40. Державне регулювання зайнятості населення

Державне регулювання зайнятості населення має грунтуватися на:

- забезпеченні соціального партнерства суб'єктів ринку праці, тобто створенні рівних можливостей усім громадянам незалежно від їхнього походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, віку, політичних переконань, ставлення до релігії, реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до своїх здібностей та професійної підготовки з урахуванням особистих інтересів та суспільних потреб;

- сприянні забезпеченню ефективної зайнятості, запобіганні безробіттю, створенні нових робочих місць та умов для розвитку підприємництва;і

- добровільності й відсутності примушування громадян щодо вибору сфери діяльності ц робочого місця;

• гласності на основі всебічного інформування населення про наявність вакантних робочих місць;

• дотриманні комплексності заходів щодо регулювання зайнятості населення;

• підтримці працездатних громадян у працездатному віці, які потребують соціального захисту;

• забезпеченні заходів запобіжного характеру щодо регулювання зайнятості населення та відтворення робочих місць;

певної гарантії зайнятості, тобто гарантії збереження робочих місць і професії, гарантії одержання доходів

41. Принципи соціального захисту

1) Забезпечення системи ефективної зайнятості, підготовки і перепідготовки кадрів.

2) Організація ефективної системи формування доходів. Для вимірювання ступеня нерівності населення за доходами використовують коефіцієнт Джині (коефіцієнт концентрації) та децильний (інколи квінтильний) коефіцієнт диференціації.

Коефіцієнт Джині (G) розраховується за формулою:

( 2  де μ - загальний середній сукупний доход; n- кількість спостережень; ri - ранг домогосподарства за доходом; сi - середньоподушний доход домогосподарства.

Коефіцієнт Джині варіюється в інтервалі від 0 до 1; G = 0 при повній рівності, G = 1 при повній нерівності населення за доходами.

Коефіцієнт Лоренца (L) як відносна характеристика нерівності у розподілі доходів визначається за формулою:

де Yі – частка доходів, зосереджу-них у і- й соціальній групі населення, що належить до і-ї соціальної групи у загальній чисельності населення; n- число соціальних груп.

Крива Лоренца. Італійський економіст і соціолог В. Парето довів, що між рівнем доходів та кількістю їх отримувачів існує зворотний зв’язок (закон Парето), а американський статистик та економіст О. Лоренц представив цей закон у графічному вигляді

Площа відхилення від рівномірного розподілу (абсолютної нерівності), тобто сегмента, обмеженого кривою Лоренца і діагоналлю квадрата цього квадрату, свідчить про відносну нерівність у розподілі доходу.

3) Макроекономічне регулювання процесу диференціації в доходах і особистому споживанні населення. Децильний коефіцієнт.

Це співвідношення доходів (або іншого показника добробуту) найзаможніших і найбідніших груп, однакових за кількістю осіб. Так, якщо йдеться про децильні групи, зіставляють 10 та 1 децилі, тобто 10 % найзаможніших і 10 % найбідніших домогосподарств. Якщо інформація доступна по квінтилях, то зіставляють відповідно першу та п'яту 20 %-ні групи населення.

4) Офіційне встановлення реального рівня життя населення країни. Індекс рівня життя населення.

5) Захист інтересів споживачів через соціальне страхування і соціальну допомогу