Динаміка відповідей на запитання «Як би Ви оцінили своє здоров’я?» протягом 1995-2013 років

	1995	1998	2001	2005	2009	2013
Дуже добре	1,3%	1,6%	1,4%	4,7%	3,8%	5,5%
Добре	21,1%	18,2%	17,8%	26,4%	31,8%	33,3%
Посереднє	45,1%	50,6%	49,2%	42,9%	41,8%	42,9%
Погане	22,8%	21,0%	21,9%	21,3%	17,3%	14,4%
Дуже погане	8,6%	7,1%	9,5%	4,2%	4,0%	3,3%
Важко сказати	1,1%	1,5%	0,2%	0,4%	1,4%	0,8%

Розглянуто ряд чинників, які можуть бути пов‘язані зі здоров’ям. Цілком очікувано, що стан здоров‘я прямо пов’язаний з віком, причому частка людей, що позитивно оцінюють своє здоров’я, відчутно зросла в усіх вікових групах, окрім найстаршої (60 років та старші). Аналізуючи групи за статтю, констатуємо традиційно вищу самооцінку здоров’я чоловіками у порівнянні з жінками, і це типово для всіх вікових груп. Можна припустити, що чоловіки починають скаржитись на здоров’я лише тоді, коли ці проблеми перетворюються на досить серйозні.

Іншим фактором, що позитивно впливає на здоров’я, є освіта: чим вона вища, тим здоровішими почуваються люди. Вищий рівень освіти допомагає влаштуватись на роботу з кращими умовами праці.

Дані опитування демонструють також прямий зв’язок між рівнем матеріального добробуту респондентів та їхньою самооцінкою здоров’я. Очевидно, вищий рівень добробуту забезпечує кращі можливості для турботи про власне здоров’я, хоча, як кажуть, здоров’я купити неможливо.

І хоча умови праці та рівень матеріального добробуту традиційно кращі у міській місцевості, ми не знайшлось жодних відмінностей між самооцінкою стану здоров’я мешканцями міст та сіл.

  Таким чином, можна констатувати той факт, що рівень оптимізму наших співгромадян в оцінці стану власного здоров‘я щороку укріплюється. Більш ґрунтовний аналіз показав, що вплив розглянутих чинників на самооцінку здоров‘я практично не змінився за досліджуваний період, і це означає, що пояснення такому «оздоровленню» населення слід шукати серед інших причин, які лишилися поза увагою дослідження.

Директор Бюро Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) в Україні, зазначила, що ВООЗ підтримує стратегічні завдання щодо реформування охорони здоров’я України, визначені у Програмі економічних реформ на 2010–2014 роки, які запроваджуються МОЗ України під моніторингом Комітету з економічних реформ, який впливає на процес через МОЗ України. У Європейському регіоні ВООЗ процеси зміцнення системи охорони здоров’я пов’язані із затвердженою нещодавно стратегією «Здоров’я-2020», виконання положень якої взяли на себе усі країни — члени Європейського регіону. Водночас і ЄС, і ВООЗ визнають необхідність активного підходу до надання допомоги країнам — членам Європейського регіону саме в галузі охорони здоров’я, щоб громадяни цих країн отримали можливість вести активний спосіб життя. Тому стратегії «Європа-2020» і «Здоров’я-2020» будуть доповнювати одна одну і це допоможе країнам — членам Європейського регіону правильно використовувати відповідні настанови. Безперервність надання послуг на всіх лініях незалежно від їх виду і того, де знаходиться людина, є одним із основ­них принципів реформи у країнах ЄС, і це один із принципів програми економічних реформ Президента України.ВООЗ хотіла би бачити, щоби громадяни країн — членів Європейського регіону мали можливість отримувати комплексні послуги в одному місці. Такі послуги, як охорона здоров’я, пропагування здорового способу життя, профілактика захворювань, діагностика, лікування, довготривала допомога, реабілітація, паліативна допомога, мають бути надані безперешкодно через одні й ті ж існуючі структури або системи, такі як охорона громадського здоров’я, первинна і вторинна ланки, громадські організації та громади, через організацію допомоги вдома, соціальну допомогу або через фельдшерсько-акушерські пункти чи мережу аптек. При цьому фокус має бути зроблено на належність допомоги, на правильному місці її надання, на принципах концентрації допомоги на конкретній людині, навколо її потреб, а не на окремому захворюванні. Система має турбуватися про людину ще до того, як вона захворіє.

Таким чином, визначено основні проблеми у сфері охорони здоров’я:

1) несприйняття медичної реформи населенням та лікарями, оскільки немає чіткого розуміння що відбувається та які зміни відбудуться в подальшому;

2) велика вартість медичних послуг та неможливість у людей оплатити за послугу відразу;

3) низька якість медичних послуг;

4) брак кваліфікованих медичних кадрів;

5) проблеми доступу до служб медичної допомоги, особливо в сільській місцевості;

6) недостатньо серйозне ставлення до профілактики захворювань як з боку населення, так і державної влади;

7) демографічне старіння населення;

8) брак фінансових ресурсів на розвиток медицини;

9) екологічні проблеми;

10) економічна криза.