Текст 14. Дощ(ь?) (у)ст(е,и)пу

(У)другій половині дня на бе(з,с)хмарному небі з(ь,’)явився клаптик си­н(й,ь)ої хмари. Залитий сонцем степ відразу пр(е,и)нишк зата(і,ї)в подих. Хмара шви(д,т)ко йшла і ро(з,с)р(а,о)сталась у (темно)синій гірс(ь?)кий хр(е,и)бет. Скоро вона закрила собою весь в(е,и)л(е,и)чезний простір неба.

Раптом через цей хр(е,и)бет прокотилас(ь?) вогняна тріщ(и,і)на і ро(з,с)колола його до ч(ь?)орно(і,ї) пр(и,і)рви. Десь почувся гуркіт грому що набл(е,и)жався ро(з,с)кочуючись (по)бе(з,с)межному простору. Полями помчали табуни пр(е,и)­злих вітрів.

Все бли(ж,ш)чими ставали звуки грози. Ва(ж,ш)ка сива хмара нависла (над)степом і спустила (на)н(й,ь)ого сво(і,ї) мокрі паруси. (З,С)тихим дзвоном упали перш(и,і) краплини а потім чарівною муз(е,и)кою зашумів густий дощ(ь?).

Вода вже блищала (на)ро(з,с)митому шляху а травневий дощ(ь?) усе палав. Ро(з,с)квітла з(е,и)мля наб(е,и)ралася сили пр(е,и)крашалася з(е,и)леними шатами. (115 слів) (За О. Гончарем)

Текст 15. Снігові троянди

Бе(з,с)кінця пінит(ь?)ся (гостро)верхими п(е,и)р(е,и)метами ро(з,с)бурхане снігове море. Грайливий вітер підохочуючи штовхає мене (в)пл(е,и)че. Він с(е,и)­понув сніговим пилом (в)обли(ч,чч)(а,я) заклубочився (над)вибалком і десь біля лісу заплутався (в)тернах...

Так я і брів навма(н,нн)я, аж поки (не)натрапив на (лісо)смугу. Кроків (за)двад(ь?)цят(ь?), ніби гірлянди на новоріч(ь?)ній ялин(ь?)ці, (на)кущах яскраво (з,с)палахнули... ч(е,и)рвоні троянди!

Зн(е,и)нацька нал(е,и)тів вихор крутонув навколо них раз удруге і сні(г,х) закр(е,и)вавився зірваними п(е,и)люстками. Я хочу (і,ї)х зібрати але новий порив вітру пі(д,т)хоплює п(е,и)люстки. Але де ж вони(.!?) Об(е,и)ртаюс(ь?) і бачу: зовсім поряд с(е,и)дят(ь?) (ч(е,и)рвоно)груді снігурі що п(е,и)р(е,и)творили кущ(ь?) мас­лини (на)ро(з,с)кішний букет.

(Не)дарма (в)народі кажуть / Пр(е,и)л(е,и)тіли снігурі — почалася справжня з(е,и)ма.

(109 слів) (За К. Наріжним)

Текст 16. З(е,и)мля радіє

З(е,и)мля парувала вона раділа в(е,и)сні ранкові роботі адже набридло їй такій роботящій, стільки спати (без)діла л(е,и)жати. Хлопці пр(е,и)слу­халися до її зітха(н,нн)я і теж почули ті слова які з(е,и)мля казала щороку. Вони, щасливі, д(е,и)вилися (на)поле і раптом (до)них долинула в(е,и)села дзвінка піс(ь?)ня.

То мален(ь?)кий жайворонок літав (у)небі падав стрімг(а,о)лов (на)зем­лю, ніби цілував її, і знову піднос(е,и)вся у в(е,и)сочінь. О! Т(е,и)пер хлопці вже могли розібрати що він співає. А він співав /

/ Доброго ранку! Добридень! Здрастуй рідна земле! Я пр(е,и)летів (до)тебе (з)в(е,и)сною.

(86 слів) (О. Іваненко)

Текст 17. Затишна п(а,о)ляна

Був темний в(е,и)ликий ліс. А пос(е,и)ред (не)пролазної гущавини пр(е,и)мостилась (не)в(е,и)личка затишна п(а,о)ляна. Росли тут куч(е,и)ряві кущ(и,і) ліщ(и,і)ни росла густо горобина з (ч(е,и)рвоно)гарячими коралами (на)ши(і,ї). П(а,о)ляна була в такій глуш(е,и)ні що (ні)хто (з)людей сюди (не)заходив. Тільки пр(е,и)біжит(ь?) іноді (з)гущав(е,и)ни зайчик та поскубе з(е,и)леної травиці пр(е,и)скаче (з,с)полохана сарна й постр(е,и)же вушками (на)п(а,о)ляні пр(е,и)стр(е,и)бає спритно білоч(ь?)ка поласувати горіш(ь?)ків торіш(ь?)ніх. Пр(е,и)красно було (на)п(а,о)ляні. (З)гори п(е,и)с(т?)ливо гріло сонце. (З)низу йшли теплі випари й млосна лісова во(г,х)кіс(ь?)т(ь?). (У)траві ж стр(е,и)котали стоголосо всілякі коники та цвіркуни. (Не)встигне ще білий день яс(ь?)ні оч(и,і) протерти як поч(е,и)на(є,ї)т(ь?)ся (в)лісі радісна музика. Усе навкруг гарне все (ж(е,и)(т,тт)є)радісне (на)п(а,о)ляні.

(109 слів) (За П. Козланюком)