21. Промисловий переворот і його соціально-економічні наслідки.

Передумови мануфактурного виробництва у Європі: ‑неспроможність цехової організації виробництва задовольнити зростаючі потреби суспільства; ‑високий рівень собівартості й цін; ‑підрив монопольного положення цехів (непідкорення окремими майстрами цеховому уставу, розширення власного виробництва, збільшення кількості робітників, збільшення тривалості робочого дня).

Мануфактура (manus‑рука, factura‑виготовлення) підприємство, засноване на найманій праці й широкому поділі праці.

Види мануфактури: 1) гетерогенна (різнорідна) – продукт створюється шляхом механічного поєднання його деталей або елементів (виробництво годинників); 2) органічна – продукт є результатом послідовної низки операцій (виготовлення голок).

Типи мануфактур: 1) розсіяні мануфактури – дрібні ремісники працюють на єдиного скупника. Збирання готової продукції відбувається на підприємстві скупника; 2) централізовані мануфактури – виробничий процес відбувався, переважно, в централізованій майстерні, де всі робітники пов’язані єдиним технологічним процесом.

Мануфактура стає панівною формою суспільної праці (середина 16 ст. ‑ остання третина 18 ст.) в країнах Західної Європи.

Наслідки мануфактурного виробництва: ‑різке підвищення продуктивності праці; ‑зниження сукупних витрат на одиницю продукції; ‑наближення до машинного виробництва; ‑поява особистої свободи найманого робітника.

Історичні передумови розвитку крупної машинної індустрії сформовані мануфактурною формою виробництва.

Початок цього процесу ґрунтується на змінах у засобах праці в 70‑80рр. 18 ст.: 1) винайдено механічну прядку "Дженні" Дж.Харгвісоном; 2) використання мюль-машини С.Кромптона; 3) запатентовано зразок механічного ткацького станку 1785р.; 4) перша механічна фабрика у Великобританії, 1801р.; 5) перехід у металургії до пудлінгування /виробництво заліза з чавуну/ 18 ст.; 6) паровий двигун Дж.Уатта /90-і рр./; 7) перший пароплав 1807р.; 8) паровоз 1814р.; 9) парова залізниця, початок 19 ст.

Характеризується процес промислового перевороту суперечністю між широким розповсюдженням машинної техніки та ремісницькою технологією виготовлення машин. Вона розв’язана через масове втілення машин у машинобудуванні. Динамізм техніки, технології зумовив зміни в організації праці, соціально-економічній структурі суспільства (підвищення частки міського населення, панування буржуазії).

Промисловий переворот (сер. 18 ст. –сер. 19 ст.) – це система економічних і соціально-політичних змін, в якій відобразився перехід від заснованої на ручній праці мануфактурі до крупної машинної індустрії.

Хронологія промислового перевороту: 1) Великобританія /60-ті рр. 18 ст./; 2) Франція /1815‑1830, 1850‑1860/; 3) США /перша половина 19 ст./; 4) Японія, Германія /з середини 19 ст./

21. Загальна характеристика ранньої класичної політекономії.

Класична політична економія виникає в Англії у XVII ст. Це пов'язано з тим, що саме дана країна першою вступила на шлях мануфактурного виробництва. Швидкі темпи первісного нагромадження капіталу та буржуазна революція створили передумови бурхливого розвитку промислового виробництва, що, у свою чергу, стимулювало швидке зростання торгівлі та грошового обігу. Все це сприяло теоретичному осмисленню економічних процесів і критиці меркантилізму. Основоположником класичної політекономії в Англії є Вільям Петті.

У Франції майже до останньої третини XVIII ст. домінували аграрний сектор економіки та феодальні відносини, а тому підприємницький капітал з великими труднощами опановував суспільні відносини. Отже, для П'єра Буагільбера та фізіократів головною темою досліджень є процеси лібералізації та капіталізації сільського господарства.

Історичні умови становлення ранньої класичної політекономії: 1) становлення і розвиток промислового виробництва на базі мануфактури, яка приносить доходи значно більші ніж від експлуатації родовищ золота й срібла та ведення зовнішньої торгівлі; 2) виробництво отримує товарний характер, який докорінно змінює взаємовідносини між сферами виробництва і торгівлі – вони будуються на еквівалентній основі; 3) розвиток товарно-грошових відносин, які розповсюджуються на всі сфери економічної діяльності, дає можливість вести статистичні спостереження; 4) розвиток науки, зокрема філософії, історії, статистики, що значно полегшує дослідження в галузі економіки.

Предметом дослідження виступають закономірності зростання доходності у сфері виробництва.

Метод дослідження поєднує емпіризм із зачатками теоретичного аналізу (абстракція, кількісний аналіз у В.Петті, дедукція у Ф.Кене).

