- •Система господарських судів України та зарубіжних країн
- •Організація діяльності господарських судів щодо відправлення правосуддя
- •Розділ 2 поняття та система господарського процесуального права
- •Поняття господарського процесу, його форм та стадій
- •Поняття господарського процесуального права та його системоутворювальні елементи
- •Джерела господарського процесуального права
- •Розділ з підвідомчість і підсудність справ господарським судам
- •Поняття господарських спорів та господарських справ
- •Підвідомчість справ господарським судам
- •Підсудність справ господарським судам
- •Контрольні запитання:
- •Розділ 4 учасники господарського процесу § 1 Поняття і класифікація учасників господарського процесу
- •Суддя як головний учасник господарського процесу
- •Права і обов’язки учасників господарського процесу. Зловживання процесуальними правами
- •Сторони як учасники господарського процесу
- •Треті особи як учасники господарського процесу
- •Представники сторін і третіх осіб як учасники господарського процесу
- •Прокурор як учасник господарського процесу
- •Судовий експерт як учасник господарського процесу
- •Перекладач як учасник господарського процесу
- •Посадові особи й інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів як учасники господарського процесу
- •Розділ 5
- •Поняття та види судових витрат
- •Судовий збір
- •Витрати, пов’язані із розглядом справи
- •§4 Розподіл судових витрат
- •Розділ 6 процесуальні строки
- •Поняття та види строків у господарському процесі
- •Порядок обчислення процесуальних строків
- •Розділ 7 докази і доказування у господарському процесі
- •Поняття доказування та доказів
- •Предмет і межі доказування
- •Класифікація доказів
- •Характерні риси доказів та їх оцінка
- •Контрольні запитання: Розділ 8 забезпечувальні заходи у господарському процесі
- •§ 1 Поняття та система забезпечувальних заходів
- •Запобіжні заходи
- •ПІершеневич, г.Ф. Курс торгового права. В 4 т. Т. IV. — Торговый процесс. Конкурсный процесс. — м.: Издание Бр.Башмаковых, 1912. — с. 55.
- •Малышев к. Курс гражданского судопроизводства: в 3 т. — 2-е изд., испр. И доп. — сПб: Тип, 1876. — т. 1. — с. 330.
- •Заходи до забезпечення позову
- •Розділ 9 примирення сторін у господарському процесі
- •Поняття та види примирень у господарському процесі
- •Досудове врегулювання господарських спорів та розбіжностей, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів
- •Мирові угоди в господарському процесі
- •Розділ 10 засоби господарсько-процесуального примусу та відповідальності
- •Поняття господарсько-процесуального примусу та відповідальності
- •Контрольні запитання:
- •Розділ 1 1 подання позову та порушення справи у господарському процесі
- •Поняття й елементи позову в господарському процесі
- •Форма та зміст позовної заяви
- •Відмова у прийнятті позовної заяви. Повернення позовної заяви
- •Порушення провадження у справі
- •Відзив на позовну заяву. Зустрічний позов
- •Контрольні запитання:
- •Розділ 12 розгляд господарським судом спорів у першій інстанції
- •Сутність та значення судового розгляду господарського спору у першій інстанції
- •Закінчення провадження у справі без прийняття рішення
- •Розділ 13 рішення та ухвали суду першої інстанції § 1 Порядок прийняття, форма та зміст рішення господарського суду
- •Відстрочити або розстрочити виконання рішення.
- •Додаткове рішення
- •З якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення;
- •Не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення державного мита з бюджету.
- •Ухвали місцевого господарського суду
- •За якоюсь позовною вимогою, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення;
- •Не вирішено питання про розподіл судових витрат або про повернення державного мита з бюджету.
- •Розділ 14 особливості провадження у справах про банкрутство
- •Сутність провадження у справах про банкрутство
- •Підстави провадження у справі про банкрутство
- •Процесуальна правоздатність особи, яка подає відповідну заяву, а також боржника;
- •Підвідомчість справи господарському суду;
- •Відсутність у провадженні іншої справи про банкрутство цього боржника.
- •Залежно від категорій осіб, які звертаються до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство;
- •Залежно від категорій осіб, відносно яких порушується провадження справи про банкрутство.
- •Сторони у справі про банкрутство — кредитор (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут);
- •Основні учасники — арбітражний керуючий (розпорядник майна, санатор, ліквідатор) та суд;
- •Стадії провадження у справах про банкрутство
- •Порядок подання заяви та порушення справи про банкрутство
- •Цей перелік підстав відмови у прийнятті заяви про порушення
- •Заява про порушення справи про банкрутство має бути подана з додержанням правил підсудності.
- •Представник, який подає заяву про порушення справи, повинен мати відповідні повноваження.
- •Заявник має сплатити державне мито в передбачених законодавством порядку і розмірі.
- •Заява про визнання боржника банкрутом має відповідати встановленим законом вимогам щодо форми та змісту.
