8.Сукупний попит та фактори впливу на нього.

Сукупний попит (AD) – це реальний обсяг національного виробництва, який суб’єкти економічної системи готові придбати при будь-якому рівні цін.

Структура сукупного попиту

Споживчий попит (С) – платоспроможний попит домогосподарств на споживчі товари.

Інвестиційний попит (І) – попит підприємців на засоби виробництва для відновлення зношенного капіталу і

збільшення реального.

Попит держави (G) на товари та послуги для виробництва суспільних благ і державних інвестицій.

Попит закордону (NE) на блага певної країни, який залежить від співвідношення цін на вітчизняні та зарубіжні

товари, та обмінного курсу національної валюти, тобто, від реальних умов обміну.

AD = C + I + G + NE

Сукупний попит визначається кривою AD, що показує обернено пропорційну залежність між рівнем цін та обсягом національного виробництва.

Нахил кривої AD визначається залежністю

де p - рівень цін, Q - обсяг національного виробництва, M - грошова маса, V - швидкість обігу грошової одиниці.

Фактори впливу на сукупний попит

I. Цінові:

-Ефект процентної ставки;

- Ефект багатства або касових залишків;

- Ефект імпортних закупок.

II. Нецінові:

- Зміни в споживчих витратах:

a) добробут населення;

b) очікування споживача;

c) заборгованість споживача;

d) податки.

-Зміни в інвестиційних витратах:

a) процентні ставки;

b) очікувані прибутки від інвестицій;

c) податки з підприємств;

d) технології;

e) надлишкові потужності.

-Зміни в державних витратах на товари та послуги;

- Зміни у витратах на чистий експорт:

a) національний дохід закордоном;

b) валютні курси;

c) політичні рішення. Питання 9 Сукупна пропозиція та модифікація кривої сукупної пропозиції.

Сукупна пропозиція (AS) – реальний обсяг національного виробництва при кожному можливому рівні цін. Сукупна пропозиція виражається кривою AS, що показує прямопропорційну залежність між обсягом національного виробництва та рівнем цін.

В короткостроковому періоді крива AS поділяється на три відрізки:

1. Кейнсіанський або горизонтальний;

2. Проміжний;

3. Класичний або вертикальний.

В довгостроковому періоді крива AS має вигляд вертикальної прямої, що визначає потенційний рівень випуску продукції.

Цінові: зміна процентної ставки; зміна рівня цін.

Нецінові: зміна цін на ресурси: a) наявність власних ресурсів, b) ціни на імпортні ресурси, c) співідношення на ринку національних та імпортних ресурсів; зміни в продуктивності праці; зміни правових норм: a) податки з підприємств та субсидії, b) державне регулювання; рівень технології виробництва; зміни умов бізнесу; зміни в структурі ринку.

Питання 10 Рівновага AD-AS. Ефект храповика.

Рівновага визначається

в короткостроковому періоді;

в довгостроковому періоді;

в коротко- та довгостроковому періодах

Ефект Храповика пояснює ассиметрію в графіку сукупної пропозиції - коли сукупний попит зростає, горизонтальний відрізок відхиляться вгору легко і швидко, але коли сукупний попит зменшується – відрізок повертається до початкового положення повільно й не повністю, або не рухається вниз взагалі.

Різкі зміни сукупного попиту і пропозиції – шоки – призводять до відхилення обсягів виробництва і зайнятості від потенційного рівня. Шоки попиту можуть виникати при різкій зміні пропозиції грошей або швидкості їх обігу, різких коливань інвестиційного попиту. Шоки пропозиції можуть бути пов’язані з різкими скачками цін на ресурси, стихією,що призводить до втрати ресурсів економіки і зменшенню потенціалу, змінами в законодавстві.

Питання 11 Функціональне визначення споживання та заощадження: основні категорії та функціональні залежності.

Споживання (С) - частина сукупного доходу, що використовується домашніми господарствами для задоволення потреб в матеріальних благах та послугах.

Споживання є виробниче та особисте.