Вільям Петгі (1623-1687 рр.)Головні твори: "Трактат про податки і збори", "Політична арифметика","Політична анатомія Ірландії", "Різне про гроші". Головні ідеї: 1) перехід від спостереження і опису форм прояву економічного процесу до аналізу-його сутності, застосування абстрактного методу дослідження; 2) використання кількісного аналізу економічних явищ; 3) предмет політичної економії – закони зростання багатства у сфері матеріального виробництва. Теорія вартості: 1) вартість – самостійна категорія, являє собою працю, витрачену на виробництво золота та срібла, і є "природною ціною"; 2) одиниця виміру вартості – денна частка продуктів робітника /бо саме вона є природним мірилом рівності між факторами утворення вартості - працею та землею/. Доходи: 1) заробітна плата – природна ціна праці. Розмір заробітної плати має тяжіти до обсягу необхідних для життя людини засобів існування/; 2) рента – надлишок над заробітною платою виробника і відшкодовуванням витрат капіталу. Джерело ренти - різне місцезнаходження ділянок землі щодо ринків збуту, а також різна родючість землі та продуктивність застосованої на ній праці. Виходячи з цього, розглядає лише диференційну ренту. Ціна землі = (21 • величина річної ренти), де 21 ‑середня тривалість спільного прожиття трьох поколінь, за смертними таблицями Граунта; величина річної ренти відображає мету купівлі землі - одержання доходу.

П'єр Лепезан де Буагільбер (1646-1714 рр.)Головні твори: "Трактат про природу, обробіток і корисність зерна", "Роздуми про природу багатства, грошей і податків", "Дослідження про рідкість грошей". Головні ідеї: 1) предмет дослідження – зростання багатства і роль у цьому процесі держави. Теорія вартості: 1) вартість /витрачена праця на виробництво товару/ називає "істинною, справедливою ціною"; 2) одиниця виміру вартості – робочий час; 3) вартість встановлюється під впливом стихійних сил ринку. Теорія соціально-економічного устрою суспільства: 1) усі члени суспільства прагнуть досягти індивідуального багатства; 2) силою, що регулює взаємовідносини людей, є природа, яка ототожнюється з Богом; 3) держава не повинна втручатися в цей процес, хоча потрібний нагляд, щоб примусити дотримуватися згоди і законів справедливості.

Фізіократи – це об'єднання вчених, що вважають джерелом багатства землеробство і вивчають фактори зростання дохідності у даній сфері (назва походить від грецьких "фізис" - природа, "кратос"- влада).

Франсуа Кене (1649-1774 рр.). Лейб-медик Людовіка 15. Головні твори: "Фермери", "Зерно", "Податки", статті до енциклопедії Дідро і д'Аламбера, "Економічна таблиця" (1758 р.). Головні ідеї: Предмет політичної економії – фізичні та моральні закони зростання багатства. Використання у якості метода принципу перенесення закономірностей розвитку природи на економічну дійсність, а також елементів дедукції. Теорія вартості: 1) вартість – сума витрат виробництва/. Доходи: 1) заробітна плата дорівнює фізичному прожитковому мінімуму; 2) чистий продукт – залишок багатства після відрахування витрат на його виробництво. Створюється лише у землеробстві.Його єдиною формою є рента. Теорія капіталу: 1) виділяє основний та обіговий капітал /відповідно, первісні та щорічні аванси/; 2) первісні аванси – витрати на декілька років на будівлі, худобу та сільськогосподарські машини; 3) щорічні аванси – витрати, що здійснюються щорічно на насіння, робочу силу. Теорія відтворення: 1) відтворення – процес постійного виробництва і збуту продуктів; 2) модель відтворення (економічна таблиця) –розподіл річного продукту між класами в суспільстві.

Теорія соціально-економічного устрою суспільства: 1) суспільство складається із окремих людей, наділених схильностями, здібностями, потребами; 2) кожна людина добуває засоби до життя під впливом природного порядку – законів, найбільш вигідних людині і встановлених Богом для відтворення і розподілу матеріальних благ; 3) природний порядок можливий лише за наявності свободи, тому держава потрібна лише для того, щоб ніхто не застосовував свою свободу у збиток іншим; 4) бажання людей одержувати блага розвиває суспільство.

Анн Робер Жак Тюрго (1727-1781рр.). Міністр фінансів Франції при Людовіку 16. Головний твір: "Роздуми про створення і розподіл багатств". Головні ідеї: Доходи: 1) чистий продукт, 2) заробітна плата /їх визначення аналогічно визначенню у Ф.Кене/, 3) прибуток = а)дохід, що отримує підприємець як власник грошей; + б)дохід за "працю, ризик та мистецтво"; + в)земельна рента. Теорія капіталу: 1) капітал – "нагромаджена цінність"; 2) фактори зростання капіталу: а)купівля землі і отримання ренти; б)купівля промислового підприємства і отримання прибутку; в)організація крупного сільськогосподарського виробництва і отримання фермерського прибутку; г)ведення торгівлі й отримання торгового прибутку за рахунок обрахування покупців. Соціальна структура: 1) виробничий клас = підприємці /що надають аванси/ + робітники /отримують заробітну плату/; 2) безплідний клас = підприємці-мануфактуристи /власників підприємств, що дають роботу/ + прості ремісники /одержувачі заробітної плати/.