Текст 10. Краса (у,у)кра(і,ї)нс(ь?)кого (лісо)ст(е,и)пу

Які красиві які (не)повторні ра(н,нн)(й,ь)ого літа п(а,о)ля (в)(лісо)ст(е,и)пу. (І,Ї)х золотят(ь?) потоки яскравого промі(н,нн)я і гаряче повітря п(е,и)р(е,и)лива(є,ї)т(ь?)ся м(е,и)р(е,и)хтливими хвилями. Нал(е,и)вают(ь?)ся соками колоски жита і пш(е,и)ниці. Зацвітают(ь?) (на)схилах і підгір(ь,’)ях соняш(ь?)ники і ство­рю(є,ї)т(ь?)ся враже(н,нн)я, ніби впали (на)землю (з,с)неба тисячі сон(ь?)ц(ь?). М(е,и)­луют(ь?) око ставки і озера що виблискуют(ь?) срібною гла(д,дд)ю в доли­нах. Стоят(ь?) (по)біля води задумливі га(і,ї). Загоря(є,ї)т(ь?)ся ч(е,и)рвоним намистом калина і в(ь,’)єт(ь?)ся (на)вільшині п(е,и)рламутровими китиця-ми хміл(ь?).

Укра(і,ї)нс(ь?)кий степ (по)своєму чарівний і в(е,и)личний.

Нині до первозда(н,нн)о(і,ї) краси півде(н,нн)ого степу пр(е,и)лучилися золоті моря врожаю.

(86 слів) (За І. Цюпою)

Текст 11. Літні д(е,и)ва

(На)ч(ь?)овнику й в(е,и)слі (від)нас від(ь,’)їхав трав(е,и)нь. Він пр(е,и)хопив (із)собою сині дощі з(е,и)лений шум та солов(ь,’)їний спів. І (в)с(е,и)ло, через т(е,и)ни, заглянуло літо...

Я д(е,и)влюс(ь?) (на)сизий (від)роси городець на ро(з,с)патлані д(е,и)рева саду на віхті туману на (ледь)ледь окреслені стріхи пр(е,и)слухаюс(ь?) (до)вс(й,ь)о­го але чую тільки враніш(ь?)ню журбу роси.

Я д(е,и)влюс(ь?) (на)вишні і (в)них справді то тут то там пал(е,и)ніют(ь?) ро(з,с)пахлі щіч(ь?)ки. А мати вже показує що (на)покручі гороху з(ь,’)явився ще со(н,нн)ий перший цвіт. А на ра(н,нн)ій гру(ш,щ)і шаріют(ь?) грушки. І все це диво зробило літо за (одну)однісіньку ніч(ь?) та й пішло собі далі щоб (на)світа(н,нн)і знову заглянути (до)нас.

(108слів) (За М. Стельмахом)

Текст 12. Літо

Погідне блакитне небо дихало (на)землю т(е,и)плом. Половіли ж(е,и)та й вилискувалис(ь?) (на)сон(ь?)ці. Ч(е,и)рв(а,о)ніло ціле море колосків пш(е,и)ниці.

Долиною пов(е,и)лась річ(е,и)ч(ь?)ка наче хто кинув нову синю стріч(ь?)ку (на)з(е,и)лену траву. А (за)річ(ь?)кою, попід куч(е,и)рявим з(е,и)леним лісом, вся гора вкрита ро(з,с)кішними к(е,и)л(е,и)мами ярини. Гарячою з(е,и)леною барвою горит(ь?) (на)сон(ь?)ці ячмінь широко стел(е,и)т(ь?)ся килим (ясно)з(е,и)леного вівса далі т(е,и)мніє просо. Межи з(е,и)леними к(е,и)л(е,и)мами біліє гречка, наче хто розіслав в(е,и)ликі шматки полотна білити (на)сонці.

(В)долині, край лісу, в(е,и)сить синя імла. І над усім тим ро(з,с)кинулось погідне блакитне небо лунає (в)повітрі в(е,и)села піс(ь?)ня жайворонкова. Віют(ь?) (з,с)поля чудові пахощ(и,і) від (не)стиглого з(е,и)рна і пол(й,ь)ових квіток.

(104 слова) (За М. Коцюбинським)

Текст 13. В(е,и)рушаймо (в)путь!

Як хороше мандрувати літом на (У,у)кра(і,ї)ні(.!) Як пр(е,и)ємно проїхати її шляхами коли ро(с,з)кр(е,и)вают(ь?)ся перед тобою все нові й нові обрі(і,ї)!

Соняч(ь?)не колосисте безме(ж,жж)я вабит(ь?) і кличе (до)себе. Ле(г,х)кі т(е,и)плові(і,ї) лоскочут(ь?) покрите бронзовою смагою л(е,и)це.

Безмежна голуба дал(е,и)чін(ь?) ро(з,с)гортає перед тобою дивну красу барв найрізноманіт(ь?)ніших ві(д,т)тінків. То зам(е,и)р(е,и)хтит(ь?) (жовто)гаряча достигла нива. То (з,с)блиснут(ь?) попер(е,и)ду золоті озера соняшників. То ро(з,с)стел(е,и)т(ь?)ся синіми ч(е,и)рвоними рожевими к(е,и)л(е,и)мами буйнота (багато)річних трав. (На)п(а,о)лях гуркочут(ь?) трактори. Пропл(е,и)вают(ь?) ст(е,и)пові кораблі-к(а,о)мбайни.

Вогнисто (з,с)палахнув (небо)край (на)сході. День (з,с)водит(ь?) над (Д,д)ніпром сво(і,ї) вітрила. Заграв віт(е,и)рец(ь?) (на)хвилях (К,к)аховс(ь?)кого моря рожева смуга пролягла (на)воді. То сонце розіслало ч(е,и)рвоні шовкові полотна.

Пл(е,и)в(е,и)мо (на)зустріч(ь?) сон(ь?)цю.

(100 слів) (За І. Цюпою)