17.Мультиплікатор як макроекономічний інструмент

Мультиплікатор (МР) – коефіцієнт, що показує залежність зміни доходу від зміни інвестицій.

MP=

Першою формою був мультиплікатор зайнятості, який сформулював англійський економіст Р.Ф.Кан в 1931 році. Розглядаючи вплив суспільних робіт, які організовувались для боротьби з кризою і безробіттям адміністрацією Рузвельта, Кан відмічав, що державні витрати на суспільні роботи приводять до «мультиплікаційного» ефекту зайнятості. Тобто, загальне збільшення зайнятості в результаті політики суспільних робіт в період безробіття буде більш високим, ніж кількість людей зайнятих у цих роботах, так як на базі суспільних витрат виникла не лише первинна зайнятість, а й вторинна.

Ефект МР спирається на три принципові положення:

1. Будь-які витрати створюють доходи адекватної величини, які розподіляються на споживання та заощадження.

2. Будь-яка зміна доходу зумовлює зміни в споживанні та заощадженні, але співвідношення між ними зберігаються незмінними.

3. Споживання, яке випливає з доходу, що отримують від здійснення угод попереднього періоду, перетворюється у витрати для наступного періоду. Причому, величина цих витрат постійно зменшується в міру віддалення кожного нового стану від попереднього.Отже, початкові зміни інвестицій породжують нескінченний ланцюг вторинних споживчих витрат, які зменшуються з кожним наступним циклом витрат, але у підсумку багаторазово змішують ВВП.

Це можна проаналізувати за допомогою статичної та динамічної моделі МР.

Статичний мультиплікатор показує миттєвий вплив інвестицій на величину сукупного доходу.

Динамічний мультиплікатор враховує фактор часу, який проходить між послідовними споживчими витратами і час, який відділяє первісне інвестування від кінцевого збільшення доходу.

Динамічний мультиплікатор має дві моделі:

- при одиничному додатковому інвестуванні;

- при додатковому інвестуванні, що повторюється з періоду в період.

Обмеженість мультиплікатора:

1. Здійснюючи аналіз операцій в грошових одиницях, мультиплікатор приводить до зростання цін.

2. Теорія мультиплікатора розглядає граничну схильність до споживання як постійну величину.

3. Принцип мультиплікатора бере до уваги лише наслідки первісного інвестування, залишаючи без уваги похідні інвестицій.

19Парадокс ощадливості та його характеристика.

Аналіз мультиплікативного ефекту показує наявність в економіці явища «парадокса ощадливості».

Суть: в певних умовах спроби населення більше заощадити призводять до скорочення цих заощаджень.

Особливо парадокс ощадливості проявляється в умовах, коли економіка знаходиться в кризовому (або передкризовому) стані. При цьому зростання заощаджень може викликати кризу.

Виключенням є інфляційні процеси на рівні потенційного ВНП. В даному випадку зростання заощаджень є бажаним, так як зменшуючи сукупний попит, знижується інфляція. (Це можна показати на класичному відрізку кривої сукупної пропозиції)

Проілюструвати парадокс ощадливості можна за допомогою кейнсіанської моделі.

Парадокс ощадливості при автономних інвестиціях.

Зростання заощаджень призводить до зрушення кривої S0до рівня S1. Згідно класичної теорії це викликало б зростання інвестицій, але за кейнсіанською теорією цього не відбувається. Зростання заощаджень порушить рівновагу в економіці. Надлишок заощаджень ( Е0 Е1) над запланованими інвестиціями приведе до зростання товарно-матеріальних запасів, що викликає зниження випуску продукції. Рівновага встановить в точці Е2.. Як наслідок рівень заощаджень скорочується до попереднього рівня.

Недостатність інвестицій (ΔI) призводять до порушення рівноваги та зменшення сукупного доходу

Парадокс ощадливості при індуційованих інвестиціях

Недостатність індуційованих інвестиції (ΔI) для збереження рівноважного рівня доходу призводять до більшого скорочення сукупного доходу під впливом супермультиплікатора