- •Лінійні системи автоматичного управління Лабораторна робота № 1
- •Порядок виконання роботи
- •Основні теоретичні відомості
- •Методичні вказівки
- •Лабораторна робота № 2
- •Порядок виконання роботи
- •Основні теоретичні відомості
- •Методичні вказівки
- •Лабораторна робота № 3
- •Порядок виконання роботи
- •Основні теоретичні відомості
- •Лабораторна робота № 4
- •Порядок виконання роботи
- •Основні теоретичні відомості
- •Методичні вказівки
- •Лабораторна робота № 5
- •Порядок виконання роботи
- •Основні теоретичні відомості
- •Методичні вказівки
- •Лабораторна робота № 6
- •Порядок виконання роботи
- •Основні теоретичні відомості
- •Методичні вказівки
- •Лабораторна робота № 7
- •Порядок виконанняроботи
- •Основні теоретичнівідомості
- •Методичні вказівки
- •Змістзвіту
- •1.2. Основні положення
- •Приклад створення додатку
- •2.1. Програма роботи
- •2.2. Основні положення
- •2.3. Методичні вказівки
- •Лабораторна робота № 3
- •3.1. Програма роботи
- •3.2. Основні положення
- •3.3. Методичні вказівки
- •Лабораторна робота № 4
- •4.1. Програма роботи
- •4.2. Основні положення
- •4.3. Методичні вказівки
- •Лабораторна робота № 5
- •5.1. Програма роботи
- •5.2. Основні положення
- •5.3. Методичні вказівки
- •Література
4.2. Основні положення
4.2.1. В якості об'єкта дослідження прийнята нелінійна слідкуюча система, структурна схема якої зображена на рис.4.1.
Пропорційне
ланка з коефіцієнтом передачі
-
модель чутливого елемента (датчика кута
неузгодженості командної та виконавчої
координат). До складу системи входять
два підсилювача: лінійний (аперіодична
ланка з коефіцієнтом передачі
)
і релейний (нелінійний елемент). Виконавча
вісь приводиться в рух двигуном з
редуктором (ланки з коефіцієнтами
передачі
і
). Внутрішній негативний зворотний
зв'язок по швидкості двигуна здійснюється
за допомогою тахогенератора (ланка з
коефіцієнтом передачі
).
4.2.2.
У роботі використовується вільний рух
нелінійної слідкуючої системи при
знятті вхідного впливу
.
Рух системи здійснюється за рахунок
ненульового початкового положення
виконавчої осі (
),
яке в моделі системи задається початковими
умовами на останньому інтеграторі.
4.2.3. Наявність нелінійного елемента в слідкуючої системі може привести до виникнення автоколивань. Для визначення умов автоколивань та їх параметрів (амплітуда і частота) скористаємося методом гармонійної лінеаризації.
За
структурною схемою визначаємо передавальну
функцію лінійної частини системи при
:
.
Диференціальне рівняння лінійної частини системи в операторній формі
Для нелінійної ланки запишемо вираз гармонічної лінеаризації
,
де
,
,
амплітуда досліджуваного періодичного
рішення.
Підставляючи
в (4.1) замість
його значення, отримуємо лінеаризовані
рівняння замкнутої нелінійної системи:
.
Можливість існування періодичного розв'язанн рівняння проаналізуємо за допомогою критерію стійкості Михайлова. Для цього в характеристичний поліном
підставимо
,
виділимо дійсну та уявну частини і
прірівнюєм їх до нуля:
З другого рівняння системи (4.4) знайдемо потрібну частоту періодичного рішення.
Підставляючи
в перше рівняння системи (4.4) значення
частоти і вираз
,
отримуємо вираз, що зв'язує амплітуду
періодичного рішення
параметрами системи управління,
Після перетворення одержимо біквадратне рівняння
де
Позначаючи
,
отримуємо квадратне рівняння
звідки
В
системі можливі періодичні рішення з
амплітудою
-
тільки в тому випадку, якщо виконується
умова
,
або
Для визначення стійкості знайдених періодичних рішень можливо скористатися наближеною аналітичною умовою, згідно якій періодичне рішення стійко, якщо виконується нерівність
де
зірочка означає, що в приватні похідні
необхідно підставити знайдені числові
значення параметрів
,
.
Враховуючи (4.4), отримуємо умову стійкості періодичного рішення (наявності автоколивань) у вигляді
Визначимо
амплітуду та частоту коливань виконавчої
осі системи (координати (
). Частота автоколивань однакова для
будь-якою змінною системи. Згідно
структурній схемі амплітуда коливань
4.2.4.У нелінійної системі з внутрішнім зворотним зв'язком по швидкості двигуна умова існування періодичних рішень має вигляд
4.2.5. З аналізу (4.6) і (4.7) випливає, що для усунення автоколивань в досліджуваній нелінійної системі необхідно:
- зменшити загальний коефіцієнт передачі лінійної частини або коефіцієнт передачі однієї з ланок;
-
збільшити ширину зони нечутливості
нелінійного елемента
;
- ввести негативний зворотний зв'язок по швидкості двигуна.
