107. Відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого. Розмір і порядок відшкодування

Особливість цього зобов’язання, пов’язаного з відшкодуван­ням шкоди полягає в тому, що результатом шкоди, завданої життю людини, є її смерть. Тому сама особа не може виступати суб’єктом даних правовідносин, оскільки зі смертю особи припиняється її право- та дієздатність.

Згідно цивільного законодавства у випадках смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, на­роджена після його смерті.

Непрацездатними громадянами визнаються особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника.

Законодавством визначається виключний перелік непрацез­датних осіб, які були на утриманні померлого потерпілого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також строк, впродовж якого вони мають право отримувати від­повідне відшкодування шкоди, яка завдана смертю їх утримувача.

Зокрема, передбачається, що заподіяна шкода відшкодову­ється:

1)   дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, сту­денту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років);

2)  чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом^[1], - довічно;

3)  інвалідам - на строк їх інвалідності;

4)   одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім’ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестра­ми, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років;

5)   іншим непрацездатним особам, які були на утриманні по­терпілого, - протягом п’яти років після його смерті.

Варто вказати на те, що право дружини померлого на відшко­дування шкоди, завданої втратою годувальника зберігається за нею також у випадку реєстрації нового шлюбу. За дітьми це право зберігається і при усиновленні їх у майбутньому або коли в май­бутньому до досягнення зазначеного віку вони стали інвалідами.

Право на одержання відшкодування у зв’язку з втратою го­дувальника виникає і у тому разі, коли останній помер внаслідок одержаної травми (що підтверджено висновком лікарської експер­тизи) через деякий період після призначення суми відшкодування або встановлення групи інвалідності у зв’язку з даним каліцтвом.

! Необхідно пам’ятати, що непрацездатні члени сім’ї заги­блого, які мали самостійний заробіток або одержували пенсію на час його смерті можуть бути визнаними утриманцями померлого, якщо частка заробітку останнього, що припадала на кожного з них, була основним і постійним джерелом їх існування.

Зазначеним особам впродовж вказаного строку відшкодову­ється шкода у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) по­терпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не ма­ють права на відшкодування шкоди.

Середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого розраховується за аналогічними правилами, які встановлені для відшкодування шкоди, що завдана каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я.