- •Інші стадії провадження у справі про банкрутство
- •Відзив повинен містити наявні у боржника заперечення щодо вимог заявника (заявників);
- •Контрольні запитання:
- •Процесуальні права іноземних підприємств та організацій
- •Порядок розгляду господарських справ за участю іноземних підприємств і організацій
- •Контрольні запитання:
- •Розділ 16 перегляд судових рішень в апеляційному порядку
- •Сутність апеляційного оскарження
- •Апеляційне провадження та порядок його реалізації
- •Процесуальний порядок розгляду справ апеляційним господарським судом
- •Повноваження апеляційної інстанції
- •Розділ 17 касаційне провадження у вищому господарському суді україни
- •Загальна характеристика касаційного перегляду судових актів у господарському процесі
- •Предмет і суб’єкти касаційного оскарження
- •Порядок касаційного оскарження
- •Порядок касаційного провадження
- •Скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.
- •Повноваження касаційної інстанції
- •Контрольні запитання:
- •Підстави, порядок подання та розгляду заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України
- •Контрольні запитання:
- •Розділ 19 перегляд рішення, ухвали, постанови господарського суду за нововиявленими обставинами Поняття та значення перегляду судових актів за нововиявленими обставинами
- •Підстави та умови перегляду судових актів за нововиявленими обставинами
- •Порядок перегляду судового акта господарського суду за нововиявленими обставинами
- •Контрольні запитання:
- •Розділ 20 вирішення господарських спорів третейськими судами і міжнародним комерційним арбітражем
- •Поняття та значення третейського (арбітражного) розгляду господарських спорів
- •Розгляд господарських спорів у третейських судах
- •Особливість розгляду господарських спорів у міжнародному комерційному арбітражі
- •Розділ 21 виконання рішень, ухвал, постанов господарського суду
- •Загальна характеристика та правова природа інституту виконання судових рішень
- •Учасники виконавчого провадження
- •Виконавчі документи в господарському процесі
- •Порядок пред’явлення та виконання актів господарських судів
- •§ 5 Відстрочка та розстрочка, встановлення чи зміна способу та порядку виконання рішень господарського суду
- •Зупинення та відновлення, завершення виконавчого провадження. Поворот виконання судового рішення
- •Оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби в господарському суді
- •Список основної рекомендованої літератури
- •Господарське процесуальне право
- •1 Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ арбітражним судам: Роз’яснення васу від 8 лютого 1996 р. № 02-5/62.
- •1 Вечірко і.О. Особливості призначення та припинення повноважень арбітражних керуючих у провадженні у справах про банкрутство/ Санація та банкрутство. — 2009. — № 2. — с. 51.
- •1 Банкрутство. Правозастосування та судова практика/ Упоряд. Б.М. Грек та ін. — к.: Юрінком Інтер, 2007. — с. 57.
- •1 Банкрутство. Правозастосування та судова практика/ Упоряд. Б.М. Грек та ін. — k.: Юрінком Інтер, 2007. — с. 76.
- •1 Абова т.Е. Арбитражный процесс в ссср. — м., 1985. — с. 59.
- •2 Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 13. — Ст. 113.
- •Травня. — с. 4.
- •1 Белкин а.Р. Теория доказывания. — м.: Норма, 1999. — с. 248.
- •Вечірко і.О. Основні стадії провадження у справі про банкрутство: особливості класифікації та зміст // Вісн. Господар, судочинства. — № 3. — 2009. — с. 58-64.
Контрольні запитання:
Поняття позову, позовних вимог, позовної заяви.
У чому полягає сенс системи передумов права на звернення до господарського суду за судовим захистом?
Поняття та види елементів позову. В чому полягає їх значення?
Які способи захисту прав та законних інтересів суб’єкти господарювання повинні використовувати при поданні позову у господарський суд?
В якій формі подається позовна заява до господарського суду?
Які документи додаються до позовної заяви?
Порядок подання позовної заяви.
Підстави для відмови у прийнятті позову.
Підстави повернення позову.
Порядок порушення провадження у справі.
Що таке відзив на позовну заяву? Що є наслідком неподання відзиву?
Що таке зустрічний позов? Коли він подається? В чому проявляється взаємна пов’язаність зустрічного та первісного позовів?
Розділ 12 розгляд господарським судом спорів у першій інстанції
§ 1
Сутність та значення судового розгляду господарського спору у першій інстанції
Місцеві господарські суди відповідно до ст. 13 ГПК України розглядають у перший інстанції всі справи, підвідомчі господарським судам. Статтею 4-6 ГПК України передбачено, що справи в місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що належить до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.
Судовий розгляд — одна з найважливіших стадій господарського процесу, в ході якої здійснюється розгляд і вирішення справи по суті, тобто перевіряється законність та обґрунтованість вимог позивача та заперечень відповідача, а також третіх осіб на підставі досліджених у судовому засіданні наданих сторонами та третіми особами, а також, витребуваних судом, доказів.
