- •1.Поняття світогляду. Раціональні і нераціональні елементи світогляду
- •2. Світогляд як форма суспільної самосвідомості людини і спосіб духовного освоєння світу.
- •3. Історичні типи світогляду та їх прояву світоглядові сучасної людини.
- •4.Національне та загальнолюдське в світогляді. Поняття ментальності
- •5.Риси української ментальності та їх відображення в світогляді. Українська міфологія.
- •6.Роль філософії у процесі відродження української нації.
- •7. Виникнення філософії: Індія, Китай, Греція.
- •8. Українська філософія: генеза і розвиток
- •9. Предмет філософії. Зміна предмету філософії в ході її історичного розвитку.
- •10. Етапи розвитку філософії: класична, некласична (модерна), постмодерна філософія.
- •12. Погляди Платона. Поміркований реалізм Арістотеля.
- •13. Феноменалізм і.Канта
- •15. Механістичний матеріалізм 17-18 ст.Ст. Антропологічний матеріалізм діалектичний і історичний матеріалізм
- •19 Постмодерн і прощання з метафізикою.
- •20. Свідомість і несвідоме, проблема їх існування.
- •3.Фрейд виокремлював три головні форми вияву несвідомого: сновидіння, помилкові дії, невротичні симптоми.
- •21) Структура свідомості та самосвідомість
- •22) Свідомість і мова. Л. Вітгенштайн
- •23.Самопізнання Сковороди
- •24 Критика Юркевичем антропологічного матеріалізму.
- •26 Людина у суспільстві. Особа та особистість.
- •27. Сутність свободи. Свобода вибору. Право на свободу.
- •28. М. Вебер і к. Поппер. Суспільство як продукт взаємодії індивідів
- •30. Етнос і нація. Теорії нації.
- •31. Етнонаціональний розвиток України.
- •32.Фукуяма
- •33 Історія суспільства як предмет філософського пізнання.
- •34 Стадійні моделі історії. Гегель і Маркс. Ю.Габермас.
- •35 Цивілізаційна унікальність розвитку людства. О.Шпенглер. Д.Тойнбі
- •36 Європа як філософське поняття Україна і Європа
- •37 Онтологія і гносеологія. Предмет гносеології і її методи
- •39 Роль інтуїції в пізнанні. Інтелект і інтуїція: а.Бергсон.
- •39 Поняття пізнання. Види знання.
- •40 Повсякденне знання і повсякденна мова.
- •41 Гносеологія і епістемологія
- •45 Н'ютоно-картезіанська парадигма. Парадигма некласичної науки
- •47Поняття методу пізнання. Методологія як теорія методу.
- •48 Наука і логіка.
- •49 Загальні методи пізнання. Індуктивний метод.
- •50 Методи пізнання в мовознавчих науках, в теорії перекладу.
- •51 Онтологія і аксіологія. Виникнення проблематики вартостей
- •Філософія цінностей(вартостей)
- •55. Місце добра в структурі людських вартостей.
- •57. . Постмодерна культура у рефлексіях р. Барта, у. Еко, ж. Дерріди, ф. Фукуями.
- •59 . Негативні стереотипи сприйняття української культури і шляхи їх подолання.
30. Етнос і нація. Теорії нації.
Відмінність нації від етносу полягає в наступному:
Нація є вищою формою етносу, що прийшла на зміну народності.
Якщо існування етносів простежується в ході всієї світової історії, то періодом формування націй стало Нове і навіть Новітній час.
Нація, як правило, включає в себе відразу кілька етносів, зведених один з одним історичною долею.
Головною цінністю етносу є приналежність до стійкої групі, тоді як нація прагне вийти на новий рівень розвитку
Етнос, етнічність – спільнота, в якій люди об’єднані вірою у спільне походження та наявністю культурної єдності – мови, звичаїв, міфів, епосу і т.п.
Підставою віри у спільне походження можуть бути як деякі реальні, так і уявні обставини: найчастіше ця віра ґрунтується на уявних обставинах, тобто на міфі про спільне походження.
Поняття етнос поєднує в собі об’єктивний складник – культурну спільність з суб’єктивним – етнічною самосвідомістю
Етнічна самосвідомість – це усвідомлення індивідом своєї належності до даної спільності як чогось відмінного від інших спільнот.
Ознаки, які спільнота використовує для того, щоб відрізнити себе від інших
антропологічні (фізичні)
ознаки побуту чи поведінки
мова, вірування
звичаї
Суч. англ.. дослідник Е. Сміт виокремлює такі ознаки етнічної ідентичності:
1) групова власна назва;
2) міф про спільних предків;
3) спільна історична пам’ять;
4) один або більше диференційованих елементів спільної культури;
5) зв’язок із конкретним “рідним краєм”;
6) почуття солідарності у значної частини населення.
