5. Людський чинник в безпеці життєдіяльності

Розвиток науки і техніки приводить до появи цілого комплексу нових небезпек, надмірного збільшення ступеня ризику травматизму і загибелі людей. Причинами зростання рівня небезпек є: ускладнення технологічного устаткування і процесів; зневага людиною своєї безпеки; зниження надійності приладів; помилки при проектуванні й експлуатації; звикання до порушень вимог безпеки.

Аналіз обставин травматизму та загибелі людей доводить, що вони часто (60 – 80 %) обумовлені зневаженням зі сторони людини своєї безпеки, незнанням наслідків своєї діяльності, шкід­ливих факторів виробництва та середовища.

Зростання випадків технологічних катастроф (аварій на АЕС, хімічних та інших небезпечних виробництвах, транспорті і т. д.) обумовлене зниженням реальної надійності приладів, виготовлених людиною, застарілим обладнанням та помилками при їх експлуатації. З’явився страх втрати контролю над технологіями. Досить лише згадати Чорнобиль або загибель пароплава „Адмірал Нахімов”, пожежу на залізниці у Львівській області, аварії на шахтах, трагедію на аеродромі Сквилів тощо.

Згідно з даними світової статистики головний винуватець цих подій є не техніка, а сама людина.

Вивчення причин аварій та катастроф пов’язаних з неправильними діями людини або з її бездіяльністю в критичний момент, спричинили появу терміну „людський чинник”, під яким розуміється небезпека зумовлена помилкою людини.

Згідно з ДСТУ 3899–99 людський чинник – це інтегральна характеристика предметно-просторового середовища, яка зумовлена специфікою життєдіяльності людини (групи людей) і визначає вплив людини (групи людей) на функціонування соціотехнічної системи.

Людський чинник в питаннях БЖД відіграє значну роль. Як показує практика, одним технічним шляхом проблема безпеки не вирішується. Більш того, з удосконаленням техніки, підвищенням її надійності та безпечності недоліки людського чинника стають вагомішими. Доведено, що складніше стає ергатична система („людина-машина”, „людина-життєве середовище”, „людина-людина”) тим в більшій мірі безпека цієї системи залежить від людини, саме вона (проектувальник, монтажник, оператор, керівник тощо) є найбільш ненадійною ланкою системи.

Дослідження проведені в ряді галузей людської діяльності, передусім у таких як авіація та ядерна енергетика, де помилка однієї людини створює загрозу життю сотень і тисяч людей, може привести до величезних матеріальних втрат, катастрофічно негативного впливу на НПС, свідчать, що якими б рішучими не були спроби запобігти помилкам людини, цілком позбутися їх неможливо. Жодна людина не може весь час бездоганно виконувати свої функції.

Навіть за абсолютно однакових ситуаціях, кожна окрема людина поводиться по-різному. Найважливіше значення для поведінки конкретної особи мають її індивідуальні якості, такі як: тип нервової системи; характер і темперамент; особливості мозкової діяльності і мислення; виховання та освіта; досвід, стан здоров’я.

Зазначені характеристики забезпечують швидкість, рівень та якість виконання необхідних дій, вони ж формують основні психологічні причини свідомого чи підсвідомого порушення людиною вимог безпеки.

В кожній людській дії можна виділити три складові: мотиваційну; орієнтаційну; виконавчу.

Порушення будь-якої з цих функціональних частин призводить до створення небезпеки.

Мотиваційна частина діяльності базується на бажаннях, прагненнях, інтересах, людини її ідеалах та переконаннях.

Порушення мотиваційної частини дії з точки зору безпеки полягає в нехтуванні або небажанні виконувати певні дії чи операції, що забезпечують безпеку. Причини цього можуть бути постійними, що викликані певними якостями людини (недооцінка небезпеки, схильність до ризику, негативне ставлення до вимог безпеки, неуважність), або тимчасовими (депресія, збудження, втома, алкогольне чи наркотичне сп’яніння).

Сучасне виробництво вимагає перегляду поглядів на роль і місце людини. Комп’ютеризація і роботизація виробництва, використання нових технологій і матеріалів сильно змінили виробничу діяльність людини. Змінюється примітивна праця, яка включає виконання монотонних фізичних операцій, шаблонову розумову діяльність. Зростає потреба у творчій висококваліфікованій роботі, що має інтенсивний характер. При цьому складність і, як правило, високий рівень автоматизації технологічних процесів підвищує відповідальність працівників за функціонування пристроїв, значно підвищує плату за помилки людини через її обмежені можливості, браку знань і недбалості. Нині від технічно грамотної експлуатації, вчасно прийнятого, часто єдиного, вірного рішення, залежить безпека, здоров’я і, навіть, життя великої кількості людей.

Повної безпеки технологічних систем неможливо досягти з багатьох причин: невідповідність рівня розвитку і підготовки людини потребам техніки; непогодженість можливостей людини і параметрів устаткування, що особливо виявляється в умовах дефіциту часу, інформації і дії негативних фактів, недостатня відповідальність людини за наслідки своїх дій і в більшості випадків відсутність її особистої зацікавленості в досягненні найвищих результатів.

Головною причиною неможливості досягнення повної безпеки недосконалості технічних систем є сутність природи самої людини, основна відмінність якої від інших живих істот полягає у пізнавальній діяльності (пізнання світу). Людина завжди прагне пізнати невідоме, прагне літати як птах, плавати як риба і т.д. Процес пізнання нескінченний, і тому цілком природно те, що він супроводжується успіхами і невдачами, прийняттям вірних рішень і здійсненням помилок. Проте, ціна таких помилок через надзвичайно складний рівень техніки настільки висока, що дуже часто приводить до трагічних наслідків: великим аваріям і катастрофам. В такому випадку на перший план виступають інші якості – мораль та моральність.