Значення цієї стадії господарського процесу зумовлюється насамперед тим, що свою найважливішу задачу — захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів юридичних осіб, громадян-підприємців, а також у випадках, передбачених законодавчими актами України, державних та інших органів, фізичних осіб, що не є суб’єктами підприємництва — господарські суди здійснюють при розгляді та вирішенні наявних між цими особами правових спорів (окрім справ про банкрутство). Під час розгляду справи перевіряється обґрунтованість вимог та заперечень сторін; на підставі повного всебічного та об’єктивного дослідження зібраних доказів, установлюються їх наявні права та взаємні обов’язки, визначаються умови та причини, що спричинили виникнення спору.
Цільова спрямованість на своєчасний розгляд та вирішення спору по суті в стадії судового розгляду проявляється в нормах господарського процесуального права, які покладають на суб’єктів процесу обов’язки здійснювати процесуальну діяльність у встановлений законом та судом строк. Вимоги законодавства сформовані таким чином, щоб розгляд справи було завершено, як правило, в першому судовому засіданні. Тільки аномальний розвиток процесу може призвести до відкладення вирішення справи, однак у цьому випадку загальний строк розгляду справи, встановлений законом, має додержуватися (див. розділ 6 цього підручника).
Розгляд справ у господарських судах, відповідно до ст. 4-4 ГПК України відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить вимогам щодо охорони державної комерційної, або банківської таємниці, або коли сторони чи кожна із сторін обґрунтовано вимагають конфіденційного розгляду справи і подають відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті.
Про розгляд справи у закритому засіданні або про відхилення клопотання з цього приводу виноситься ухвала.
Частиною 2 ст.11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, установлених процесуальним законом. Учасники судового процесу й інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні можуть використовувати портативні аудіо- й технічні засоби. Проведення в залі судового засідання фото- та кінозйомки відеозапису, а також транслювання судового засідання допускаються за рішенням суду.
Відповідно до ст. 74 ГПК України порядок ведення засідання визначається суддею, а в разі розгляду справи трьома суддями — суддею, який головує в засіданні. Ці положення принципово відрізняють положення господарського процесу від інших видів процесу, адже дозволяють спростити розгляд справи та здійснити його оперативніше й адекватно потребам господарського обігу.
Суддя оголошує склад господарського суду, роз’яснює учасникам судового процесу їх права та обов’язки та сприяє у здійсненні належних їм прав.
Засідання господарського суду можна умовно поділити на три частини: підготовчу, розгляд спору по суті (дослідження й оцінка доказів), та прийняття рішення по справі.
Умовність такого поділу зумовлена тим, що він чітко не зазначений у нормах діючого господарського процесуального законодавства. Однак розподіл на вказані стадії та чітке розмежування кожної із них має практичне значення з огляду на вимоги ст.22 ГПК України, зміст якої зазнав змін згідно з Законом від 7 липня 2010 р., щодо права позивача до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу розгляду справи по суті шляхом подання письмової заяви. Аналогічних змін зазнали права відповідача щодо подачі зустрічного позову до початку розгляду справи по суті. Отже, на законодавчому рівні визначено певні обмеження користування сторонами наявними правами на певних станах судового розгляду у першій інстанції. ЦПК України в ст. 173, а КАС України в ст. 135, на відміну від ГПК України, чітко відмежовують початок розгляду справи по суті від інших стадій судового розгляду справи.
Підготовча частина судового розгляду є системою процесуальних дій, спрямованих на те, щоб забезпечити розгляд справи по суті1.
У цій допоміжній щодо розгляду справи по суті частині судового засідання необхідно виділити дві самостійні процесуальні задачі. По-перше, це з’ясування наявності або відсутності умов, необхідних для забезпечення правильного розгляду справ: перевірка явки учасників процесу та вирішення питання про розгляд справи при нез’явленні кого-небудь із них; установлення наявності клопотань про розгляд справи колегіально у складі трьох суддів; розгляд питання про відводи та про відкладення розгляду справи та його підстав. По-друге, це утворення необхідних умов для всебічного повного та об’єктивного дослідження доказів по справі в цьому судовому засіданні, для здійснення судочинства на підставі змагальності, рівності сторін та принципу диспозитивності. На це перш за все спрямовані вимоги закону, які регламентують процесуальні дії, які спрямовані на роз’яснення учасникам розгляду справи їх процесуальних прав і обов’язків; на розгляд судом заяв та клопотань осіб, які беруть участь у справі.
Невиконання будь-якої із цих задач може порушити права і законні інтереси суб’єктів процесу, вплинути на результат вирішення спору, відстрочити винесення законного та обґрунтованого рішення. Тобто виконання зазначених задач необхідно для забезпечення правильного та своєчасного вирішення справи. Саме в цьому полягає мета всієї сукупності процесуальних норм та сутність сформульованих у них вимог, які встановлюють права і обов’язки учасників розгляду і вирішення справи в підготовчій частині судового засідання.
