Значення мохів

Позитивне	Негативне
Заселяють бідні грунти і оберігають їх від ерозії.	Погіршують продуктивність орних земель, викликаючи їх заболочування.
Накопичують вологу, регулюють водний баланс прилеглих територій.	Витісняють на луках цінні кормові трави.
Торф – паливо, добриво і цінна сировина для промисловості (картон, папір).
Завдяки наявності сфагнолу сфагнум діє як активний антисептик, прискорює загоювання ран.
Наявність антимікробних властивостей і високої вологоємності робить сфагнум цінним перев'язувальним матеріалом при лікуванні вогнепальних, променевих і гнійних ран. Безпосередньо на рану сфагнум класти не можна, попередньо його треба обшити одним шаром марлі та простерилізувати.

V. . Закріплення матеріалу, вивченого на уроці

Б есіда

• Які особливості будови тіла мохів?

• Чим сфагнум відрізняється від зозулиного льону?

• Яке значення мохів у природі?

VI. Узагальнення і систематизація знань

Назвіть спільні риси будови і розмноження у водоростей і мохів. Назвіть відмінні риси будови і розмноження у водоростей і мохів

VII. Підведення підсумків уроку, повідомлення домашньої завдання

Прочитати § 39 підручника, дати відповіді на контрольні запитання. Виконати завдання на с. 176-177.

Урок 4

Тема. Папороті, будова, різноманітність та їх значення

Мета:

• сформувати уявлення про особливості будови і процеси життєдіяльноті папоротей, їх пристосованість до середовища існування;

• розглянути ознаки ускладнення в будові папоротей у порівнянні з мохами;

• ознайомити з роллю папоротей у природі та житті людини;

• розвивати біологічну мову, увагу, уяву, пізнавальну самостійність і пізнавальний інтерес, мислення (уміння здійснювати аналіз, синтез, порівняння, узагальнення);

Методи та методичні прийоми: бесіда, розповідь з елементами бесіди, демонстрація малюнків, складання схеми, таблиці, робота з підручником, спостереження, аналіз, порівняння.

Тип уроку: комбінований.

Наочність та обладнання: гербарні зразки, лупа, мікроскоп, мікропрепарат «Сорус папороті», таблиці «Життєвий цикл щитника чоловічого», «Різноманітність папоротеподібних», презентація до уроку, фотографії видів папоротей, занесених до Червоної книги України.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Перевірка раніше вивченого матеріалу

В права «Так чи ні»

1. Мохи є нащадками прибережних водоростей. (так)

2. За будовою тіла розрізняють мохи сланеві і листостеблові. (так)

3. Всі мохи однодомні рослини. (ні)

4. Функцію кореня у мохів виконують ризоїди. (так)

5. У мохів спостерігається чергування статевого і нестатевого поколінь. (так)

6. Мохи розмножуються лише вегетативно. (ні)

7. У життєвому циклі переважає спорофіт. (ні)

8. Спорофіт у всіх мохів живе зарахунок гаметофіту. (так)

9. Мохи взяли участь в утворенні кам’яного вугілля. (ні)

10. Мохи регулюють водний баланс прилеглих територій. (так)

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів, повідомлення теми й завдань уроку

Дивна в лісі є трава –

Не лопух, не кропива.

Коли хочуть щастя влітку,

Все шукають його квітку.

Хоч півсвіту обійди –

Того цвіту не знайти.

(Папороть)

О собливою мрією багатьох людей було відшукати цвіт папороті, яку називали перуновим вогнецвітом, розрив-травою. Народ вірив, що за допомогою диво-рослини, яка зацвітає на Івана Купала, можна стати провидцем, взагалі, знати все на світі.

Вважалось, що у момент цвітіння папороті треба підрізати шкіру на мізинці лівої руки і вкласти в рану цвіт. Хоч «Іванів цвіт – усім квіткам квітка», в Україні люди знали, що «папороть цвіте без усякого цвіту». Існує повір’я, що в ніч напередодні Івана Купала дерева переходять з місця на місце і шумом гілля розмовляють між собою. Хто має цвіт папороті, той може бачити, як розходяться дуби й чути, як ведуть вони свою тиху розмову, може зрозуміти мову всякого створіння, може бачити, де заховані у землі скарби, і здобути їх.

