43.Розвиток трудового права урср 1930-червень 1941

Постанова ВУЦВК і РНК УРСР від 25 лютого 1931 внесло ряд змін і доповнень до Кодексу законів про працю УРСР 1922 р. Був завершений процес переведення працівників промисловості і транспорту на 7-годинний робочий день. Більшість підприємств і установ було переведено на безперервну робочий тиждень, а робітники і службовці отримували день відпочинку по черзі у різні дні тижня. Заробітна плата виплачувалася у залежності від професійної кваліфікації працівника, за твердим фіксованими ставками або за тарифними сіток, розробленим для кожної галузі промисловості. Основними формами оплати були відрядна, погодинна і преміальна. Характерною була суворість заходів спрямованих на зміцнення трудової дисципліни робітників і службовців. За постановою ВУЦВК і РНК УРСР від 22 листопада 1932 неявка на роботу без поважної причини, хоча б протягом одного дня, тягла за собою звільнення з роботи з позбавленням права користуватися квартирою, наданою в будинку даного підприємства чи установи. В окремих галузях народного господарства СРСР були прийняті статути про дисципліну: на залізничному транспорті (1933 р.), в органах юстиції (1933 р.), на водному транспорті (1934 р.), в органах зв'язку (1935 р.).

В Україні 11 вересня 1935 РНК УРСР затвердила Статут про дисципліну робітників і службовців комунальних електростанцій та електромереж УРСР.

У 1938 р. постановою РНК СРСР на всій території країни вводяться єдині трудові книжки, в яких фіксувалася вся трудова діяльність працівника. З метою морального стимулювання Указом Президії Верховної Ради СРСР від 21 грудня 1938 вводиться звання Героя Соціалістичної Праці, а також медалі «За трудову доблесть» і «За трудову відзнаку».

44. Розвиток сімейного- шлюбного та спадкового права урср 1930-червень 1941

В 30-ті роки в зв'язку з ліквідацією дитячої безпритульності приймається ряд актів про посилення турботи державних органів про дітей і підвищення відповідальності батьків за їх виховання. Кодекс закони про сім'ю, опіку, шлюб і акти громадського стану УСРР 1924 року був доповнений ст. 16—1, яка передбачала відібрання у батьків дітей і передачу їх до дитячих будинків при відсутності належного нагляду за ними. Ст. 16 Кодексу була доповнена частиною другою, де вказувалось, що при відсутності нагляду збоку батьків за їх дітьми органи Наркомату освіти і міліції зобов'язані повідомляти про це громадські організації за місцем роботи батьків.

Важливим законодавчим актом у галузі сімейного права стала постанова ЦВК і РНК СРСР "Про заборону абортів, збільшення матеріальної допомоги породіллям, встановлення державної допомоги багатодітним, розширення мережі пологових будинків, дитячих ясел і дитячих садків, посилення кримінального покарання за несплату аліментів та про деякі зміни в законодавстві про розлучення" віл 27 червня 1936 р., яким заборонялись аборти, встановлювалася матеріальна допомога багатодітним, посилювалась кримінальна відповідальність за несплату аліментів.

У виконання даної постанови ЦВК і РНК УСРР 4 серпня 1936 року прийняли постанову, яка вносила зміни і доповнення до Кодексу законів про сім'ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану УСРР. Так, у ст. 31 Кодексу були внесені зміни про сплату аліментів. На одну дитину утримувалась четверта частина заробітної плати (заробітку) відповідача, на утримання двох дітей — третина, трьох і більше — 50 відсотків заробітної плати відповідача.

Постановою були внесені зміни в законодавство про розлучення. Запис про розлучення здійснювався тільки після виклику подружжя в ЗАГС і сплати за реєстрацію розлучення грошової суми, розмір якої було значно збільшено. Обов'язковим стало занесення інформації про розлучення до паспортів подружжя.

У 30-ті pp. до Кодексу законів про родину,опіку ,подружжя і про акти громадянського стану внесено низку суттєвих змін. Зокрема, посилено відповідальність за несплату аліментів, ускладнено процедуру розлучення і укладання шлюбу, заборонено аборти і розширено права дітей та породіль. Шлюбний вік для жінок підвищився до 17 років.

В квітні 1930 року Цивільний кодекс доповнено двома статтями . Стаття 4221 зокрема визначала, що вкладники державних трудових ощадних кас і кооперативних організацій могли вказувати цим касам і організаціям осіб, яким 93 слід було видати вклад як грошовий, так і в цінних паперах в разі смерті вкладника. Такими особами могли бути як фізичні особи, незалежно від того, чи є вони спадкоємцями вкладника за ст. 418 цього Кодексу, так і юридичні особи. Зазначене право вкладники трудових ощадних кас і кооперативних організацій могли здійснити в порядку, встановленому Народним комісаріатом фінансів Союзу РСР. Правила цієї статті поширювалися також на вклади в цінних паперах у всіх кредитних установах, крім товариств взаємного кредиту [52]. Стаття ж 4271 встановлювала, що вклади до державних трудових ощадних кас як грошові, так і цінними паперами, про які не зроблено було розпорядження на випадок смерті вкладника, каси мали б видавати спадкоємцям вкладника. При цьому, суму, що не перевищувала 300 карбованців, каси мали видавати без подання свідоцтва, яке б стверджувало право на спадщину. Але в цьому випадку спадкоємці повинні були дати касі зобов’язання, що якщо з’являться інші спадкоємці, вони їм виплатять належну їм частину з одержаної суми. Правила цієї статті поширювались так само на вклади цінними паперами в усіх кредитних установах, крім товариств взаємного кредиту.