Чим більшою мірою даному населенню властиві ці атрибути, тим більше воно відповідає ідеальному типу етнічної спільноти.
Етнічні нації – особливе етнічне утворення: в його виникненні етнічний чинник відіграє дуже важливу роль, але доконче у сполученні з іншими чинниками, як-от: професійна культура, ідеологія, політика та право.
Нація – спільнота людей, об’єднаних низкою чинників, серед яких найважливішим є етнокультурні та політико-правові.
Сміт - нація – це колектив людей, що має власну назву, свою історичну територію, спільні міфи та історичну пам’ять, спільну масову громадянську культуру, спільну економіку і єдині юридичні права та обов’язки для всіх членів.
Що стотується європейських Н., то із чинників, які відіграли найважливішу роль у становлення Н., це територія , етнічний та політико-правовий чинники. З ними так чи інакше пов’язаний суб’єктивний чинник – національна самосвідомість
За умови, коли, за винятком хіба що компактного проживання на певній території, не існує ніякий спостережуваних особливостей (релігії, мови, політичних установ, які були б наслідком власної політичної традиції тощо), але існує сильно виражене усвідомлення своєї громадянської згуртованості та окремішності, можна твердити про існування політичної Н.Але це крайній випадок: переважно національна свідомість тримається завдяки наявності деяких спільних і бажано унікальних (для даного колективу людей) особливостей (або принаймні деякого унікального поєднання об’єктивних ознак, кожна із яких, взята окремо, може бути спільною в даної Н. З іншими Н.)
ТЕОРІЇ
Комунікативна –Дойч,комунікація,комплементарність
Етатиська Гідденс,територія
Етнологічна-Сміт –етнос- розвиток-нація + територія,культ.риси,свої /чужі,відносни з іншими спільнотами ,велике чис.нас.
інструменталістська – Андерсен, Гобсбаум - держ.влада конструює націю за допомогою масової свідомості, задля досягення своїх цілей.
Комунікативна
була сформульована Карлом Дойчем у праці "Націоналізм та соціальна взаємодія". Одне з базових понять К. Дойча — взаємна відповідність або "компліментарність" , здатність елементів певної структури взаємно доповнювати, замінювати одне одного. Спільнота, яка претендує на власну спільну історію, твердить К. Дойч, є спільнотою компліментарних способів і засобів комунікації, спілкування. Необхідними компонентами для цього процесу є історична пам'ять, символи, звички, спосіб мислення, які зрозумілі всім членам спільноти. Компліментарність комунікативних навичок є першоосновою внутрішньої єдності народу-нації. Отже, ступінь розвитку нації залежить від ступеня суспільної комунікації індивідів.
Етатистська теорія нації- заснована на принципі ототожнення нації з державою, територіально-політичною ознакою спільноти. Британський дослідник Ентоні Ґідденс твердить, що нація існує лише тоді, коли держава охоплює своїм впливом всю територію, яку вважає об'єктом свого суверенітету. Подібне трактування дається і в сучасній вітчизняній науковій літературі: "Нація — це народ, який або прагне мати власну державу, або має її.
Етнологічна теорія нації. Найповніше етнологічна (етніцистська) концепція нації сформульована Ентоні Смітом. Він виділяє такі ознаки нації:
відмінні культурні риси, які дають змогу відрізнити "своїх" і "чужих";
наявність історично успадкованої спільної території;
відносно велика чисельність населення;
зовнішньополітичні відносини з іншими спільнотами;
наявність спільних колективних почуттів;
безпосереднє членство в групі з різними правами громадянства для всіх її членів;
Головна теза етніцистів полягає в тому, що націоґенеза потребує етнічного підґрунтя. Існування етносу є необхідною передумовою виникнення нації. Вчений-етнолог Михайло Тиводар твердить, що нація — це особливий стан розвитку етносу, пов'язаний з творенням державності, національно-державних атрибутів, національної свідомості і культури. Тобто, нація — це політизована етнічність.
Інструменталістська теорія нації.
Ерік Гобсбаум та Бенедикт Андерсон
Критикуючи об'єктивістські концепції, вони формулюють суб'єктивістський підхід.
"нація — це уявлена спільнота",вони звернули увагу на психологічні чинники формування нації.
На їхню думку, нації конструюються, оскільки державна влада прагне "втиснути" у масову свідомість спільні цілі, ідеї, цінності, символи спільноти. Тому нація — це продукт уявлення, сконструйована спільнота.
