59. Виправно-трудовий кодекс усрр 1925 р., його структура, зміст

Виправно-трудовий кодекс УРСР було прийнято 23 жовтня 1925 року. Вперше в історії людства завданням виправно-трудового права стало перевиховання злочинців за допомогою праці. Виправно-трудовий кодекс регламентував систему виправно-трудових закладів, режим утримання, застосування примусових робіт без утримання під вартою. Кодекс складався з 22 розділів. Система виправно-трудових закладів встановлювалась розділом п'ятим. До неї входили: будинки попереднього ув'язнення, будинки примусових робіт, перехідні трудові будинки, трудові колонії, установи для хворих в'язнів, трудові реформаторії для неповнолітніх порушників, ізолятори спеціального призначення. Спеціальний розділ визначав правила утримання у реформаторіях неповнолітніх, головним з яких було "виховати з них активних і свідомих громадян" (ст. 198). Інші розділи Кодексу визначали порядок прийняття в'язнів до виправно-трудових закладів, класифікацію ув'язнених, режим утримання, заходи дисциплінарного впливу на в'язнів. Вказуючи на режим утримання. Кодекс зазначав, що він не може бути спрямований на завдання фізичних страждань, шкоди здоров'ю чи на приниження людської гідності в'язнів. Але вже той факт, що Кодекс вказував на необхідність враховувати різницю між в'язнями із середовища трудящих і в'язнями із нетрудящих, свідчив про те, що на практиці все відбувалося навпаки.

60. Зразкові статути сільськогосподарської артілі срср 1930, 1935 років, їх загальний зміст та характерні відмінності

Зміст першого Примірного Статуту від 1 березня 1930 р. створив міцну основу для інтенсивного насадження колгоспів. Найсуттєвішою його ознакою було те, що попри задекларований принцип добровільності, вихід з артілі обмежувався усуспільненням земельних ділянок селян, що вступали до неї, не допускалося також повернення селянам, які вибували з артілі, земельних ділянок. Згідно з статутом усуспільнювалися всі основні засоби сільськогосподарського виробництва: робоча худоба, сільськогосподарський реманент, всі насіннєві запаси, кормові засоби у розмірах, необхідних для утримання усуспільненої худоби, господарські будівлі, а також всі підприємства для переробки сільськогосподарської сировини. Не усуспільнювалися тільки дрібний інвентар для роботи на присадибній ділянці, молочна худоба в однокорівних господарствах, житлові будинки. Це означало, що члени артілі позбавлялися права мати у приватній власності засоби виробництва та інші об'єкти. На думку дослідників (Л. Снісаренко), незважаючи на наявність у статуті положення про можливість створення підсобного господарства, його важко було реалізувати на практиці через відсутність визначеного розміру такого господарства.Другий Примірний Статут від 17 лютого 1935 р. важливий, насамперед, тим, що у ньому вперше визначалися розміри присадибних ділянок, які могли перебувати в особистому користуванні колгоспників. Щоправда, розміри присадибних ділянок колгоспників згодом переглянула Постанова ЦК ВКП(б) й РНК СРСР "Про заходи охорони суспільних земель колгоспів від розбазарювання" (27 травня 1939 р.),. За нею присадибна ділянка для колгоспників мала становити від 1І4 до 1І2 гектара, а іноді, й за виключних обставин,до 1 гектара. Уся решта землі або та, що перебувала поза присадибними ділянками, відбиралася.До того ж, у Статуті 1935 р. було реалізовано можливість планової експлуатації селянства: діяльність артілі підпорядковувалася детальній регламентації шляхом доведення до кожного колгоспу вироблених партійно-державними органами планів сівби, підняття парів, міжрядного обробітку, збирання врожаю тощо, які підлягали "точному виконанню". Це повністю обмежувало господарську самостійність нарешті було покладено край т. зв. "надусуспільненню". Визначалося, що усуспільненню підлягали основні засоби сільськогосподарського виробництва (робоча худоба, товарна продуктивна худоба, запаси насіння, реманент і господарські будівлі). Водночас не підлягали - житлові будівлі, особиста худоба і птиця, дрібний сільськогосподарський інвентар.У сукупності "Примірні статути сільськогосподарської артілі" (1930 і 1935 рр.) заклали основи колгоспного права - нової галузі радянського права.