30. Етнос і нація. Теорії нації.

Відмінність нації від етносу полягає в наступному:

• Нація є вищою формою етносу, що прийшла на зміну народності.

• Якщо існування етносів простежується в ході всієї світової історії, то періодом формування націй стало Нове і навіть Новітній час.

• Нація, як правило, включає в себе відразу кілька етносів, зведених один з одним історичною долею.

• Головною цінністю етносу є приналежність до стійкої групі, тоді як нація прагне вийти на новий рівень розвитку

Етнос, етнічність – спільнота, в якій люди об’єднані вірою у спільне походження та наявністю культурної єдності – мови, звичаїв, міфів, епосу і т.п.

Підставою віри у спільне походження можуть бути як деякі реальні, так і уявні обставини: найчастіше ця віра ґрунтується на уявних обставинах, тобто на міфі про спільне походження.

Поняття етнос поєднує в собі об’єктивний складник – культурну спільність з суб’єктивним – етнічною самосвідомістю

Етнічна самосвідомість – це усвідомлення індивідом своєї належності до даної спільності як чогось відмінного від інших спільнот.

Ознаки, які спільнота використовує для того, щоб відрізнити себе від інших

• антропологічні (фізичні)

• ознаки побуту чи поведінки

• мова, вірування

• звичаї

Суч. англ.. дослідник Е. Сміт виокремлює такі ознаки етнічної ідентичності:

1) групова власна назва;

2) міф про спільних предків;

3) спільна історична пам’ять;

4) один або більше диференційованих елементів спільної культури;

5) зв’язок із конкретним “рідним краєм”;

6) почуття солідарності у значної частини населення.

Чим більшою мірою даному населенню властиві ці атрибути, тим більше воно відповідає ідеальному типу етнічної спільноти.

Етнічні нації – особливе етнічне утворення: в його виникненні етнічний чинник відіграє дуже важливу роль, але доконче у сполученні з іншими чинниками, як-от: професійна культура, ідеологія, політика та право.

Нація – спільнота людей, об’єднаних низкою чинників, серед яких найважливішим є етнокультурні та політико-правові.

Сміт - нація – це колектив людей, що має власну назву, свою історичну територію, спільні міфи та історичну пам’ять, спільну масову громадянську культуру, спільну економіку і єдині юридичні права та обов’язки для всіх членів.

Що стотується європейських Н., то із чинників, які відіграли найважливішу роль у становлення Н., це територія , етнічний та політико-правовий чинники. З ними так чи інакше пов’язаний суб’єктивний чинник – національна самосвідомість

За умови, коли, за винятком хіба що компактного проживання на певній території, не існує ніякий спостережуваних особливостей (релігії, мови, політичних установ, які були б наслідком власної політичної традиції тощо), але існує сильно виражене усвідомлення своєї громадянської згуртованості та окремішності, можна твердити про існування політичної Н.Але це крайній випадок: переважно національна свідомість тримається завдяки наявності деяких спільних і бажано унікальних (для даного колективу людей) особливостей (або принаймні деякого унікального поєднання об’єктивних ознак, кожна із яких, взята окремо, може бути спільною в даної Н. З іншими Н.)

ТЕОРІЇ

Комунікативна –Дойч,комунікація,комплементарність

Етатиська Гідденс,територія

Етнологічна-Сміт –етнос- розвиток-нація + територія,культ.риси,свої /чужі,відносни з іншими спільнотами ,велике чис.нас.

інструменталістська – Андерсен, Гобсбаум - держ.влада конструює націю за допомогою масової свідомості, задля досягення своїх цілей.

• Комунікативна

була сформульована Карлом Дойчем у праці "Націоналізм та соціальна взаємодія". Одне з базових понять К. Дойча — взаємна відповідність або "компліментарність" , здатність елементів певної структури взаємно доповнювати, замінювати одне одного. Спільнота, яка претендує на власну спільну історію, твердить К. Дойч, є спільнотою компліментарних способів і засобів комунікації, спілкування. Необхідними компонентами для цього процесу є історична пам'ять, символи, звички, спосіб мислення, які зрозумілі всім членам спільноти. Компліментарність комунікативних навичок є першоосновою внутрішньої єдності народу-нації. Отже, ступінь розвитку нації залежить від ступеня суспільної комунікації індивідів.

• Етатистська теорія нації- заснована на принципі ототожнення нації з державою, територіально-політичною ознакою спільноти. Британський дослідник Ентоні Ґідденс твердить, що нація існує лише тоді, коли держава охоплює своїм впливом всю територію, яку вважає об'єктом свого суверенітету. Подібне трактування дається і в сучасній вітчизняній науковій літературі: "Нація — це народ, який або прагне мати власну державу, або має її.

• Етнологічна теорія нації. Найповніше етнологічна (етніцистська) концепція нації сформульована Ентоні Смітом. Він виділяє такі ознаки нації:

• відмінні культурні риси, які дають змогу відрізнити "своїх" і "чужих";

• наявність історично успадкованої спільної території;

• відносно велика чисельність населення;

• зовнішньополітичні відносини з іншими спільнотами;

• наявність спільних колективних почуттів;

• безпосереднє членство в групі з різними правами громадянства для всіх її членів;

• Головна теза етніцистів полягає в тому, що націоґенеза потребує етнічного підґрунтя. Існування етносу є необхідною передумовою виникнення нації. Вчений-етнолог Михайло Тиводар твердить, що нація — це особливий стан розвитку етносу, пов'язаний з творенням державності, національно-державних атрибутів, національної свідомості і культури. Тобто, нація — це політизована етнічність.

• Інструменталістська теорія нації.

Ерік Гобсбаум та Бенедикт Андерсон

Критикуючи об'єктивістські концепції, вони формулюють суб'єктивістський підхід.

"нація — це уявлена спільнота",вони звернули увагу на психологічні чинники формування нації.

На їхню думку, нації конструюються, оскільки державна влада прагне "втиснути" у масову свідомість спільні цілі, ідеї, цінності, символи спільноти. Тому нація — це продукт уявлення, сконструйована спільнота.