21. Модель загальної рівноваги л.Вальраса.

Модель Л. Вальраса по формі є математичною, а по змісту базується на мікроекономічних показниках, що характеризують поведінку на ринках окремих виробників і споживачів товарів.

Модель макроекономічної рівноваги Л. Вальраса включає систему лінійних рівнянь, основну роль в яких відіграє рівноважна ціна. Рівноважні ціни встановлюються в результаті взаємодії всіх ринків - товарного, праці, ресурсів, грошового, цінних паперів.У зв'язку з цим учасники обмінних операцій повинні дотримуватись принципу рівнозначності угод.

Л. Вальрас довів, що по-перше, загальна рівновага на всіх ринках одночасно можлива. По-друге, єдине рішення системи загальної рівноваги може включати не тільки додатні, а й нульові та від'ємні ціни, що дає змогу ринку позбутись "безоплатних товарів

Передумови моделі загальної рівноваги Л. Вальраса:

• попит і пропозиція факторів виробництва урівноважені;

• ціни на фактори виробництва постійні та стійкі;

• ціни на товари та послуги відповідають витратам виробництва.

Головним завданням моделі Л. Вальрас вважає необхідність виведення загальних законів дії системи цін за наявності багатьох ринків. Він побудував систему рівнянь, яка відображала взаємозв'язки окремих ринків економічної системи і математично довів можливість досягнення одночасної рівноваги на всіх ринках в межах економіки як цілого в умовах вільної конкуренції.

В кінцевому вигляді модель Вальраса має вигляд системи рівнянь

Закон Вальраса: в народному господарстві, що включає n взаємозв’язаних ринків, на n- ому ринку завжди буде рівновага, якщо вона буде досягнута на всіх інших 1n ринках. За законом Вальраса загальна пропозиція кінцевих продуктів в грошовому виразі рівна загальному попиту на них.

В.Парето був першим економістом, який дослідив питання про існування розв’язку системи загальної рівноваги Л.Вальраса. Парето доповнив модель Вальраса ствердженням, що існує рівновага не лише між сукупним попитом та сукупною пропозицією, але й рівнем добробуту двох або більше учасників ринкових відносин. Це дало змогу сформулювати ринок, на якому збалансований не лише обмін, але й зростає добробут всіх його учасників. Парето сформулював критерій найкращого розподілу ресурсів, який увійшов в історію як оптимум Парето: розподіл ресурсів є оптимальним, якщо не можна поліпшити стан одного учасника економічного процесу, одночасно не погіршуючи стан іншого. Розвиток у напряму оптимуму передбачає такий рух ресурсів, який збільшує добробут як мінімум однієї людини, не заподіюючи шкоди іншій. Модифікація моделі Вальраса В. Парето передбачає такі умови: споживачі і виробники вільно конкурують між собою, тобто, має місце вільна конкуренція; економіка країни розглядається в якості системи товарного господарства; мета виробника – максимізація прибутку від реалізації товарів; мета споживача – максимізація корисності від споживання товарів; макроекономічна рівновага є результатом суми вільних економічних угод виробників і споживачів. Кожний з учасників угоди отримує вигоду від обміну.