Відповідно до практики, яка склалася в господарських судах, можна відокремити такі процесуальні дії, які застосовуються в підготовчій частині судового розгляду:
головуючий відкриває судове засідання та оголошує, яка справа розглядається;
суд установлює особи сторін, прокурора, експерта, перекладача, які з’явилися, та коло їх повноважень;
перекладачу, якщо він залучається до розгляду справи, оголошуються його права та обов’язки; крім того, його попереджують про кримінальну відповідальність за завідомо неправильний переклад;
головуючий оголошує склад суду та прізвище секретаря, після чого головуючий роз’яснює особам, які беруть участь у справі, відповідно до ст. 20 ГПК України, їх право заявити відвід судді та секретарю з підстав, зазначених у цій статті.
Хоча ГПК України не містить норм, які надавали б учасникам господарського процесу можливість заявляти відвід секретарю судового засідання, але судді зазвичай за аналогією з вимогами ст.ст. 20, 22, 166 ЦПК України та 27, 29, 127 КАС України роз’яснюють учасникам господарського процесу таке право;
головуючий роз’яснює особам, які беруть участь у справі та їх представникам права і обов’язки, передбачені ст.ст. 22, 26, 27, 29, ЗО, 31 ГПК України, а також право звернутися до третейського суду та наслідки передачі справи для вирішення до третейського суду;
з’ясування наявності заяв та клопотань осіб, які беруть участь у справі, з’ясування думок інших учасників судового процесу щодо заявлених клопотань та вирішення цих клопотань судом.
Деякі клопотання розглядаються судом у нарадчій кімнаті: про відвід, колегіальний розгляд справи, зупинення та припинення справи, залишення позову без розгляду, передачу справи з одного господарського суду до іншого;
при наявності підстав розглядається питання щодо невідкладності розгляду справи;
роз’яснюються права та обов’язки експерта, якщо він бере участь у справі; експерта попереджають про відповідальність за надання завідомо неправильного висновку;
у разі участі експерта у справі суд роз’яснює сторонам та прокурору їх право заявити відвід судовому експерту відповідно до ст. 31 ГПК України.
Після цього суддя має встановити, чи сповіщені належним чином сторони й інші учасники судового процесу, які не з’явилися на судове засідання про час та місце слухання справи. Також суд з’ясовує думки присутніх у судовому засіданні учасників судового процесу щодо можливості або неможливості слухання справи за відсутністю певних учасників процесу.
Розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з’явилися на засідання. Важливість цих дій зумовлена тим, що розгляд справи за відсутністю будь-якої зі сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
У випадку нез’явлення на засідання господарського суду представників обох сторін або однієї із них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі нез’явлення у засідання господарського суду представника позивача, якщо його присутність було визнано обов’язковою, суддя вправі притягти позивача до відповідальності, встановленої п. 5 ст. 83 ГПК України, або залишити позов без розгляду (п. 5 ст. 811’ПК України), або вжити обох цих заходів одночасно, а також винести окрему ухвалу, як це передбачено ч. 1 ст. 90 ГПК України. Що ж до представника відповідача, то в разі його нез’явлення за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи (ст. 77 ГПК України), або вжити зазначених заходів, передбачених п. 5 ст. 83, або ст. 90 ГПК України1.
Таким чином, за сукупністю послідовних дій суд вирішує, чи може справа бути розглянута, та переходить до другої частини — розгляду справи по суті.
При розгляді справи по суті велике значення має дослідження фактичних обставин справи, перевірка та дослідження зібраних доказів. Це основна частина судового розгляду, оскільки саме тут за участю всіх учасників господарського процесу в умовах змагальності та рівності сторін досліджуються й аналізуються фактичні обставини справи.
При розгляді справи по суті суд виконує три основні задачі:
визначення обсягу й меж дослідження обставин справи в судовому засіданні. Так, головуючий з’ясовує обсяг позовних вимог, які підтримуються позивачем, та його бажання щодо зміни позовних вимог (збільшення або зменшення), а також, чи визнає відповідач позовні вимоги повністю або частково, та в якій частині, якщо визнає позов частково;
з’ясування наявності або відсутності підстав для припинення провадження у справі в стадії судового розгляду, пов’язаних із диспозитивними розпорядчими діями суб’єктів спірних правовідносин. Наприклад, головуючий з’ясовує, чи не має позивач наміру відмовитися від позовних вимог частково або повністю, чи не бажають сторони закінчити справу мировою угодою;
дослідження доказів по справі, яке входить у структуру господарського процесуального доказування. Його структура також
містить дії щодо визначення предмета доказування, збору, надання та оцінки доказів.
Усі зазначені елементи тісно взаємодіють та характеризуються внутрішньою єдністю, оскільки вся діяльність судового доказування спрямована на досягнення єдиної процесуальної мети — правильне встановлення фактичних обставин справи.
