Текст 52. Покрова

Це свято встановл(е,и)не на честь (Б,б)ожо(і,ї) (М,м)атері яка зняла (зі)своє(і,ї) голо­ви білу хустку / покрову і ро(з,с)кинула її (над)людьми що були (в)церкві.

Особливо шанували (П,п)окрову запорі(з,с)ькі козаки. Вона була їхн(й,ь)ою заступницею (в)далеких походах під покровом (Б,б)огоматері вони (не)боялися (ні)ро(з,с)бурханої морс(ь?)кої стихії (ні)злих ворожих сил.

Свяще(н,нн)ою для кожного козац(ь?)кого лицаря на (С,с)іч(и,і) була (П,п)окровська церква.

Покрова в народному кал(е,и)ндарі / помітна п(е,и)р(е,и)ломна дата після якої холод почував с(е,и)бе господарем (на)з(е,и)млі. Тому до (П,п)окрови с(е,и)ля­ни намагалися ут(е,и)плити хати забити і замазати всі щ(и,і)лини. Зві(д,т)си і вигук / Покров натопи хату бе(з,с) дров!

Жовт(е,и)нь був в(е,и)селим щедрим на розваги місяцем. (У)селах після (П,п)окрови поч(е,и)нали грати в(е,и)сі(л,лл)я. (У)народі стверджували що (П,п)окро­ва покр(е,и)ває листям траву землю / снігом воду / кригою а дівчат / шлюбним вінком.

(125 слів) (В. Супруненко)

Текст 53. На (і,і)вана (к,к)упала

Святкува(н,нн)я (І,і)вана (К,к)упала в (У,у)кра(і,ї)ні ві(д,т)значают(ь?) (з,с)давна. Воно від­бува(є,ї)т(ь?)ся (в)липні, саме (в)ро(з,с)квіті літ(ь?)ньої пори. На мал(й,ь)овничих просторах (з,с)б(е,и)ра(є,ї)т(ь?)ся молодь влаштовуют(ь?)ся гулянки. На видному міс(ь?)ці ро(з,с)водит(ь?)ся вогн(е,и)ще. (З,с)ро(з,с)гону хлопці й дівчата п(е,и)р(е,и)стрибуют(ь?) через н(й,ь)ого. Ця дія сприяє очищ(е,и)(н,нн)ю ві(д,т) гріхів різних хвороб / ус(й,ь)ого поганого що є (в)людині.

(По)бл(е,и)зу бага(т,тт)я став(е,и)т(ь?)ся д(е,и)р(е,и)вце пр(е,и)крашене квітами зі(л,лл)ям. Кругом н(й,ь)ого дівчата водят(ь?) хороводи співаюч(и,і) купальс(ь?)ких пісень. А піс(ь?)ні бад(й,ь)орі в(е,и)селі а саме / Купало Купало де ти з(е,и)мувало А ми рутоньку посієм посієм Л(е,и)тіла зіроч(ь?)ка та впала. Слав(е,и)т(ь?)ся пр(е,и)рода щасливе коха(н,нн)я.

Молодь бав(е,и)т(ь?)ся обл(е,и)ва(є,ї)т(ь?)ся водою. Дівчата пл(е,и)тут(ь?) вінки й пус­кают(ь?) їх на воду. Святкува(н,нн)я тягн(е,и)т(ь?)ся (до)пізна. Справляют(ь?)ся різноманіт(ь?)ні обряди.

Гуля(н,нн)я на (І,і)вана (К,к)упала / це свято краси й молодості вільної праці щас(ь?)тя й добра.

(123 слова) (З календаря)

Розділ іх. Мова – душа народу Текст 54. Рідна мова

Найбільше і найдоро(ж,ш)че добро (в)кожного народу / це його мова ота ж(е,и)ва схованка людс(ь?)кого духу його багата скарбниця в яку народ складає і своє давнє ж(е,и)(т,тт)я і сво(і,ї) сподіванки розум досвід почува(н,нн)я.

Навчаюч(и,і)сь (з,с)малих літ балакати ми разом (з,с)тими словами що довод(е,и)т(ь?)ся їх запам(ь,’)ятати набува(є,ї)мо і розумі(н,нн)я того що ті слова в(е,и)значают(ь?) / чи назву яко(і,ї) речі чи думку про що(небудь). Тоб­то — ми разом з словами наб(е,и)ра(є,)мося і розуму набува(є,ї)мо чужих думок навча(є,ї)мося самі думати і ті думки в(е,и)кладати словами.

Наш(и,і) діти у свою чергу додают(ь?) до (з,с)добутого (від)нас скарбу мови сво(і,ї)х вимовів того що їм за свого ж(е,и)(т,тт)я дов(е,и)лося навчитися п(е,и)р(е,и)ду­мати п(е,и)р(е,и)жити... Таким побитом і склада(є,ї)т(ь?)ся людс(ь?)ка мова що (з,с)кожним новим коліном все більше та більше шир(е,и)т(ь?)ся-зростає.

(110 слів) (Панас Мирний)