38.Становлення основ трудового права Радянської України 1917-1922 рр.

У трудовому законодавстві також відбувалися зміни. Так, поширювалася на Україну дія прийнятого 10 грудня 1918 року РСФРР Кодексу законів про працю. В цьому документі вміщувалися норми, що закріплювали загальний обов’язок працювати та право на працю, регулювалися питання оплати праці, дисципліни праці, право на відпочинок та матеріальне забезпечення.

Встановлювався 8-годинний робочий день. Визначався порядок встановлення обідньої перерви (не менше однієї години). Заборонялася нічна праця для жінок і підлітків до 16 років. Особи до 14 років не допускалися до роботи за наймом. Для підлітків робочий час не повинен перевищувати 6 годин.

Понадурочні роботи оплачувалися у подвійному розмірі. їх тривалість не мала перевищувати 4 години на дві доби. Запроваджувалася загальна трудова повинність від 16 до 50 років. Тривалість щорічної оплачуваної

39. Становлення радянського кримінального законодавства (1917-1922 рр..)

Розглянутий етап з перемоги Великої Жовтневої революції до прийняття першого радянського КК 1922 р. становить значний інтерес як період народження першої в світовій історії соціалістичного кримінального права, не має аналогів у минулому.

У період проведення Жовтневої революції (1917-1919 рр..) Джерелами кримінального права служили звернення до населення уряду, постанови з'їзду Рад, декрети, накази місцевих Рад робітничих, селянських і солдатських депутатів, інструкції Наркомюста, а також судова практика. У першу чергу правовими актами регламентувалася відповідальність за найбільш тяжкі та поширені злочини - спекуляцію, хабарництво, контрреволюційні злочини. У декретах про суд і революційних трибуналах також визначалися покарання за цілий ряд злочинів. Однак знаходилося місце і для норм Загальної частини кримінального законодавства. Наприклад, норми про співучасть, замах на злочин містилися в декретах 1918 про хабарництво, про спекуляції, про набатним дзвоні.

Перший же кримінально-правовий акт, що міститься в Декреті про землю, прийнятий II Всеросійським з'їздом Рад 26 жовтня 1917 р., розкривав соціальне поняття злочину: "Яка б то не було псування конфіскованого майна, що належить відтепер всього народу, оголошується тяжким злочином, що карається революційним судом ". Була здійснена і перша класифікація злочинів на дві категорії: контрреволюційні, особливо тяжкі і всі інші. За першу групу злочинів встановлювалася санкція не нижче відповідного терміну позбавлення волі, за другу - до певного терміну.

Враховуючи тяжке соціальне і економічне становище дітей і підлітків у країні, наявність двохмільйонний армії безпритульних, радянське кримінальне право встановило гуманний вік початку кримінальної відповідальності - з 17 років. Декрет РНК від 14 січня 1918 "Про комісії для неповнолітніх" скасував суди і в'язницю для малолітніх і неповнолітніх злочинців. Справи про злочини неповнолітніх до 17 років розглядали комісії для неповнолітніх.

Протягом декількох місяців після революції Декретами про суд N 1 від 24 листопада 1917 р. і N 2 від 7 березня 1918 дозволялося застосування судами дореволюційного кримінального законодавства, якщо воно не скасовувалося революцією і не суперечило революційної совісті. фактично ж місцеві народні суди дореволюційний законодавство, як правило, не застосовували.

Радянське кримінальне законодавство історично складалося шляхом зламу царського дореволюційного буржуазно-поміщицького законодавства і створення нової системи права * (22).

У числі декретів II Всеросійського з'їзду Рад 26 жовтня 1917 був прийнятий Декрет "Про скасування смертної кари". Так, Радянська влада відразу сформулювала своє принципове ставлення до цієї міри покарання. До лютого 1918 розстріли в Радянській державі по суду не вироблялися. Смертна кара була відновлена ??у зв'язку з надзвичайним станом, що ставили під загрозу існування радянського ладу, постановою Раднаркому від 23 лютого 1918 "Соціалістична Вітчизна в небезпеці". У 1920 р. смертна кара знову скасовується і пізніше у зв'язку з тими ж крайніми обставинами збройного вторгнення і загрози повного повалення Радянської влади відновлюється.

Слід зазначити гуманізм кримінальної політики в перші роки після революції, що переходить часто в необгрунтований лібералізм. Так, за перше півріччя існування ВЧК вона розстріляла за контрреволюційні злочини лише 222 людини. У другій половині 1918 кількість розстріляних за контрреволюційну діяльність склало всього 2% від загального числа засуджених за контрреволюційні злочини * (24).

Важливою подією стало прийняття у березні 1919 р. Програми РКП (б), а в грудні 1919 р. - Керівних почав з кримінального права РРФСР. Кримінальна політика в програмі визначалася як докорінну зміну покарання: широке застосування умовного засудження, введення такої міри покарання, як громадський осуд, заміна позбавлення волі обов'язковим працею із збереженням свободи (виправно-трудові роботи), заміна в'язниць виховними закладами та введення товариських судів.

До 1 червня 1922 було прийнято понад 400 кримінально-правових норм. Це в корені спростовує твердження, ніби в перші роки Радянської влади ніякого права та правосуддя не існувало, долю злочинців вирішувала мало не натовп. Керівні початку заклали основи принципово нової системи кримінального права, норми якого перш за все відповідно до Конституції 1918 розкривали соціально-класову сутність правових норм боротьби з злочинністю в умовах переходу від капіталізму до соціалізму. Завдання кримінального права визначалися як охорона держави робітників, селян, солдатів. Давалося соціальне (матеріальне) поняття злочину, яке поєднувалося з юридичною ознакою. Пункт 5 свідчив: "Злочин є порушення порядку суспільних відносин, що охороняється кримінальним законом", пункт 6 розвивав дефініцію злочину: "Злочин як дія або бездіяльність, небезпечне для даної системи суспільних відносин, викликає необхідність боротьби держави з скоїли такі дії або допустили таку бездіяльність особами (злочинцями) ".