27. Стара історична школа Німеччини.

Історичний метод дослідження знайшов найповніше відображення у поглядах представників старої історичної школи, яка склалася в Німеччині у 40-50 pp. 19 ст. Незважаючи на певні відмінності у поглядах відомих німецьких дослідників В. Рошера , К. Кніса, саме у працях цих авторів історична школа заявила про себе як про напрям економічної думки, покликаний вивчати господарські явища і процеси у їх національній та часовій визначеності. Прикметник "стара" почали вживати після того, як наприкінці 19ст. у Німеччині сформувалась "нова" (молода) історична школа.

Стара історична школа Німеччини: Історичні умови: 1) завершення першого етапу промислового перевороту в Німеччині. Розвиток важкої промисловості; 2) розповсюдження демократичного і соціалістичного руху в Німеччині.

Особливості економічних поглядів: 1) предмет дослідження – національне господарство, закономірності економічного розвитку нації, роль різних суспільних інститутів у економічному житті; 2) методи дослідження – описово-статистичний, історико-генетичний, міждисциплінарний, індукція та критика класичної політекономії за абстрактність теорій і надання їм універсального характеру; 3) відмова від досліджень, які є предметом політичної економії, і заміна їх економічною історією; 4) визнання лише еволюційної форми розвитку суспільства, джерелом руху якого є психологічні, етичні та правові норми, що склалися в суспільстві. Представники: Вільгельм Рошер – засновником німецької історичної школи— провідний німецький економіст, професор Лейпцизького університету, автор праці "Історія національної політичної економії". Поставивши за мету вплинути на формування національної політики доповнивши та розвинувши учення класиків на основі залучення до аналізу історичного методу дослідження, В. Рошер стверджував, що не існує єдиної політичної І економії та універсальних законів господарського І розвитку всіх націй, оскільки генезис господарського життя кожної країни є специфічним, залежним від її геополітичного становища, конкретно-історичних та і природних умов, традицій і звичаїв, розвинутості політичних інститутів тощо. Критикуючи методологію класичної школи, вчений звертав увагу на те, що окремі індивіди керуються у своїх вчинках не лише прагненням економічної вигоди, але і суспільними інтересами, сімейними турботами, почуттям національної єдності тощо. Відтак позаекономічні чинники суттєво впливають на вчинки та прагнення людей, значно збагачуючи їх палітру. Вбачав завдання економічної науки не стільки в теоретичному аналізі та отриманні абстрактних висновків, скільки в емпіричному дослідженні історичного матеріалу, вивченні конкретних форм та методів організації господарської діяльності, виявленні причин національних особливостей розвитку економічних процесів та дослідженні специфічних законів функціонування національних економік.

Карл Кніс –провідник ідей "старої" історичної школи— німецький економіст, дослідник економічної історії. Основний твір: "Політична економія з погляду історичного методу". Основні ідеї: 1)наголошував на відмінностях у ступенях еволюції, традиціях та здібностях різних націй; 2)довів, що спостереження економічного розвитку різних народів уможливлюють емпіричні узагальнення та вплив на економічні явища і процеси шляхом розробки економічної політики, спрямованої на досягнення суспільно значущих цілей.