33. Процес формування системи відмінкових закінчень іменників колишніх *ā, *jā, *ǐ, *er, *ū основ. Основні чинники витворення сучасної і відміни іменників.

Клас іменників -ā- (-jā-)осн. був класом іменників жіночого роду. Сюди також входили деякі іменники чоловічого роду: староста, слуга, сѫдьіа (сѫдиіа) та ін. У називному відмінку однини вони мали звичайно флексію –а, -іа. Частина іменників -jā- осн.мала в давніші часи флексію –и: поустыни, рабыни, мълнии, сѫдии та ін., але здавна вже ця флексія витісняється флексією –іа: кънѫгыніа, поустыніа, сѫдиіятаін. Коли носові голосні були характерні для мови стародавніх східних слов*ян, форми знахідного однини цих іменників мали, як і в старослов*янській мові, флексію –ѫ (-Ѭ), яка в силу фонетичних перетворень відбилась у староруській мові як –у (-ю). Те ж сам стосується й орудного однини, кінцевим голосним флексії якого був Ѭ (>ю). До іменників -ĭ-осн. належали іменники чол. та жін. роду і в Н.в. одн. мали однакову флексію –ь- (<*ĭs): гость, тьсть, зѫть, пѫть, голѫбь та ін.; кость, ось, соль, ночь та ін. Уже в найдавніші часи ці іменники, зокр. чол. роду, втрачали своє самотійне відмінювання і зливалися з іменниками -jŏ- осн. в одну відмінювану групу, у зв*язку з чим їх важко розрізняти. У давнішу пору, коли носові голосні ще були властиві мові стародавніх східних слов*ян, ім. -ĭ- осн. жін. роду у флексії О.в. одн. мали Ѭ, що в результаті деназалізації голосних дав ю. До -r-осн. належало всього 2 ім. жін. роду: мати, дъчи, що х-зувалися суфіксом –ер- (<*er). В О. в. однини відповідно до староруського кінцевого ю був Ѭ. До -ъv-осн. належали ім. жін. роду. Х-рним суфіксом цих основ був –ъв-. Форма Н.в. одн. закінчувалася на –ы (<*-ūs): любы, букы, скверы, цьркы, тыкы, бры, кры та ін. Кінцевий голосний флексії О. в. одн. ю сягає давнішого Ѭ. Уже в найдавніших староруських і взагалі слов*янських пам*ятках у формах Д., О., М. в. множини вживаються флексії –амъ, -ами, -ахъ, що є результатом впливу ім. -ā- осн. Для відтворення найдавніших форм цих відмінків використовуємо флексії - -ьмъ, -ьми, -ьхъ.

34. Процес формування системи відмінкових закінчень іменників колишніх *ǒ, *jǒ, * ǐ, *en, *es, *ŭ основ. Основні чинники витворення сучасної іі відміни іменників.

Це чол рід на -о та -о і сер рід з на -о, -е, -я, що належали до п'яти типів відмінювання: 1. імен чол. р. та сер.р. основи на -ǒ-, -jǒ-; тверда група і м’яка група; 2. імен чол. р. основи на -ŭ- (-ъ-): сынъ,волъ,полъ,медъ,домъ, +ледъ,садъ, чинъ, рйадъ,разъ, пиръ,солодъ. 3. імен чол. р. основи на -ǐ- (-ь):голѫбь, чьрвь, гость, зѦть, локъть, ногъть, поуть, тьсть, господь, медвѣдь,; 4. імен чол. р. основи на приголосний -n- (-mеn): бредень, гребень, корень; 5. імен сер. р. основи на приголосний -s: небес-,очес- У групу іменників -ŏ- (-jŏ-)осн. входили ім. чол. та сер. роду. Ім. чол. роду цієї основи у Н. в. одн. вже на ґрунті праслов*янської мови отримали форму на –ъ (<*ŏs), -ь (<*jŏs) – дія закону відкритого складу. Ім. сер. роду цієї основи у Н. в. мали форму на –о, -е; до м*якого різновиду цих основ належали й ім. сер. роду на –иіє (-ьіє) типу знаниіє, житіьє та ін. Відмінності у відмінюванні між окремими слов*янськими мовами майже незначні і спостерігаються лише у формі О. в. одн. та в формі З. в. мн. –ŏ-осн., а також деякі розбіжності у формах З. в. мн. ім. - jŏ-осн. Іменники-ŭ- осн. були виключно ім. чол. роду. До цієї групи належало зовсім мало ім., до того ж вони рано почали змішуватись із -ŏ-осн. Цьому сприяло те, що в основній формі – Н. в. одн. ім. -ŭ- осн. уже на праслов*янському ґрунті прийняли форму на –ъ (<*us), що була однаковою з відповідною формою іменників –ŏ-осн. До іменників -ŭ- осн. відносять: сынъ, волъ, медъ, домъ, вьрхъ, полъ. До іменників -ĭ-осн. належали іменники чол. та жін. роду і в Н.в. одн. мали однакову флексію –ь- (<*ĭs): гость, тьсть, зѫть, пѫть, голѫбь та ін.; кость, ось, соль, ночь та ін. Уже в найдавніші часи ці іменники, зокр. чол. роду, втрачали своє самотійне відмінювання і зливалися з іменниками -jŏ- осн. в одну відмінювану групу, у зв*язку з чим їх важко розрізняти. У давнішу пору, коли носові голосні ще були властиві мові стародавніх східних слов*ян, ім. -ĭ- осн. жін. роду у флексії О.в. одн. мали Ѭ, що в результаті деназалізації голосних дав ю. У групу ім. -n- осн. входили ім. чол. та сер.роду. Вони х-зувалися суфіксом –ен-, що зберігся в непрямих відмінках і до наших часів. У Н. в. одн. ім. чол. роду -n- осн. мали форму на –ы (<*-on->*-en-) чи на –ень (в останньому випадку старіші форми Н. в. витіснилися формами З.в.): камы, поломы, дьнь, олень, корень, кремень, ремень та ін.; ім. сер. роду закінчувались на –іа (<ѧ<*en): иміа, племіа, сѣмія, тѣміа та ін. У Н.в.-З.в. одн. ім. сер.роду відповідно до староруського –іа був -ѧ. Іменники -s-осн. були виключно ім. сер.роду. Вони мали х-рний суфікс –ес-, а форма Н. в. однини закічувалася на –о (<*оs): слово, небо, чюдо, око, ухо коло, дерево та ін.