Розгляд справи по суті за традицією складається з таких послідовно здійснюваних процесуальних дій:
розгляд починається доповіддю головуючого. Далі головуючий запитує, чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача та чи не бажають сторони завершити розгляд справи укладанням мирової угоди;
суд установлює порядок дослідження доказів. Господарський процесуальний кодекс не містіть норм, які регламентують порядок дослідження доказів, тому при вирішенні цього питання господарські суди враховують значущість доказів для розгляду справи;
суд заслуховує прокурора, якщо позов подано прокурором або його заступником, надає можливість іншим учасникам господарського процесу звернутися до нього з відповідними запитаннями та заслуховує відповіді;
суд заслуховує пояснення позивача, його представника, надає можливість іншим учасникам господарського процесу звернутися до цих осіб із відповідними запитаннями та заслуховує відповіді;
суд заслуховує пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ії представника, надає можливість іншим учасникам господарського процесу звернутися до цих осіб із відповідними запитаннями та заслуховує відповіді;
суд заслуховує пояснення відповідача, його представника, надає можливість іншим учасникам господарського процесу звернутися до цих осіб із відповідними запитаннями та заслуховує відповіді;
■— суд заслуховує пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ії представника, надає можливість іншим учасникам господарського процесу звернутися до цих осіб із відповідними запитаннями та заслуховує відповіді;
суд заслуховує пояснення посадових осіб та інших працівників підприємств, установ організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для надання пояснень, із питань, що виникають під час розляду справи, надає можливість іншим учасникам господарського процесу звернутися до цих осіб із відповідними запитаннями та заслуховує відповіді;
досліджує письмові докази;
досліджує речові докази;
•— досліджує висновки експерта й ін.
Згідно зі ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними матеріалами.
Якщо позивачем не подано витребуваних у нього документів, господарський суд має право залишити позов без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, якою передбачено, що господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребуваних господарським судом матеріалів, або не направив представника у судове засідання.
Водночас, таке правило діє лише у випадку, якщо неподання певного документа чи неявка представника позивача унеможливлюють розгляд справи.
Наприклад,
у постанові ВГСУ від 6 листопада 2007р.
по справі
Л/° 22/16/07
з’ясовувалася правомірність
залишення господарським судом Запорізької
області позову без розгляду на
підставі п. 5 ст. 81 ГПК України, коли
позивач не виконав вимоги щодо надання
суду акта звірки розрахунків із
відповідачем, а його представник не
з'явився в судове засідання. Ухвала
місцевого суду була скасована, адже
«господарськими судами не зазначено,
яким чином ненадання сторонами акта
звірки розрахунків та неявка представника
позивача в одне із судових засідань
перешкоджає вирішенню спору по
суті».
Про хід розгляду справи у судовому засіданні, а також про огляд і дослідження доказів у місці їх знаходження складаються відповідно до ст.811 ГПК України протоколи.
У господарському судочинстві ведення протоколу судового засідання було запроваджено Законом України від 21 червня 2001 р.
Стаття ст. 81-1 ГПК України встановлює правила ведення протоколу судового засідання у паперовій формі. Протокол судового засідання має важливе значення, оскільки в ньому фіксується перебіг розгляду справи, вчинення учасниками процесуальних дій у судовому засіданні. Протокол судового засідання має доказове значення для встановлення процесуальних фактів. Протоколи судових засідань, протоколи огляду та дослідження письмових або речових доказів у місці їх знаходження належать до письмових доказів.
Частина 1 ст. 81-1 ГПК України визначає, що складаються два види протоколів:
протокол судового засідання;
протокол огляду і дослідження письмових або речових доказів у місці їх знаходження.
Протоколи — письмова форма фіксації судового процесу. У протоколі судового засідання відображається перебіг судового розгляду справи у судовому засіданні.
У ч. 2 зазначеної статті визначається склад відомостей, які секретар судового засідання відображає в протоколі судового засідання, зокрема дату та місце судового засідання; найменування та склад суду; номер справи і найменування сторін; відомості
про явку в судове засідання учасників судового процесу; відомості про роз’яснення господарським судом особам, які беруть участь у справі, їх процесуальних прав і обов’язків; усні заяви і клопотання осіб, які беруть участь у справі тощо.
Якщо відповідно до ч. 2 ст. 85 ГТІК України суддя оголошує вступну і резолютивну частини рішення, про це зазначається у протоколі судового засідання.
Неявка в судове засідання сторін, інших учасників судового процесу не звільняє суд від обов’язку ведення протоколу.
Протокол підписується суддею та секретарем судового засідання. Якщо справа розглядається колегіально, протокол підписується не всім складом суду, а лише головуючим. Заповнений і підписаний протокол разом із додатками до нього приєднується до матеріалів справи та зберігається разом із ними.
