Текст 37. Конвалія

Крізь з(е,и)лену моза(і,ї)ку листяного лісу де(не)де проб(е,и)ва(є,ї)т(ь?)ся со­нячний промінь і срібним зайч(е,и)ком лягає (на)землю. Ось серед в(е,и)ли­ких (темно)з(е,и)лених л(е,и)стів виросла стрілка білих квіточок. Наче сріблясті дзвоники повіс(е,и)ла конвалія розливши навколо чудовий аромат.

М(е,и)луючись конвалією мало хто знає про особливості ціє(і,ї) рослини. Цвіте красуня лісу (не)довго майже все своє ж(е,и)(т,тт)я проводит(ь?) вона глибоко (під)з(е,и)млею. Конвалія / підземний жит(е,и)ль її насі(н,нн)я в перший рік (не)дає паростів. Тільки через рік побачать світ перші л(е,и)стки щоб дати початок (багато)річ(ь?)ному підземному ст(е,и)блу. (З)листя і квіток конвалі(і,ї) виготовляют(ь?) пр(е,и)парати які застосовуют(ь?)ся при лікував(н,нн)і сер(д?)цевих хвороб.

(92 слова) (За В. Пархоменком)

Текст 38. Барвінок

Назва рослини пр(е,и)йшла (до)нас із латинс(ь?)ко(і,ї) через польс(ь?)ку й означає: той що в(ь,’)єт(ь?)ся. П(е,и)р(е,и)клада(є,ї)т(ь?)ся як «в(е,и)дмежий закут». Ма­буть (вічно)з(е,и)лену рослину якій в (Є,є)вропі надавали магіч(ь?)ного знач(е,и)(н,нн)я так витоптали що вона тільки й росла у (мало)доступних «в(е,и)дме­жих кутках».

За народним звичаєм парубки рвали барвінок (на)в(е,и)сні і ві(д,дд)авали «дівоцькій громаді» питаюч(и,і) / Що то за (диво)зі(л,лл)я(.?!) Ті(ж) відповідали /

То зі(л,лл)яч(ь?)ко / барвінок барвінок

Паняноч(ь?)кам на вінок на вінок...

Коли якась (із)них сором(ь,’)язливо «вгадувала» квітку то вже озна­чало що вона (з,с)годна заміж іти. Дівчина йшла шукати собі квіт «у лісочку на жовтім пісоч(ь?)ку». А знайшовши вінок (з)н(й,ь)ого пр(е,и)міряла на милого співаюч(и,і) / З(е,и)л(е,и)ненький барвіноч(ь?)ку ст(е,и)лися н(е,и)зенько а ти милий (ч(ь?)орно)бривий пр(е,и)сун(ь?)ся бл(е,и)зенько! Барвінок квітнув (на)щас(ь?)тя а в(ь,’)янув на горе... Жодне в(е,и)сі(л,лл)я (не)обходилося бе(з,с) ц(й,ь)ого «символу ж(е,и)(т,тт)я».

(127 слів) (3 календаря)

Текст 39. Гороб(е,и)на

Гороб(е,и)на і ялинка стояли поруч(ь?). Зовсім бл(е,и)зенько одна до одно(і,ї). І тому вони часто ш(е,и)пталися (між)собою. На ялин(ь?)ці росли глиці й шишки а на гороб(е,и)ні / листя й пучки (жовтаво)ч(е,и)рвоних ягід. Пр(е,и)йшла осінь. Дихнула ра(з,с) другий. Пожовкли л(е,и)сточки горобини і кожна ягі(д,т)ка зробилася ще ч(е,и)рвонішою. А ялинка зовсім (не)змінилася. Ялинка д(е,и)ви­лась (на)свою подругу і м(е,и)лувалася нею. Яка(то) вона гарна стала(.?!)

Та нал(е,и)тів осі(н,нн)ій буйний віт(е,и)р загойдав гороб(е,и)ну і почав (з,с)р(е,и)ва­ти (з,с)не(і,ї) листя. Посипалося воно жовтим рясним дощем (до)долу. А ялинка (не)злякалася вітру. Наставила проти н(й,ь)ого колюч(и,і) голоч(ь?)ки. Поколовся віт(е,и)р і одлетів геть від ялинки. (Не)злякались вітру і маленькі (ягоди)нам(е,и)стинки на гороб(е,и)ні.

(Міцно)міцно вони вхопилися за гі(л,лл)яч(ь?)ки щ(и,і)льніше пр(е,и)тиснулись одна (до)одної і від напруже(н,нн)я стали вже (темно)ч(е,и)рвоними. (123 слова) (3 журналу)