- •Лінійні системи автоматичного управління Лабораторна робота № 1
- •Порядок виконання роботи
- •Основні теоретичні відомості
- •Методичні вказівки
- •Лабораторна робота № 2
- •Порядок виконання роботи
- •Основні теоретичні відомості
- •Методичні вказівки
- •Лабораторна робота № 3
- •Порядок виконання роботи
- •Основні теоретичні відомості
- •Лабораторна робота № 4
- •Порядок виконання роботи
- •Основні теоретичні відомості
- •Методичні вказівки
- •Лабораторна робота № 5
- •Порядок виконання роботи
- •Основні теоретичні відомості
- •Методичні вказівки
- •Лабораторна робота № 6
- •Порядок виконання роботи
- •Основні теоретичні відомості
- •Методичні вказівки
- •Лабораторна робота № 7
- •Порядок виконанняроботи
- •Основні теоретичнівідомості
- •Методичні вказівки
- •Змістзвіту
- •1.2. Основні положення
- •Приклад створення додатку
- •2.1. Програма роботи
- •2.2. Основні положення
- •2.3. Методичні вказівки
- •Лабораторна робота № 3
- •3.1. Програма роботи
- •3.2. Основні положення
- •3.3. Методичні вказівки
- •Лабораторна робота № 4
- •4.1. Програма роботи
- •4.2. Основні положення
- •4.3. Методичні вказівки
- •Лабораторна робота № 5
- •5.1. Програма роботи
- •5.2. Основні положення
- •5.3. Методичні вказівки
- •Література
5.2. Основні положення
У промисловості набули широкого поширення САУ з завданням програми в функції часу. Для формування задаючих впливів в цих системах використовуються задаючі пристрої (ЗП). Впливи будуть оптимальними за швидкодією, якщо в будь-який момент часу основна задаюча координата або її обмеження досягають своїх максимальних значень.
Задає пристрій першого порядку (ЗП 1) складається з послідовно з'єднаних релейного елемента і інтегратора, охоплених негативним зворотним зв'язком (рис.5.1, а). Даний пристрій широко застосовується для завдання швидкості електропривода. ЗП 1 відноситься до оптимальних по швидкодії пристроїв з обмеженням вихідної змінної і її першої похідної:
При
подачі на вхід ЗП 1 впливу
який дорівнює необхідному максимальному
значенню вихідної змінної
,
на виході релейної ланки встановлюється
вплив
(рис.5.1, б),
який відповідає максимальному значенню
при наростанні впливу
.
При цьому вихідна величина інтегратора
змінюється за лінійним законом
.
В момент часу
отже
і вплив на вході ЗП 1 залишається
незмінним.
Якщо
в момент часу
зняти вхідний вплив
,
то в результаті дії негативного зворотного
зв'язку на виході релейного елемента
встановлюється сигнал
,
пропорційний
при спаданні впливу
.
Вихідний вплив
почне зменшуватися за лінійним законом
до нуля.
Задаючий
пристрій другого порядку (ЗП 2, рис.5.2,
а)
реалізується на основі ЗП 1 з підключенням
вхідного нелінійного елементу (НЕ 2) до
вихідного інтегратора. Поряд з головним
негативним зворотним зв'язком по
задаючій змінній
використовується перемикач зворотнього
зв'язку по похідній від основного
задаючого впливу (координаті
).
ЗП 2 є оптимальним за швидкодією пристроєм
з обмеженням вихідної змінної
та її перших двох похідних у часі
і
.
Перехідні процеси в ЗП 2 будуть оптимальними при коефіцієнті передачі внутрішнього зворотного зв'язку:
При
подачі на вхід ЗП 2 впливу
на виходах НЕ 2 і НЕ I встановлюються
сигнали
і
, рівні відповідно максимальним значенням
координат
і
. На ділянці
(рис.5.2, б)
вихідна величина першого інтегратора
зростає за лінійним законом
до величини
,
а вихідна величина ЗП 2
змінюється по параболі
.
На
ділянці
і
і лінійно нарастає. В момент часу
сума сигналів зворотних зв'язків
дорівнює вхідному впливу
.
Тому на ділянці
на виходах НЕ 2 і НЕ I встановлюються
сигнали
і
, при цьому
зменшується за лінійним законом до
нуля, а
плавно зростає до
.
На ділянці
приведені діаграми
при знятті із входу ЗП 2 впливу
.
ЗП реалізуються, як правило, як алгоритм
на мікроконтролерах. Змінні САУ можуть
мати різну фізичну природу. Найчастіше
основна регульована змінна САУ - це
швидкість руху регульованого об'єкта
або його положення.
Нехай
зв'язок між заданою дією
і основною регульованою змінною САУ
виражається залежністю
(де
-
коефіцієнт пропорційності). Тоді зв'язок
між обмежуючими максимальними значеннями
першої похідної за часом від
і другої похідної
відповідних їм напруг (рис.5.2, а):