Частина 5 ст. 81-1 ГПК України надає право сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі:
знайомитися з протоколами;
подавати письмові зауваження з приводу допущених у протоколах неправильностей або неповноти протоколу.
У
справі за позовом ВАТ «Укртранснафта»
до АКБ «Місто банк» про повернення
депозитних коштів у сумі 16 561 440 грн
представник позивача погодився із
розстроченням виконання рішення суду.
Це було відображено у протоколі судового
засідання. Зауваження на протокол
судового засідання не було подано, а
тому в апеляційній інстанції було
визнано таким, що не заслуговує на
врахування, посилання представника
ВАТ «Укртранснафта» на помилковість
відповідного запису протоколу, а в
задоволенні апеляційної скарги було
відмовлено.
Зазначене стосується не лише протоколу судового засідання, а й протоколу огляду й дослідження письмових або речових доказів у місці їх знаходження.
Господарський суд розглядає зауваження на протокол протягом п’яти днів із дня подання зауваження. Зауваження на протокол розглядаються тим складом суду, який розглядає справу. ГПК України не передбачає розгляду зауважень на протокол у судовому засіданні з викликом сторін та інших учасників судового процесу. За результатами розгляду зауважень на протокол суд приймає зауваження або мотивовано відхиляє їх. Про прийняття зауважень на протокол чи їх відхилення суд виносить ухвалу, яка не підлягає оскарженню в апеляційному чи касаційному порядку.
Частина 7 ст. 81-1 ГПК України зобов’язує господарський суд здійснювати фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на вимогу хоча б одного учасника судового процесу. Тобто з такою вимогою можуть звернутися сторони, треті особи; прокурор, який бере участь у справі. ГПК України не визначає форми вимоги учасника судового процесу щодо фіксування судового процесу. Господарський суд може здійснювати фіксування з власної ініціативи.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу здійснюється господарським судом на всіх стадіях розгляду справи, крім касаційної інстанції.
Зокрема,
у постанові ВГСУ від 20 січня 2009 р. по
справі № 33/31-08 за позовом про визнання
недійсними протоколу, рішення та
наказу ТОВ зазначається, що фіксування
судового процесу в суді касаційної
інстанції ГПК України не передбачено,
що виключає можливість ВГСУ здійснювати
технічне фіксування судового процесу
по справі на стадії розгляду справи в
касаційній інстанції, у зв’язку з чим
відповідні заяви представників
відповідачів не були задоволені.
Фіксування здійснюється лише під час розгляду справи по суті. Це означає, що фіксуванню не підлягає проведення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням (на стадії підготовки справи до розгляду відповідно до ст. 65 ГПК України), вирішення окремих процесуальних питань, які розглядаються без виклику сторін (порушення провадження у справі, вжиття заходів до забезпечення позову тощо).
У випадку неявки в судове засідання всіх учасників судового процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Частина 9 ст. 81-1 ГПК України регулює питання відтворення технічного запису, що здійснювався судом відповідно до ч. 7. Встановлено, що відтворення цього запису здійснюється під час:
а) розгляду справи місцевим господарським судом; б) апеляційного перегляду справи; в) касаційного перегляду справи; г) розгляду зауважень на протокол судового засідання в порядку ч. 6 ст. 81-1 ГПК України; д) під час перегляду справи за нововиявленими обставинами. Відтворення здійснюється господарським судом на вимогу сторін або з власної ініціативи.
Слід звернути увагу на те, що з вимогою про фіксування судового процесу може звернутися будь-хто з учасників судового процесу; на відміну від цього, з вимогою про відтворення запису може звернутися лише сторона. Водночас системне тлумачення цієї норми сукупно з нормами ст.ст. 26, 27, 29 ГПК України створює можливість стверджувати, що вимагати відтворення технічного запису вправі також треті особи і прокурор, який бере участь у справі.
Сторона, третя особа, прокурор, які беруть участь у справі та бажають отримати копію технічного запису судового процесу, мають звернутися з відповідним клопотанням до судді (головуючого у колегії суддів), який розглянув справу.
Суд зобов’язаний докладати зусиль для того, щоб справа була вирішена протягом одного засідання. Однак нормальний хід провадження в господарському суді іноді порушується через причини, які заважають винесенню рішення по цій справі, а також обставин, які унеможливлюють подальший розгляд справи в цьому засіданні.
Існують три форми тимчасового припинення процесу: перерва, відкладення розгляду та зупинення провадження по справі. Вказані форми відрізняються за підставами, строками припинення та наслідками.
Перерва — це відстрочка продовження судового засідання на відносно короткий час, яка зумовлена головним чином необхідністю відпочинку судді, сторін або виникненням таких обставин, які заважають продовженню процесу, але можуть бути усунені відносно швидко і просто. Після закінчення перерви судове засідання продовжується з тієї стадії, на якій було об’явлено перерву.
Відкладення розгляду справи — це перенесення засідання господарського суду на інший час у зв’язку з виявленням обставин, які заважають вирішенню справи по суті в цьому засіданні.
Згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, установлених ст. 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в цьому засіданні.
Ця стаття визначає дії суду, якщо з якихось причин спір не може бути вирішено в цьому судовому засіданні.
Частина 1 ст. 77 ГПК України встановлює, що за певних обставин суд відкладає розгляд справи. Зокрема, ГПК України перелічує такі обставини:
нез’явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу;
неподання витребуваних доказів;
необхідність витребування нових доказів;
залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача;
необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.
Зазначений перелік не є вичерпним. Питання про те, що певні
обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з’явилися в судове засідання, а суд уважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.
Так
у постанові ВГСУ від 27 січня 2009 р. у
справі № 6/114 зазначається, що «суд
відкладає розгляд справи у разі
нез'явлення представників сторін,
інших учасників судового процесу в
судове засідання, неподання
витребуваних судом документів».
Водночас, якщо суд залучає до участі у справі іншого відповідача, здійснює заміну неналежного відповідача згідно зі ст. 24 ГПК України, він зобов’язаний відкласти розгляд справи виходячи з необхідності забезпечення процесуальних прав залучених осіб.
У випадку неподання витребуваних доказів відкладання розгляду справи не є обов’язковим, оскільки відповідно до ст. 75 ГПК
України якщо витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Про деякі обставини, які можуть бути підставою для відкладення розгляду справи, зазначалося в роз’ясненнях Вищого арбітражного суду України. Так, у п. 8 роз’яснення від 10 грудня 1996 р. № 02-5/422 «Про судове рішення» йшлося про те, що у зв’язку з висуненням позивачем у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 22 ГПК України, додаткових, змінених чи нових вимог до відповідача останній вправі вимагати відкладення розгляду справи для подання відповідних доказів.
Суд може відкладати розгляд справи в межах строків, установлених у ст. 69 ГПК України. Отже, якщо зазначені строки, встановлені ГПК для вирішення спору, спливають, суд не вправі відкладати розгляд справи, не вирішивши питання про продовження цих строків.
Частина 2 ст. 77 ГПК України встановлює, що про відкладення розгляду справи виноситься ухвала.
Якщо розгляд справи відкладено через залучення до участі у справі іншого відповідача, заміною неналежного відповідача, слід зобов’язати позивача надіслати залученим особам позовну заяву та додані до неї матеріали.
Відповідно до ч. З ст. 77 ГПК України суддя має право оголосити перерву в засіданні. ГПК не визначає обставин, за яких оголошується перерва. Перерва, зокрема, може бути оголошена з метою вирішення клопотань, поданих учасниками судового процесу.
Перерва оголошується в межах установленого строку вирішення спору, тобто в межах строків, визначених у ст. 69 ГПК України.
Про оголошення перерви в судовому засіданні ухвала не виноситься. Про оголошення перерви в судовому засіданні суддя зазначає в судовому акті, яким завершується розгляд справи.
Згідно з ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Приписи цієї норми є імперативними, тобто при наявності вказаної в такій нормі обставини господарський суд повинен зупинити провадження у справі. Однак ст. 79 ГПК України передбачає, що господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:
призначення господарським судом судової експертизи;
надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів;
заміни однієї зі сторін її правонаступником унаслідок реорганізації підприємства, організації.
Зупинення провадження у справі — тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені1.
Зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі, тобто закінчення строку визначається вказівкою на подію. Крім того, перелік підстав відкладення розгляду справи не є вичерпним, а зупинити провадження у справі господарський суд може лише з підстав, установлених законом.
Частина 1 ст. 79 ГПК України встановлює обов’язок господарського суду зупинити провадження у справі. Причиною зупинення в такому випадку є неможливість розгляду справи, що перебуває в провадженні господарського суду, до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом, а також звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Господарський суд має зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з’ясовувати:
а) як пов’язана справа, котра розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом;
б) чим зумовлюється неможливість розгляду справи.
Пов’язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду,
який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиціальне значення. Такі обставини повинні бути такими, що мають значення для цієї справи.
Неможливість розгляду такої справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно в цій справі. Ідеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок:
а) непідвідомчості;
б) обмеженості предметом позову;
в) неможливості розгляду тотожної справи;
г) певної черговості розгляду вимог.
Як приклад, можна навести вказівку, що міститься в п. 8.4 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 24 грудня 1999 р. № 02-5/602 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про заставу». Якщо у провадженні господарського суду одночасно є два чи більше спорів, пов’язаних зі зверненням стягнення на заставлене майно та задоволенням вимог заставодержателів за рахунок цього майна (ст.ст. 19, 20 Закону України «Про заставу»), предметом
яких є одне й те саме майно, то, незалежно від дати надходження відповідних позовів, господарський суд має насамперед розглянути справу, позивачем у якій є попередній заставодержатель або заставодержатель зареєстрованої застави рухомого майна, а в решті справ до її вирішення по суті зупинити провадження на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України.
