35 Цивілізаційна унікальність розвитку людства. О.Шпенглер. Д.Тойнбі

Цивілізація — людська спільнота, яка впродовж певного періоду часу (процес зародження, розвиток, загибель чи перетворення цивілізації) має стійкі особливі риси в соціально-політичній організації, економіці та культурі, спільні духовні цінності та ідеали, ментальність (світогляд).

Цивілізації А. Тойнбі

Успішно розвиваючися цивілізації проходять стадії виникнення, зростання, надлому і розкладання. Розвиток цивілізації визначається тим, чи здатна творча меншість цивілізації знаходити відповіді на виклики природного світу і людського середовища. Тойнбі відзначає наступні типи викликів:

• виклик суворого клімату (єгипетська, шумерська, китайська, майянська, андская цивілізації),

• виклик нових земель (мінойська цивілізація),

• виклик раптових ударів від сусідніх товариств (еллінська цивілізація),

• виклик постійного зовнішнього тиску (російська православна, західна цивілізація)

• виклик утиску, коли суспільство, втративши щось життєво важливе, спрямовує свою енергію на вироблення властивостей, що відшкодовують втрату.

Кожна цивілізація дає сформульований її «творчою меншістю» Відповідь на Виклик, киданий їй природою, соціальними протиріччями і особливо іншими цивілізаціями.

На стадіях виникнення і зростання творча меншість знаходить відповідь на виклики оточення, авторитет його зростає і відбувається ріст цивілізації.

На стадіях надлому і розкладання творча меншість втрачає здатність знаходити відповіді на виклики оточення і перетворюється в еліту, яка стоїть над суспільством і керуючу вже не силою авторитету, а силою зброї. Більшість населення цивілізації перетворюється у внутрішній пролетаріат. Правляча еліта створює універсальне держава, внутрішній пролетаріат - вселенську церкву, зовнішній пролетаріат створює мобільні військові загони.

Вчення про культуру і цивілізацію О.Шпенглера

Шпенглер дотримувався думки, що історія є послідовністю самодостатніх, рівноцінних і одномасштабних індивідуальних одиниць, назвавши їх «культурами». Однак, він виокремив усього вісім розвинутих культур, що пройшли всі стадії розвитку: античну, арабську, вавилонську, єгипетську, західноєвропейську, індійську, китайську й культуру майя.

Найдокладніше Шпенглер проаналізував життєвий цикл лише античної, арабської, західноєвропейської та індійської культур.

Кожний з виділених ним культурних світів має ідентитний життєвий цикл, що нагадує життєвий цикл організму:

зародження, зростання, розвиток» занепад і загибель.

Тому у кожній культурі виділяють —

• дитинство (варварство первісного суспільства), юність (початок розвитку політичної організації, мистецтва й науки), зрілість (розквіт усіх важливих сфер суспільного життя) старість з її неодмінним супутником — смертю.

Кожна фаза в будь-якій культурі Шпенглера автоматично переходить у наступну, як тільки настає її час. Фіксованим є не лише цикл фаз, а й час, призначений для нього.

Шпенглер називає фазу творчого занепаду культури «цивілізацією», на проти вагу розумінню цивілізації як найвищого розвитку культури у Данилевського. Цивілізація в його розумінні—це період творчого безпліддя конкретної культури, ще уподібнюється до сухого дерева. Характерними її особливостями є дегуманізація, мілітаризація та бюрократизація, домінують відверті скептицизм і нігілізм. Для західноєвропейської культури, за прогнозом Шпенглера, настане така пора через два—три століття.