7. Професійне здоров’я людини

Здоров'я є однією з умов ефективної професійної діяльності державних службовців. Воно становить відносно неспецифічну динамічну основу продуктивності всіх аспектів управлінської праці і загального благополуччя людини.

Проблема професійного здоров'я все більше привертає увагу фахівців та набуває особливої актуальності. Звісно, сучасна праця здійснює як позитивний, так і негативний вплив на людину. Негативні наслідки, серед яких перенапруження, перевантаження, психотравмуючі фактори та інше, не тільки спричиняють професійні деформації особистості, а й професійні захворювання, що можуть заважати взагалі здійсненню будь-якої професійної діяльності.

Слід зазначити, що особливу актуальність проблема професійного здоров'я набуває щодо тих людей, чия професійна діяльність протікає в стресових умовах.

Поняття професійного здоров'я інтегрує складні взаємовідносини людини з професійним середовищем і є мірою узгодженості соціальних потреб суспільства та можливостей людини в умовах професійної діяльності. Результати численних досліджень (як зарубіжних, так і вітчизняних) дозволяють говорити про те, що в даний час управлінська діяльність з повним правом може бути віднесена до тих видів трудової діяльності, які пред'являють підвищені вимоги, як до фізичного, так і до психічного здоров'я професіонала.

Психологічне забезпечення професійного здоров'я державних службовців, на наш погляд, може бути розглянуто як складова частина концепції психологічного забезпечення професійної діяльності, однією з основних завдань якої є підвищення ефективності управлінської діяльності. Під ефективністю в даному випадку розуміється не тільки збільшення продуктивності праці та підвищення його надійності, а й забезпечення оптимального рівня витрат.

Концепція має гуманістичний характер і спрямована на забезпечення безпеки та надійності професійної діяльності, підвищенням її ефективності, а також забезпеченням професійного довголіття державних службовців.

Відношення до здоров'я у держслужбовців неоднозначне: переважна більшість погоджується, що воно необхідне, що здоров'я слід зміцнювати, але одночасно вони не докладають ніяких зусиль у цій галузі.

Розробляючи програми зміцнення професійного здоров'я державних службовців та підвищення їх стресостійкості, слід виходити з того положення, що цей процес повинен не фрагментарно впливати на цю життєво важливу сферу професіонала (навіть у формі навчання за програмою стрес-менеджменту), а з використанням системного підходу - управління здоров'ям, що дозволяє використовувати енергію інстинкту самозбереження, причому не стільки для простого виживання, скільки для досягнення такої якості успішного життя, яку людина сама собі може вибрати.

До основних модулів програми психологічного забезпечення професійного здоров'я державних службовців та підвищення їх стресостійкості ми відносимо:

1. Стимулювання здорового способу життя.

2. Зменшення негативного впливу стресу на співробітників.

3. Організація харчування персоналу.

4. Організація відпочинку співробітників.

5. Рішення проблем, пов'язаних з сім'ями співробітників.

6. Включення до компенсаційні пакети блоку «Здоров'я».

7. Раціональна організація праці на робочому місці.

8. Офісні традиції.

9.Стимулювання співробітників до знаходження та використання власних прийомів емоційного розвантаження.

Програми зміцнення професійного здоров'я – це комплекс заходів організаційного та індивідуального характеру, спрямованих на профілактику стресу та формування способів боротьби з їх наслідками.

До організаційних заходів належать:

- створення сприятливого організаційного клімату, чітке визначення посадових обов'язків працівників;

- усунення причин, що ведуть до перевантаженості і незавантаженості роботою;

- соціальна підтримка, програми управління стресами (що передбачають проведення в організаціях спеціального консультування), фітнес-програми (програми загального оздоровлення).

До індивідуальних методів запобігання стресу та профілактики професійного здоров’я відносяться: програми фізичних вправ, навчання техніці релаксації, біологічний зворотний зв'язок, модифікація поведінки. Слід визнати, що розробка подібних програм для установ України поки що є швидше винятком, ніж правилом.

Наповнення конкретним змістом програми професійного самозбереження є процес досить індивідуальний, бо в цій справі не може бути раз і назавжди заданих стандартних рішень.

Разом з тим можна було б відзначити ряд пунктів такої програми, які орієнтовані на підтримку фізичного та психічного здоров'я людини, що активно включена в професійну діяльність. До них належать:

• готовність до постійної самозміни;

• внутрішня відповідальність за власне здоров'я;

• здатність жити в злагоді з самим собою, внутрішня збалансованість;

• оволодіння прийомами самовідновлення після перевантажень;

• вироблення адекватних засобів подолання небажаних станів;

• оволодіння прийомами психічної саморегуляції і нормалізації рівня працездатності, усунення наслідків професійного стомлення;

• попередження можливих особистісних деформацій у своїй професії;

• протидія професійному старінню і підтримку свого інтелектуального, творчого потенціалу;

• виключення зі свого життя саморуйнівних стратегій поведінки;

• розвиток навичок самоконтролю за перебігом розумового процесу, вміння в потрібний час здійснювати розумову релаксацію (досягати «тиші» розуму, розумового спокою).

Таким чином, на підставі викладеного,  ми можемо зробити висновок, що від рівня професійного  здоров'я прямо залежить професійне довголіття управлінця і можливість досягнення успіху в професійній діяльності. Тому, вже на етапі підготовки та перепідготовки керівних кадрів у навчальних закладах різних відомств необхідно впроваджувати програми по  оптимізації психічної стійкості, розробляти моделі та алгоритми зміцнення стану здоров'я майбутніх керівників, тим самим, забезпечуючи їх продуктивну професійну діяльність протягом життєвого шляху.