Структура споживчих витрат у різних груп населення неоднакова. Тому в економічному аналізі виходять із так званих «якісних моделей поведінки», під якими розуміють усереднені моделі поведінки людей з різними рівнями доходу, що побудовані на підставі бюджетів сімей. «Якісні моделі поведінки» ще називають «законами Енгеля» (прусський статистик XIX століття).

Заощадження (S) - частина сукупного доходу, що використовується на забезпечення в майбутньому задоволення виробничих та споживчих потреб. Розрізняють приватні та інвестиційні заощадження. Приватні – заощадження на купівлю товарів довготривалого використання, заощадження на непередбачувані випадки та старість.

На процес формування приватних заощаджень впливають:

- рівень і структура доходів та витрат населення;

- рівень відсоткової ставки; - стійкість грошової одиниці;

- міра оподаткування;

- соціальна стабільність в економіці.

На інвестиційні заощадження впливають:

- структура та розмір доходів;

- соціальна структура суспільства;

- ціни та відсоткові ставки;

- структура потреб;

- зміна рівня життя населення;

- вікова структура суспільства;

- співвідношення економічного зростання і кількості населення;

- розвиток системи споживчого кредитування.

Відповідно до класичної теорії, основним фактором, що визначає динаміку заощаджень та інвестицій виступає процентна ставка. За кейнсіанською теорією основним фактором, що визначає динаміку споживання та заощадження виступає дохід розпорядження.

Y=C+S

Відношення споживання до сукупного доходу відображає середня схильність до споживання

Відношення суми заощаджень до величини доходу визначається середньою схильністю до заощаджень

Частка приросту споживання (заощадження) в зростаючій величині доходу визначається граничною схильністю до споживання (заощадження)

Функція споживання показує співвідношення споживчих витрат до доходу.

С 0 - автономне споживання.

Дана функція споживання використовується для короткострокового періоду. Але спроби зробити прогнози на довгостроковий період не мали успіху. (Так була спроба передбачити довготривалу стагнацію після другої світової війни, але прогнози не виправдались). Функція заощаджень є похідною від функції споживання і показує співвідношення між заощадженнями та доходами

Фактори впливу на споживання та заощадження: 1) Сукупний дохід домашніх господарств. 2) Багатство, нагромадження домашніх господарств. 3) Рівень цін. 4) Фактор очікування. 5) Заборгованість споживачів. 6) Податки. 7) Ажіотажний попит. 8) Зростання пропозиції на ринку.

Питання 12 Теорія відносного доходу Дюзенбері.

Суть теорії: людина старається зберегти свій соціальний статус в суспільстві і закріпляє його рівнем споживання, який залежить не від абсолютного доходу, а від відносного доходу. Відносний доход визначається протягом довгого часу і відповідає тому рівню споживання, до якого звикла людина

Демонстративний ефект прагнення певних груп, що знаходяться на різних ступенях соціальної драбини, зберегти свій соціальний статус.

Питання 13 Теорія міжчасового бюджетного обмеження І.Фішера.

Ця модель пов’язана з виявленням правил поведінки домогосподарств як суб’єктів економіки з приводу прийняття рішень стосовно поточного та майбутнього споживання.

Міжчасові бюджетні обмеження – споживач може відкладати частину доходу, під проценти, зменшуючи при цьому поточне споживання, або брати кредит, збільшуючи поточне споживання і зменшуючи майбутнє. Споживання та заощадження для першого періоду:

Споживання в другому періоді:

R - реальна процентна ставка

Поточне споживання двох періодів складається з поточного доходу і дисконтованої вартості доходу в майбутньому періоді

На відміну від моделі Дж.М.Кейнса, модель І.Фішера ґрунтується на тому, що споживання залежить не тільки від поточного доходу, а й від очікуваного доходу впродовж всього свого життя. Але для тих, хто хотів би, але не може отримати позики, обсяг споживання залежить від обсягу поточного доходу.

Питання 14 Теорія життєвого циклу Ф.Модільяні.

Ф.Модільяні дослідив, яким чином коливання рівня доходу протягом життя змушують людей перерозподіляти дохід із сприятливих на несприятливі періоди.

