Адже оскільки комісіонер укладає угоди з третіми особами, хоча й в інтересах та за рахунок комітента, але від свого імені, то він є постачальником (продавцем) товару, переданого на комісію. Комітент не здійснює поставку (купівлю) товару, а лише передає його комісіонеру (отримує від нього), що не передбачає переходу права власності на такий товар. Якщо поставка певного виду товарів передбачає отримання ліцензії, така ліцензія має бути у комісіонера, а не у комітента.

Зауважимо, що договір доручення також є посередницьким. Але, на відміну від посередника-комісіонера, посередник-повірений укладає угоди з третіми особами в інтересах, за рахунок та від імені довірителя. Договір, укладений повіреним, створює права та обов'язки не для повіреного, а для довірителя. Так, якщо повірений за завданням довірителя уклав договір поставки на реалізацію певного товару, права та обов'язки постачальника виникають у довірителя. Якщо ж така операція з поставки є ліцензійним видом діяльності, ліцензію слід отримувати саме довірителю.