3.Фрейд виокремлював три головні форми вияву несвідомого: сновидіння, помилкові дії, невротичні симптоми.

Свідоме і несвідоме перебувають у постійній взаємодії. Психічні процеси стають предметом свідомого становлення людини, що їх вона контролює і спрямовує. В свою чергу велика кількість усвідомлених дій набувають ознаки звички і зводяться до автоматизму, що не потребує втручання свідомості. Такі дії забезпечує надсвідоме та підсвідоме функціонування психіки.

Вищим рівнем свідомості є самосвідомість.

•самосвідомість – це здатність людини робити об’єктом розгляду свою власну свідомість.

На рівні самосвідомості людина здійснює оцінку та самоконтроль, проводить аналіз своїх знань , думок, ідеалів, мотивів, вчинків і т. ін. Самосвідомість є обовязковим елементом свідомості; без неї людина не могла б зрозуміти себе, визначити своє місце у світі та вдосконалюватись. Іншими словами самосвідомість – це діяльність душі людини, її спрямованість на свою внутрішню сутність, діалог «я» з самим собою. В основі самосвідомості лежить рефлексія – специфічний спосіб мислення, що його можна назвати «подвійним баченням», тобто це розуміння самого розуміння, мислення самого мислення, сприйняття своїх внутрішніх станів, знань уявлень, цінностей і, відповідно, умова конструктивної діяльності свідомості.

21) Структура свідомості та самосвідомість

Першим елементом є знання. Це головний компонент, ядро свідомості, засіб її існування. Знання - це розуміння людиною дійсності, відображення її у вигляді усвідомлених чуттєвих і абстрактних логічних образів. Завдяки знанням людина може "охопити", осмислити все те, що її оточує і становить предмет пізнання. Знання зумовлює такі властивості свідомості, як спроможність через предметну діяльність цілеспрямовано "творити світ", передбачати хід подій, проявляти творчу активність. Інакше кажучи, свідомість - це ставлення до дійсності у формі знань з урахуванням потреб людини.

Другим важливим елементом структури свідомості є емоції. Людина пізнає навколишній світ не з холодною байдужістю автомата, а з почуттям задоволення, ненависті або співчуття, захоплення або обурення. Вона переживає те, що відображає. Емоції або стимулюють, або загальмовують усвідомлення індивідом реальних явищ дійсності. Те, що тішить око, легше запам'ятовується. Але інколи надмірно "райдужне" сприйняття світу може осліпити, породити ілюзії, видати бажане за дійсне. Деякі, особливо негативні, емоції чинять опір збереженню ясності розуму. Почуття страху, наприклад, стає перешкодою на шляху усвідомлення людиною того, що відбувається. Вищим рівнем емоцій є духовні почуття (наприклад, почуття любові), які формуються внаслідок усвідомлення зв'язків особи з найсуттєвішими соціальними та екзистенціальними цінностями. Почуття характеризуються предметним змістом, постійністю, незалежністю від наявної ситуації. Емоційна сфера має значний вплив на всі прояви свідомості людини, виконує функцію основ діяльності.

Третім структурним елементом свідомості є воля. Воля - це усвідомлене цілеспрямоване регулювання людиною своєї діяльності. Це здатність людини мобілізовувати і спрямовувати свої психічні та фізичні сили на досягнення мети, на розв'язання завдань, що постають перед її діяльністю і вимагають свідомого подолання суб'єктивних і об'єктивних труднощів та перешкод. Виготовлення знарядь людиною - це перша і найголовніша школа формування волі. Воля й мета взаємодоповнюють одна одну. Без волі не можна досягти мсти; без доцільної діяльності немає волі. Воля - це усвідомлені прагнення та спонукання до дії. Однак для людини характерні і неусвідомлені спонукання. Іноді буває так, що людина кудись поривається, а куди і навіщо - сама не знає. Така підсвідома регуляція залишилася від тварин.

Слід також наголосити і на такому елементі, що входить до структури свідомості, як мислення. Мислення - це процес пізнавальної діяльності індивіда, який характеризується узагальненим та опосередкованим відображенням дійсності. Цей процес завершується створенням абстрактних понять, суджень, які являють собою відображення суттєвих, закономірних відношень речей на основі відомого, відчутного на дотик, почутого і т. ін. Завдяки розумовій діяльності ми проникаємо в невидиме, у те, що не сприймається на дотик і що не можна почути. Мислення дає нам знання про суттєві властивості, зв'язки і відношення. За допомогою мислення ми здійснюємо перехід від зовнішнього до внутрішнього, від явища до сутності речей, процесів.

До структури свідомості належать також увага та пам'ять.

Увага - це форма психічної діяльності людини, що виявляється в її спрямованості та зосередженості на певних об'єктах.

Пам'ять - це психічний процес, який полягає в закріпленні, збереженні і відтворенні в мозку індивіда його минулого досвіду. Основними елементами пам'яті є запам'ятовування, збереження, відтворення й забування.

У суб'єктивній реальності людини має місце така важлива під-структура, як самосвідомість.

Самосвідомість - це усвідомлення людиною себе як особистості, усвідомлення своєї здатності приймати самостійні рішення і вступати на цій підставі у свідомі відносини з людьми та природою, нести відповідальність за прийняті рішення й дії. Інакше кажучи, це цілісна оцінка самого себе, свого морального обличчя, власних знань, думок, інтересів, ідеалів, мотивів поведінки, дій, моральних властивостей та ін.; за допомогою самосвідомості людина реалізує ставлення до самої себе, здійснює власну самооцінку як мислячої істоти, здатної відчувати. У цьому разі об'єктом пізнання для суб'єкта є він сам і його свідомість. Отже, людина - самооцінююча істота, яка без цієї характеристичної дії не змогла б визначити себе і знайти своє місце в житті.

Весь цілісний світ людського духу можна уявити у вигляді трьох великих сфер: мислення , емоцій та почуттів, волі. Ядро свідомості становить мислення – оперування предметним змістом, знання, це означає, що ми завжди бачимо в речах значно більше, ніж те, що дають нам відчуття. Так скульптор бачить у дереві майбутній витвір, хоча чуттєво йому надано, що це лише дерево.. Саме в знанні дійсність постає перед людиною як сукупність буттєвих одиниць.

Так взаємодію свідомості і дійсності можна виразити як:

свідомість-

знання-

дійсність.

У певному розумінні свідомість і знання є схожими, проте свідомість – це ширше поняття Свідомість оперує не лише рефлексією на дійсність, а й рефлексією на результати першої рефлексії, певні дії із знанням, їх використання.

Сфера емоцій - це процес переживання життєвої значущості явищ і ситуацій, внутрішній стан, що виявляє стан особи до зовнішніх подій. Вищим рівнем емоцій є духовні почуття.

Воля – здатність людини мобілізувати і сконцентрувати всі духовні та фізичні сили на виконанні мети, яка не має безпосереднього біологічного значення (інакше спрацьовують інстинкти). Ознакою вольовитості виступає уміння приглушити в собі безпосередні життєві імпульси.