6. Соціальне здоров’я людини.

Соціальне здоров'я - стан організму, що визначає здатність людини контактувати з соціумом. Соціальне здоров'я складається під впливом батьків, друзів, коханих людей, однокласників в школі, однокурсників у вузі, колег по роботі, сусідів по будинку і т.п. Різниця між психічним і соціальним здоров'ям умовно: психічні властивості і якості особистості не існують поза системою суспільних відносин. Людина - істота суспільна, соціум впливає на здоров'я особистості. Причому цей вплив може бути як позитивним, так і негативним. Недоліки виховання і несприятливі впливу навколишнього середовища можуть викликати деградація особистості, в таких випадках зміниться її відношення до себе, до інших людей, до діяльності і спілкування.

Компонентами соціального здоров'я можна вважати: Моральність індивіда - сукупність морально-етичних якостей, ідеалів, ціннісних орієнтацій, які людина вважає для себе істинними і проходження обраним ціннісним самоустановку. У моральності людини відбивається переважно гуманістичний аспект здоров'я. Основоположник валеології І. І. Брехман виділяє моральність не просто як складову частину здоров'я, а розглядає її як основний аспект в «валеологической структурі особистості». Обрані для власного керівництва ідеальні цінності - позитивні і негативні - надалі визначають можливе поведінка людини, причому як позитивне, так і негативне. Людина, що втілює на практиці свої ідеальні цінності негативного плану, повинен бути визнаний нездоровим. Моральне нездоров'я людини може довго не проявляти себе, оскільки свої непристойні вчинки людина схильна приховувати від оточуючих. Необхідність вести подвійне життя може стати причиною стресу, аморальний спосіб життя рано чи пізно проявляє себе в тих чи інших розладах нервово-психічного і фізичного здоров'я. Моральність людини виявляє якості його духовності. Ціннісні орієнтації існують на рівні думок, які легко приховувати, тому в духовності відбивається переважно внутрішньоособистісний аспект здоров'я. Нездоров'я людини на духовному рівні є ще більш прихованим від сторонніх очей.

Моральне здоров'я відбивається в морально-духовних якостях людини, основними з яких є здібності:

• усвідомлювати свободу волі чи свободу вибору;

• переживати почуття любові;

• усвідомлювати впевненість і визначеність у сьогоденні і майбутньому;

• усвідомлювати відмінності між добром і злом;

• здатність до самооцінки;

• усвідомлювати якості власної волі;

• відчувати почуття віри;

• відчувати почуття гідності;

• усвідомлювати властиве йому почуття сорому;

• здатність до прогнозування подій і оцінок;

• здатність пам'ятати події і пов'язані з ними переживання, відчуття часу;

• здатність розуміння краси і прагнення до неї;

• здатність до творчості (музично-поетичному, науковому, технічному, педагогічному, організаторському);

• здатність дивуватися;

• здатність розуміти в чому-небудь особливий і (або) переносне значення;

• почуття смішного, почуття гумору;

• здатність радіти, відчувати себе щасливим;

• здатність відчувати горе (свій і чужий);

• здатність відчувати заздрість, ревнощі, спрагу помсти.

Соціальна адаптація (від лат. Adaptatio-пристосування) - здатність організму пристосовуватися до різних умов, що змінилися соціального середовища або життя (до умов трудової діяльності, до професійним вимогам, взаєминам у новому колективі, здатність долати психологічні бар'єри ). Процес адаптації до нової обстановки прискорюється, якщо людина попередньо ознайомлений з майбутньою діяльністю, з новими людьми та ін Для успішної адаптації необхідно вчитися керувати своєю поведінкою в нових життєвих умовах. Основні прояви соціальної адаптації - взаємодія (в тому числі спілкування) людини з оточуючими людьми і його активність.

Формування соціального здоров'я людини пов'язано з процесом соціалізації. Соціалізація (лат. socialis - суспільний) - це процес і результат становлення особистості, засвоєння людиною цінностей, норм, установок, зразків поведінки, властивих даному суспільству (групі, сім'ї).

Результат соціалізації – це

а) сформованість тих рис, які востребуются в даному суспільстві (соціалізованість);

б) становлення самосвідомості і активної життєвої позиції особистості;

в) розвиток контактів індивіда з іншими людьми і спільної з ними діяльності.

Успішна соціалізація передбачає ефективну адаптацію людини до суспільства і в той же час - здатність протистояти йому в тих ситуаціях, коли це перешкоджає саморозвитку, самовизначення, самореалізації. Порушення такої рівноваги веде до появи так званих жертв соціалізації - конформістів, повністю ідентифікують себе з суспільством, або, навпаки, відокремленого, що не адаптованого до суспільства людини.

При формування психічного і соціального здоров'я, становленні самосвідомості дуже важливим є процес отримання уявлень про свої ідеали, цінності, мотиви поведінки, достоїнства і недоліки і пр., тобто процес пізнання себе, самооцінка особистості та результатів своєї діяльності. Самооцінка - важливий регулятор поведінки, впливає на розвиток особистості та на ефективність діяльності.

Неадекватна, тобто завищена або занижена самооцінка, а також нестійка самооцінка деформує внутрішній світ особистості, перешкоджають психічному і соціальному здоров'ю.

Іноді виникає розбіжність між самооцінкою і оцінкою з боку оточуючих. Якщо оцінка вище самооцінки, то розбіжність між ними може стати чинником, що стимулює розвиток особистості. Якщо ж самооцінка перевершує оцінки оточуючих, то така розбіжність може призвести до конфлікту (а тим самим і до порушення здоров'я). Успішність педагогічного впливу в значній мірі визначається тим, яку самооцінку вдається сформувати. Висока адекватна, диференційована, обгрунтована самооцінка дозволяє легше засвоювати новий матеріал, впевнено братися за нову справу, активно висловлювати свою думку і критично сприймати досвід інших. Для виховання позитивної самооцінки у дітей необхідна доброзичливість, розумна вимогливість і схвалення навіть у тих випадках, коли їх поведінку або виконана робота нам не труїться. При цьому дитині важливо пояснити, що засудження (погана оцінка) направлено на конкретну дію, а не на нього самого (не на особистість).

Таким чином, реалізація ідей психічного і соціального здоров'я зажадає від кожної людини переосмислення своїх особистісних якостей (і насамперед таких, як активність і відповідальність), а від суспільства - перегляду сформованих пріоритетів і традицій у сфері виховання та освіти, праці та відпочинку.