IV. Вивчення нового матеріалу

Завдання 1. Ознайомитися з еволюцією голонасінних.

1) Розповідь з елементами бесіди, демонстрування таблиці «Розвиток рослинного і тваринного світу в різні геологічні ери» Напевно, ви чули, що весь час існування і розвитку життя на нашій планеті вчені ділять на ери. Н айдавніша ера — архейська, за нею ідуть протерозойська, палеозойська, мезозойська і кайнозойська (в якій ми зараз живемо). Кожна ера характеризується змінами клімату Землі, виникненням і зникненням різних форм живих організмів. На початку мезозойської ери (300 млн років тому) у зв’язку зі зміною клімату і висушуванням водойм почали вимирати останні представники деревоподібних папоротей. Їх змінили рослини, які могли розмножуватися без вологи. Це були голонасінні рослини.

Першими голонасінними рослинами були насіннєві папороті, які - згодом повністю вимерли. Вони мали вигляд дерев, ліан і трав. Насіння у насінних папоротей розвивалось на листках. Шишок у цих рослин не було.

Від насіннєвих папоротей виникли інші голонасінні рослини.

Умови життя на планеті продовжували змінюватись. Там, де клімат ставав більш жорстким, давні голонасінні рослини поступово відмирали, оскільки на зміну їм з’являлися більш досконалі рослини – давні хвойні. Потім їх змінили сучасні хвойні голонасінні рослини – сосна, ялина, ялиця (піхта).

Рослини, які розмножувалися насінням, краще пристосувалися до життя на суші, ніж рослини, що розмножувалися спорами. Особливо чітко це проявилося, коли клімат став менш вологим.

П оясніть чому?

Для запліднення голонасінним вода не потрібна, бо воно відбувається всередині насінних зачатків.

П ригадайте подвійне запліднення у квіткових рослин. У чому його суть?

У хвойних рослин також чоловічі статеві клітини підходять до жіночих по пилкових трубках, що розвиваються всередині насінних зачатків.

Отже, у рослин, що розмножуються спорами, можливість запліднення залежить від наявності води у зовнішньому середовищі, а в рослин, які розмножуються насінинами, цієї залежності нема.

Завдання 2. Вивчити будову голонасінних рослин.

Поширення голонасінних.

2) Розповідь

Сучасні голонасінні поширені на усіх континентах, окрім Антарктиди, та в усіх кліматичних зонах: у посушливих, помірно зволожених і надмірно вологих місцевостях. Вони утворюють тайгу Сибіру, хвойні і мішані ліси Європи та Азії і навіть ліси в горах Південної Америки. Однак, жоден представник голонасінних не живе у водному середовищі.

Основні ознаки голонасінних.

3

Рис. 1. Кипарис

Рис. 1. Модрина

) Пояснення, демонстрування представників голонасінних. Голонасінні (близько 800 сучасних видів) — це переважно дерева, рідше чагарники або здерев’янілі ліани. Трав’янистих форм нема. Стебло цих рослин має камбій і здатне до потовщення, судин у більшості голонасінних немає, деревина складається тільки з трахеїд (видовжених мертвих клітин з товстими оболонками, якими знизу догори рухається вода з розчиненими в ній мінеральними речовинами). За деякими винятками, голонасінні — вічнозелені рослини.

Рис. 3. Тис

Рис. 3. Гінкго

Рис. 2. Саговники

Рис. 4.Модрина

Рис. 5. Ялівець

Рис. 6. Туя

О днією з важливих ознак цих рослин є наявність насінних зачатків, з яких після запліднення розвиваються насінини. Але, на відміну від покритонасінних, насінні зачатки у них розташовані відкрито на лусках жіночих шишок (квіток нема). За допомогою вітру пилок, який розвивається у пилкових мішках на лусках чоловічих шишок, потрапляє на насінні зачатки жіночих шишок, які виділяють крапельку води (відбувається запилення). Згодом проростає пилкова трубка і відбувається запліднення.

Завдання 2. Вивчити будову голонасінних рослин.