Рівень споживання людини протягом його життя визначається

- багатством розпоряджень – W

- поточним доходом - Y

Індивід передбачає прожити Т років і протягом R років регулярно отримувати дохід, тому середній рівень споживання буде визначатися як :

Споживання, доход і багатство протягом життєвого циклу. Досліджуючи коливання обсягів споживання та заощаджень, Ф.Модільяні дійшов висновку про те, що при зростанні доходів заощадження зростають швидше, ніж споживання, а при зменшенні рівня доходів заощадження зменшуються ще швидше, оскільки людям важко відмовитись від уже звичного для них рівня споживання.

Питання 15 Теорія перманентного доходу М.Фрідмена.

Перманентний доход - середня величина всіх доходів, які суб’єкти очікують отримати в майбутньому. За гіпотезою Фрідмена, домашні господарства прагнуть вирівняти траєкторію свого споживання.

Поточний доход включає перманентний та тимчасовий доход

Перманентний доход більш стабільний в порівнянні з поточним.

Тимчасовий доход визначається наступними відхиленнями : 1) Випадкові. 2) Перманентні. 3) Очікувані в майбутньому.

Питання 16 Суть інвестицій, їх структура та джерела. Зв’язок інвестицій та заощаджень.

Інвестиції (I - Investment) – це економічні ресурси, які спрямовуються на збільшення реального капіталу суспільства. Під інвестиціями розуміють використання заощаджень з метою створення нових виробничих потужностей і капітальних активів. Економічний зміст інвестицій виражається у використанні заощаджень на створення, розширення та технічне переобладнання основного капіталу та зміни оборотного капіталу.

Напрямки інвестування:

- будівництво нових виробничих приміщень та споруд;

- купівля нового обладнання, техніки і технологій;

- поповнення сировини та матеріалів;

- будівництво житла і об’єктів соціального призначення.

Типи інвестиційних видатків:

1) виробничі інвестиції.

2) інвестиції в товарно-матеріальні запаси.

3) інвестиції в житлове будівництво.

І. В залежності від врахування вартості зношеного основного капіталу:

- валові;

- чисті

ІІ. В залежності від сфери інвестування:

- реальні – вкладення в галузі економіки та види економічної діяльності, що забезпечують збільшення засобів виробництва, матеріально-речових цінностей, запасів;

- фінансові – вкладення в акції, облігації, векселі та інші цінні папери і фінансові інструменти. Вони формують додаткові джерела розширення реальних інвестицій;

- інноваційні – вкладення коштів у нематеріальні активи, пов’язані з впровадженням досягнень науково-технічного прогресу;

- інтелектуальні – вкладення коштів в об’єкти інтелектуальної власності, що випливають з авторського, винахідницького, патентного права, права на промислові зразки і корисні моделі (інвестиції в людський капітал).

ІІІ. В залежності від терміну використання:

- короткострокові; - довгострокові.

ІV. В залежності від місця знаходження інвесторів:

- внутрішні; - зовнішні.

V. В залежності від напрямку використання:

- прямі; - портфельні.

VІ. За джерелами фінансування:

- централізовані – здійснюються за рахунок коштів державного бюджету та державних кредитів;

- децентралізовані – здійснюються за рахунок довгострокових банківських кредитів, власних коштів підприємств та організацій, іноземних капітальних вкладень.

VІІ. За формою власності: - державні; - приватні; - іноземні; - змішані.

VІІІ. За ступенем ризику:

- венчурні – вкладення капіталу в нові види діяльності, пов’язані з великим ризиком;

- без ризикові – вкладення у державні, казначейські цінні папери, або в такі об’єкти, за якими практично гарантовано отримання запланованого обсягу прибутку

Функція інвестицій

Основні фактори нестабільності інвестицій: 1. затягненість термінів функціонування обладнання; 2. регулярність інновацій; 3. зміни економічних сподівань; 4. циклічні коливання ВНП.

Джерелом інвестицій є заощадження. Зв’язок інвестицій та заощаджень в класичній теорії. Інвестиції та заощадження за теорією класиків виступають функціями від процентної ставки.

Зв’язок інвестицій та заощаджень в кейнсіанській теорії. За кейнсіанською теорією інвестиції виступають функцією від процентної ставки, а заощадження – функцією від доходу.