Ще одна з легенд відає нам, що папороть розкриває свої квітки лише на одну мить у ніч на Івана Купала. Одного разу знайшовся сміливець, який зірвав цю квітку — символ багатства, достатку і добра. Багатьом навколо захотілося знищити цей символ, вони чинили зло і кривду, ішли на підлість і зраду. Не витримала цього чарівна квітка і зникла назавжди. Отже, папороть не цвіте, бо її квітку «відібрано» за негідні вчинки людей. Однак, легендарна дивоквітка хвилює уяву людей.

Постановка проблемних запитань

• Ч и правильне це повір’я?

• Чи може цвісти папороть?

• Чи можуть спорові рослини утворювати квітку?

Спробуємо це з’ясувати. Отже, тема нашого уроку: «Папороті, будова та їх різноманітність».

Завдання уроку.

1. Ознайомитися із загальною характеристикою папоротей.

2. Розглянути розмноження чоловічої папороті.

3. Охарактеризувати різноманітні папороті.

4. З’ясувати значення папоротей у природі та житті людини.

ІV. Вивчення нового матеріалу

З авдання 1. Ознайомитися із загальною характеристикою папоротеподібних.

1

Рис. 1. Різноманітність папоротей:

а – орляк; б – страусник; в – букова папороть; г – листовик;

д – вужачкові папороті; е – сальвінія

) Розповідь, демонстрування таблиці «Різноманітність папоротеподібних».

Папороті — це відділ, який в сучасній флорі Землі налічує близько 10 тисяч видів. Поширені папороті фактично по всій земній півкулі, починаючи з пусимнь і закінчуючи болотами, рисовими болотами і солонуватими водоймами. Найбільш різноманітні – у вологих троаічних лісах. Там вони представлені як деревовидними (до 25 м у висоту), так і трав’янистими формами. Зустрічаються види папоротей довжиною всього лише в кілька міліметрів.

Велике значення відіграли папоротеподібні в утворенні кам’яного вугілля (близько 400 млн. років тому). У ті часи відмерлі стовбури папоротеподібних потрапляли у воду боліт, заносились мулом та піском і не перегнивали. Поступово занурюючись вглиб, за сотні мільйони років вони перетворилися на чистий вуглець, з якого і виникло кам’яне вугілля. Це зумовило назву цілого періоду в історії Землі – кам’яно-вугільний період. В пластах вугілля по всій земній кулі й досі знаходять їхні скам’янілі рештки. В Україні є великі запаси кам’яного вугілля (Донецький кам’яновугільний басейн) та розвинена вугледобувна промисловість.

Незважаючи на значну різноманітність, усім папоротям притаманні такі риси: листостеблова будова, наявність справжніх коренів (у більшості це додаткові корені, що відходять від кореневища).

Звичайна рослина папороті, яку ми бачимо, – це нестатеве покоління, або спорофіт. Майже у свіх папоротей він багаторічний, хоч є небагато видів з однорічним спорофітом.

Підземна частина представлена кореневищем з додатковими ко­ренями. Надземна частина — це листки, як правило, за масою і розмірами переважають стебло. Біля основи вони вкриті сухими бурими лусочками, які захищають молоді листки від заморозків та засухи. Молоді листки спірально закручені у міру росту вони розкручуються. У деяких видів розвиток листка триває протягом трьох років. Листки можуть бути цілісними або розсіченими. На відмну від інших рослин листки папороті ростуть не основою, а верхівкою, як стебла, що вказує на їхнє походження від стебла. За розмірами вони можуть сягати віж кількох міліметрів до 3 і більше метрів у довжину. У більшості видів папоротей листки виконують фотосинтезуючу і спороутворюючу функції.