Розділ vіі. Київ – столиця України Текст 48. Ки(є,ї)в

Ки(є,ї)в сто(і,ї)т(ь?) (на)(Д,д)ніпрі.

Лівий бер(е,и)г ріки низ(ь?)кий. (За)рікою (до)самого гор(е,и)зонту простяг­нулис(ь?) нові ж(е,и)тлові масиви та пром(е,и)слові пі(д,т)приємства гарний парк на (Т,т)рухановс(ь?)кому острові.

(На)правому бер(е,и)зі (Д,д)ніпра піднімают(ь?)ся в(е,и)сокі гори. (На)них і піднос(е,и)т(ь?)ся (К,к)и(є,ї)в.

(У)місті багато чудових (багато)пов(е,и)рхових будинків. Ш(е,и)рокі вул(е,и)ці обсадж(е,и)ні каштанами та іншими д(е,и)коративними д(е,и)ревами. Вздовж ус(й,ь)ого бул(ь?)вара (Ш,ш)евченка тягн(е,и)т(ь?)ся алея в(е,и)соких тополь та густих кущ(и,і)в.

Багато квітів росте (на)вул(е,и)цях площах і у скверах Ки(є,ї)ва! Дивно пр(е,и)красна наша столиця!

(77 слів) (3 журналу)

Текст 49. Ки(є,ї)в в(е,и)сною і вос(е,и)ни

Двіч(и,і) (на)рік (К,к)и(є,ї)в буває надзв(е,и)чайно пр(е,и)вабл(е,и)вим. Ходиш(ь?) і стом­люєш(ь?)ся блукати вулицями і дух тобі п(е,и)р(е,и)хоплює від насолоди бачити таку красу. Це буває (в)травні коли цвітут(ь?) каштани. Масивні гус(ь?)ті крони їх у скверах і парках всюди вкриті ніжними (біло)рожевими свіч(ь?)ками квітів. (Не)повторна ця пора каштанового цвіті(н,нн)я.

І ще раз (не)зв(е,и)чайно гарним стає (К,к)и(є,ї)в у вер(е,и)сні коли листя д(е,и)рев поч(е,и)нає в(ь,’)янути. Пал(ь?)часті л(е,и)стки каштанів жовкнут(ь?) (не)одразу. Спочатку (на)них з(ь,’)явля(є,ї)т(ь?)ся вузенька жовта облямівка кож(е,и)н л(е,и)сток ніби отороч(е,и)ний (темно)з(е,и)леним обі(д,т)ком. Липи і клени (в)(К,к)и(є,ї)ві жовтіют(ь?) зразу кілька днів стоят(ь?) а потім раптово опадают(ь?)...

(98 слів) (В. Собко)

Текст 50. У гл(е,и)бині віків

(З)поміж усіх (У,у)кра(і,ї)нс(ь?)ких міст найбільшим і найславнішим був (К,к)и(є,ї)в. (З)давна з (не)запам(ь,’)ятних часів ще коли люди (не)знали заліза та міді а робили собі списи й сокири (з,с)кам(е,и)ню ж(е,и)ли не (в)хатах а по п(е,и)черах видко що тут ж(е,и)ло багато людей. А це тому передусім що тут (з,с)ходилися дві в(е,и)ликі ріки / (Д,д)ніпро і (Д,д)есна. (Над)рікою ле(г,х)ше було прогодуватися чи рибою чи звіриною. Рікою їздили люди куди тре­ба, — сухих доріг тоді було (не)багато і ними їздити (не)так було ле(г,х)ко й бе(з,с)печно. Тому й за (У,у)кра(і,ї)нс(ь?)ких часів під (К,ї)и(є,ї)вом були найбільші оселі найбільше людей багатих торговельних: сюди найбільше пр(е,и)­їздили й купці (з,с)чужих кра(і,ї)в (з,с)усяким товаром.

(111 слів) (За М. Грушевським)

Розділ vііі. Народні свята Текст 51. Клечані свята

Прол(е,и)тіла в(е,и)сна ві(д,т)співали своє соловейки. (За)с(е,и)лом (у)полі вик(е,и)нув ячмінь колос. А вже коли ячмінь заколосит(ь?)ся то не до піс(ь?)ні навіть солов(ь,’)ям. (Не)зчулися люди як і (К,к)лечані свята підійшли. (У)кожній хаті жінки пр(е,и)б(е,и)рали пр(е,и)ч(е,и)пурювали комини білили окола підводили ч(е,и)рвоною глиною призьбу. Дітвора ще (з)ранку гай­нула (на)л(е,и)вади та (в)діброви по клеча(н,нн)я. Ламали осичину і кл(е,и)нове гі(л,лл)я (з,с)ч(е,и)рвонястими ч(е,и)р(е,и)вичками щоб пр(е,и)красити тим гі(л,лл)ям хати й повітки заквітчати т(е,и)ни й ворота.

А дівчата й молодиці помазавши долівку посипали її свіжою травою та л(е,и)пехою канупером і любистком щоб стала вона з(е,и)леною та пахучою якою буває тільки в (К,к)лечані свята.

(102 слова) (І. Цюпа)