Модель Манделла-Флемінга рівноваги трьох ринків
Модель Манделла - Флемінга , або модель малої відкритої економіки ( МОЕ ), являє собою розвиток моделі IS- LM стосовно економіки , яка є досить «малої» , для того щоб робити який -небудь істотний вплив на світовий фінансовий ринок ( ставку відсотка), і «відкритою» в тому сенсі, що капітал (у країну або з країни ) рухається досить вільно ( наближаючи внутрішню ставку відсотка до світової ) .
Графічне зображення моделі МОЄ наведено на рис. 10.3 . Істотніх відмінностей від моделі IS - LM декілька . По-перше , ставка відсотка є незмінною и дорівнює мировой ( горизонтальна лінія IW ) . По- одному, положення Лінії IS покладів від уровня валютного курсу ( Який в моделі IS - LMкак параметр не фігурує в явному виде ) . Підвищення валютного курсу (ВК ) приводити до зрушення Лінії IS вліво ( скорочується чистий експорт ) , и навпаки .
Для того щоб зрозуміти, чому всі три лінії на рис. 10.3 перетинаються в одній точці, зазначимо таке. Рівень ставки відсотка ( точніше, можливе відхилення внутрішньої ставки від світової ) в МОЕ тісно пов'язаний з валютним курсом. При заниженому рівні внутрішньої ставки відбувається « втеча капіталу » ; це означає, що резиденти країни вкладають свої грошові кошти в іноземні активи . Причому в даному випадку не має значення , які саме : акції, облігації, короткострокові державні цінні папери або інші. Головне, з точки зору нашого аналізу , полягає в тому, що збільшується попит на іноземну валюту. Отже, знижується ВК, і товари та послуги , вироблені в даній країні, стають дешевшими для іноземців. Тому зростає чистий експорт , лінія IS зсувається вправо , внутрішня ставка зростає, і навпаки .
Зайнятість як макроекономічна проблема. Види зайнятості. Мультиплікатор зайнятості.
Зайнятість – сукупність економічних, правових та соціальних відносин з приводу забезпечення працездатного населення робочими місцями. Зайнятість як економічне поняття – це діяльність працездатного населення, пов’язана з задоволенням особистих та суспільних потреб, яка приносить прибуток. Зайнятість як економічна проблема – співвідношення між кількістю працездатного населення і кількістю зайнятих, що характеризує використання трудових ресурсів суспільства і ситуацію на ринку праці. Економічно активне населення включає: - осіб найманої праці зайнятих на підприємствах різних форм власності та форм організації; - самостійних робітників та підприємців; - незайняте працездатне населення, що шукає роботу. Економічно пасивне населення: - люди у віці до 16 років; - особи, що перебувають в спеціалізованих установах (психіатричних диспансерах, виправних закладах тощо); - особи, що вибули зі складу робочої сили; - особи, що навчаються з відривом від виробництва; - особи, що перебувають на службі в армії; - особи, що перебувають у відпустках по догляду за дитиною.
Види:
- Повна зайнятість – це діяльність працездатного населення на протязі повного робочого дня, яка приносить дохід.
- Неповна зайнятість – зайнятість певної особи протягом неповного робочого дня, або з неповною ефективністю.
- Ефективна зайнятість – такий розподіл трудових ресурсів в територіальному та галузевому розрізі, за видами діяльності, який дає можливість одержувати найбільший приріст матеріальних і духовних благ і який передбачає ефективне використання в трудовому процесі кожного зайнятого.
- Раціональна зайнятість – оптимальне співвідношення повної та ефективної зайнятості.
- Первинна зайнятість – зайнятість по основному місцю роботи.
- Вторинна зайнятість – додаткова зайнятість понад основної роботи
Теорія мультиплікатора стверджує: початкове зростання інвестицій в економіку створює "первинну" зайнятість для найманої праці, зайнятої на виробництві, у яке було здійснено інвестування; витрати додаткових працівників забезпечать розширення виробництва засобів споживання і "вторинну" зайнятість; у свою чергу зростання сукупного попиту за рахунок цих нових працівників викличе ще певне зростання зайнятості тощо.
Так створюється ефект мультиплікатора (примноження) зайнятості. Він залежить від того, яка частка доходу споживається, збільшуючи сукупний попит, а яка заощаджується. Завдання держави полягає в тому, щоб зменшити заощадження населення і збільшити його споживання.
Мультиплікатор (лат. multiplicator - примножувач) - це коефіцієнт, величина якого залежить від співвідношення витрат на споживання (ГСС (МРО) англ. marginal propensity to consume - гранична схильність до споживання) і розмірів заощадження (ГСЗ (MPS) - англ. marginal propensity to save - гранична схильність до заощаджень). Чим більша частка споживання, тим більший мультиплікатор і вища зайнятість. Математично він має такий вигляд:
приріст зайнятості = коефіцієнт мультиплікатора (К)х приріст інвестицій.