Текст 18. Ранок (у)лісі

Сонце піднялося туман ро(з,с)ходився (по)лісу осідав (на)траву золо­тою росою. Повітря прозоріло (по)між золотим морем соняч(ь?)ного світу темними плямами л(е,и)жали тіні (по)з(е,и)млі.

Садок тонув у чистому ранковому повітрі (з)верху л(е,и)лася (на)н(й,ь)ого золота соняч(ь?)на хвиля (з)низу знімалася сиза тінь. Там, між гущав(е,и)ною молодого гі(л,лл)я, у з(е,и)леній листві, навперейми одне другій щ(е,и)б(е,и)­тали пташки. Горлиці (в)кущах жалібно туркотали; зозулі п(е,и)р(е,и)літаюч(и,і) (з)д(е,и)р(е,и)вини на д(е,и)р(е,и)вину, мов найнялися кувати. Одні бджоли сумки гули п(е,и)р(е,и)скакували (з)квіточ(ь?)ки (на)квіточ(ь?)ку.

(70 слів) (За Панасом Мирним)

Текст 19. Дощ(ь?)

А кругом знову темно. Тільки дощ(ь?) сіє і сіє (на)чи(і,ї)сь лани.

...(В)напільне вікно почало в(е,и)дніти. Д(е,и)вуют(ь?)ся діти думали вже ніч(ь?) а воно знову дніє.

I знову синє небо а (на)н(й,ь)ому золоте сонце сипле скрізь гарячими бл(е,и)скучими бри(з,с)ками. (По)шляху біжат(ь?) жваві струмоч(ь?)ки крутят(ь?)ся підстрибуют(ь?) танцюют(ь?) вес(е,и)ло (про)щось буркочут(ь?).

П(е,и)ша(є,ї)т(ь?)ся проти сон(ь?)ця гай увесь у бл(е,и)скучих краплинах, як у дорогому намисті. Гус(ь?)тішою стіною (з,с)пл(е,и)лося жито що почало вже квітувати. Пустило (і(з,с))себе дух свого цвіту. (По)між його стеблами засіяли волошки, (не)мов посвітилис(ь?) сині лампа(д,т)ки. Ро(з,с)жаріли голівки гор(е,и)цвіту загула бджола. Високо (під)небом кигикнула чайка блиснула срібним кр(е,и)лом.

(101 слово) (С. Васильченко)

Текст 20. Море

Море брижилос(ь?). (В)дал(е,и)ч(е,и)ні (не)рівними рядами бігли білі баран­чики. Крута хвиля то піднімалася крутим горбом, то падала (в)низ гл(е,и)бочезною ямою, затягуючи кат(е,и)р. Тоді (в)грудях завм(е,и)рало а (на)ногах щ(е,и)міли пальці. Вода (під)гв(е,и)нтом к(е,и)піла білою піною. Маринонька с(е,и)діла (в)діда (на)колінах біля самого борту. Дрібні солоні бри(з,с)ки долітали до її обли(ч,чч)(а,я) але вона с(е,и)діла (не)порушно і заворожено д(е,и)вилась (на)море. Місто зал(е,и)шалось позаду. Воно ледь біліло (в)золотавому сяйві. Праворуч (над)жовтим бер(е,и)гом рябіли ріденькі кущ(и,і)ки а (в)дал(е,и)ні куч(е,и)рявився темною зел(е,и)(н,нн)ю в(е,и)селий ф(а,о)нтан. Кат(е,и)р пром(е,и)нув ф(а,о)нтан і пішов далі. (На)зустріч(ь?) йому (з,с)жадібним скигл(е,и)(н,нн)ям л(е,и)тіли чайки. (За)кат(е,и)ром серед ш(е,и)рокої с(е,и)няви моря тяглася з(е,и)л(е,и)нава дорі(ж,ш)ка.

(108 слів) (Н. Бугаєнко)

Текст 21. Дорога (за)хмари

На кам(ь,’)яному схилі ледь в(е,и)дні(є,ї)т(ь?)ся лісн(е,и)кова хата (з,с)гнучкою (радіо)щоглою (на)ній. (Від)хати по крут(е,и)зні в(ь,’)єт(ь?)ся стеж(е,и)чка (в)низ (до)потоку. (Що)ранку спуска(є,ї)т(ь?)ся нею босоніж ч(ь?)орняве засмагле дівча років д(е,и)сяти. Тр(е,и)маючи глека (в)руці, ле(г,х)ко стр(е,и)бає (з,с)брили (на)брилу оз(е,и)раючи враніш(ь?)ній світ (д(е,и)кувато)ясними оч(е,и)нятами усміхаючис(ь?) (на)зустріч(ь?) горам небу і сон(ь?)цю. Це — (Н,н)ателла, лісн(е,и)кова донька.

Шумит(ь?) в(е,и)рує (в)н(е,и)зу потік. Скільки пам(ь,’)ятає с(е,и)бе (Н,н)ателла все вона чує цей шум. Ласкавий м(е,и)лозвуч(ь?)ний, він її заколисує в(е,и)чорами і він же першим будит(ь?) (Н,н)ателлу (в)ранці, м(ь,’)яко вплітаючис(ь?) у ро(з,с)кіш д(е,и)тячих снів.

Здрастуй потічку / каже дівч(е,и)нка і потік усміха(є,ї)т(ь?)ся їй м(е,и)(г,х)ті(н,нн)ям в(ь,’)юнко(і,ї) т(е,и)чі(і,ї) та (біло)сніжною кучугурою шумови(н,нн)я що росте й росте у вирі під (водо)спадом.

(112 слів) (За О. Гончарем)