12. Характерні риси європейського господарства періоду середньовіччя.

Характерні риси еволюції феодального господарювання:

‑Раннє середньовіччя (5‑9 ст.): 1) формування крупної феодальної власності; 2) поступова втрата селянами-общинниками особистої свободи; 3) натуральний тип господарювання з переважанням ручної праці, домінуюча роль аграрного сектору щодо торгівлі й ремесел; 4) феодальна роздробленість, міжусобні війни; 5) формуються основи майбутніх державних утворень.

‑Високе середньовіччя (10‑13 ст.): 1)розвиток сільського господарства, ремесел, торгівлі в містах; 2)формування крупних централізованих держав.

‑Пізнє середньовіччя (14‑15 ст.): 1)розпад феодальної економіки; 2)створення основ ринкового господарства; 3)формування колоніальної системи й всесвітнього ринку.

Загальні риси феодального господарювання: 1) низький, рутинний стан техніки; 2) панування крупної земельної власності феодалів; 3) поєднання її з дрібним індивідуальним господарством селян; 4) селяни є не власниками, а користувачами землі; 5) позаекономічний примус селян до праці (особиста, поземельна залежність); 6) аграрний "переворот", переважання агросектору над торгівлею, ремеслом; 7) домінування натурального господарства. 8) форма господарювання – феодальна вотчина; 9) форми реалізації феодальної земельної власності – феодальна земельна рента (відпрацьовочна /панщина/, продуктова /натуральний оброк/, грошова /грошовий оброк/);

Наслідки феодального господарювання: 1) розвиток ремесла в межах феодального помістя, в об’єднаннях ремісників – "цехах"; 2) корпоративний характер розвитку торгівлі в торгових об’єднаннях – "гільдіях"; 3) розвиток товарно-грошових відносин призвів до виникнення перших банків; 4) розпад общини й швидке зростання великих земельних володінь; 5) посилення державно-централізованих форм експлуатації селян, загальнодержавних і місцевих податків, втручання держави у селянсько-сеньйоральні відносини; 6) урбанізація Західної Європи, переростання міст у центри ремісництва й торгівлі.

12. Економічні погляди середньовіччя у Західній Європі.

В середні віки католицька церква посилює свою могутність і часто втручається в законодавчу діяльність та економічну політику держав. Так, Віденський собор католицької церкви в 1311 р. оголосив всяке світське законодавство, яке не відповідає постановам церкви про відсотки, недійсним. Всякий сумнів з цього приводу переслідувався як єресь. Подібний безальтернативний підхід є характерним і для опису економічних процесів з позицій церковних правил (догм), або так званих канонів.

Історичні умови: 1) розвиток крупної феодальної земельної власності і виникнення особливих форм поєднання її об'єктів з безпосередніми виробниками; 2) зміна ідеології та суспільної свідомості під впливом християнства; 3) розвиток міст, ремесла, торгівлі; 4) виникнення централізованих держав.

Особливості економічних поглядів: 1) предметом досліджень є становлення і розвиток феодального устрою; 2) метод дослідження являє собою поєднання емпіризму з догматизмом релігійної етики і схоластикою; 3) головні твори раннього середньовіччя: "Салічеська правда" /4 ст./, "Капітулярій про вілли" /поч. 9 ст./, "Руська правда" /11 ст./; В них відображено: процеси розпаду общинного землеволодіння, закріпачення селянства, організації ранньофеодальної вотчини; господарські можливості натуральної форми господарства; різні права приватної власності.

Канонічні погляди:

Фома Аквінський (1226-1274 р.р.) – італійський монах, аристократ за походженням, канонізований католицькою церквою в 1323 р., систематизатор релігійної філософії. Головний твір: "Сума теологи". Основні ідеї: 1) власність є подвійним відношенням - управління і користування; 2) наявність власності є необхідністю підтримувати божественний порядок на землі. Теорія "справедливої ціни": 1) основа обміну - рівність корисності обмінюваних речей, яка вимірюється монетою; 2) продавати річ дорожче або дешевше, ніж вона коштує – несправедливо; 3) серед двох цін /дорожчою і дешевшою/ справедливою є та, що дає грошовий надлишок людині, яка більш значуща для суспільного життя; 4) гроші є мірою матеріального життя; 5) функції грошей – міра вартості й засіб обігу.

Соціальні утопії пізнього середньовіччя:

В період пізнього середньовіччя (XVI-XVII ст.) в економічній думці Західної Європи відбуваються значні зміни, викликані розвитком мануфактурного виробництва і поступовим занепадом феодальних принципів господарювання, загостренням соціально-економічних протиріч. В цей час з'являються проекти майбутнього, більш справедливого суспільства, які отримали назву соціальних утопій. Вони несли на собі відбиток проектів державного устрою (моделі ідеальної держави) Платона, поглядів раннього християнства, стародавніх легенд про "золотий вік", в яких ідеалізувався общинний устрій і відсутність соціального розшарування тощо. Найбільш відомими ідеологами соціального утопізму вважаються англієць Томас Мор та італієць Томмазо Кампанелла.

Томас Мор (1478-1533рр.) – видатний державний діяч, лорд-канцлер короля Англії. Головний твір: "Золота книга, настільки корисна, як і забавна, про найкращий устрій держави і про новий острів Утопія". Головні ідеї: 1) критика феодального устрою Англії початку 16 ст., розкриття його основних соціально-економічних суперечностей /нерівність, зубожіння робітників; жадність багатіїв/ породжуються приватною власністю; 2) запропонував суспільство майбутнього, у якому: не існує приватної власності; наявна рівність і розподіл продуктів за "справедливими потребами"; обов'язковість трудової діяльності протягом шестигодинного робочого дня; відсутні гроші; контроль за виконанням робіт; свобода совісті, демократичні вибори посадових осіб.

Томмазо Кампанелла (1569-1639 рр.). Італійський революціонер, виходець із селянської бідноти, очолив повстання проти іспанського володарства. Головний твір: "Місто Сонця". Головні ідеї: 1) викриває суперечності феодального устрою, причиною яких є приватна власність; 2) пропонує нове життя у державі, яка зветься "Містом Сонця"; 3) влада у Місті Сонця належить Метафізику-первосвященику і трьом його заступникам – Пону /військові справи/, Сіну /духовна сфера, культура, наука/, Мору /матеріальне виробництво і приріст населення/; 4) основа суспільства у Місті Сонця – суспільна власність і обов'язкова трудова повинність; 5) немає індивідуальної сім'ї та індивідуального виробництва.