Також
у постанові Судової палати у господарських
справах ВСУ від 26 серпня 2003 р. у справі
за позовом ВАТ «Н» до ВАТ «У» про
стягнення 10 719 786 грн боргу зазначається,
що господарські суди зобов’язані були
зупинити провадження у справі,
безпосередньо пов’язаній з іншою
справою, що перебувала на апеляційному
перегляді, який не було завершено на
дату прийняття рішення в цій справі.
Інша справа мала бути у провадженні суду. Розгляд справи будь-яким адміністративним органом (органами Антимонопольного комітету, податковими органами, правоохоронними органами тощо) не є підставою для зупинення провадження у справі.
У п. 13 інформаційного листа ВГСУ від 11 квітня 2005 р. № 018/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» зазначається, що «іншим судом, про який йдеться у частині першій ст. 79 ГПК України, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України, а також створений відповідно до закону арбітраж (третейський суд)».
Під «іншим судом» можуть також розуміти суд іноземної держави.
Відповідно до п. 16 зазначеного інформаційного листа ВГСУ від
квітня 2005 р. № 01-8/344 у разі оскарження в апеляційному порядку ухвал суду першої інстанції останній, надсилаючи одержану апеляційну скаргу або подання разом зі справою відповідному апеляційному господарському суду (ч. З ст. 91 ГПК), одночасно виносить ухвалу про зупинення провадження у цій справі на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України.
Господарський суд також повинен зупинити провадження у справі, якщо відомо, що Конституційний Суд України відповідно до ст. 13 Закону України «Про Конституційний Суд України» розглядає питання конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи офіційного тлумачення Конституції та законів України, які є юридичною підставою позовної вимоги чи заперечення проти позову в цій справі.
Частина 2 ст. 79 ГПК України передбачає випадки, коли господарський суд має право, але не зобов’язаний зупиняти провадження у справі. До таких випадків віднесено:
призначення господарським судом судової експертизи;
надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів;
заміни однієї сторони її правонаступником унаслідок реорганізації підприємства, організації.
Установлений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, тобто будь-які інші обставини не можуть бути підставою зупинення провадження у справі.
Зокрема,
у постанові Судової палати у господарських
справах ВСУ від 4 березня 2003 р. № 2/390124
у справі за позовом ВАТ «X» до ЗАТ «У»
та КП «О» про визнання недійсним договору
уступки вимоги зазначається, що
надсилання, господарським судом запиту
чи витребування документів і матеріалів,
необхідних для вирішення спору, не
може бути підставою зупинення провадження
у справі згідно зі ст. 79 ГПК.
Суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або за своєю ініціативою.
Відповідно до ст. 41 ГПК України для роз’яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Оскільки для проведення експертизи матеріали справи направляються до судово-експертної установи, у цей період не можна проводити процесуальні дії.
Надсилання матеріалів справи до слідчих органів можливе відповідно до ст. 90 ГПК України: якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури.
Заміна однієї зі сторін її правонаступником унаслідок реорганізації підприємства, організації відбувається відповідно до ст. 25 ГПК України. У разі вибуття однієї сторони у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником.
За наявності викладених обставин суд вправі зупинити провадження у справі. Водночас якщо зазначені процесуальні дії можна виконати в межах строків для розгляду справи, встановлених ст. 69 ГПК України, суд не позбавлений права, не зупиняючи провадження у справі, відкласти розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України.
Відповідно до ч. З ст. 79 ГПК України після усунення обставин, що були підставою для зупинення провадження у справі, господарський суд поновлює провадження у справі. Виходячи з того, що сторони зобов’язані добросовісно користуватися своїми процесуальними правами, вони зобов’язані сповістити суд про усунення обставин, що спричинили зупинення провадження.
Про зупинення провадження у справі та його поновлення виноситься ухвала (ч. 4 ст. 79 ГПК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 79 ГПК України ухвалу про зупинення провадження у справі може бути оскаржено в апеляційному порядку. Ухвала про поновлення провадження у справі оскарженню не підлягає.
§ 2
Розгляд заяви про відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем чи мирової угоди
сторін
Стаття 22 ГПК України визначає основні процесуальні права та обов’язки сторін. Зокрема, позивач вправі до прийняття рішення у справі відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. Ці дії є проявом принципу диспозитив- ності господарського судочинства.
Стаття 78 ГПК України містить норми, які регулюють дії суду та сторін у випадку відмови позивача від позову та визнання позову відповідачем, а також укладення сторонами мирової угоди.
У цій статті не конкретизуються дії суду у випадках часткової відмови від позову чи часткового визнання позову. Часткова відмова від позову можлива у випадку, коли в одній позовній заяві об’єднано дві вимоги чи більше, і позивач відмовився від частини цих вимог. Часткову відмову від позову не слід змішувати зі зменшенням розміру позовних вимог, адже в останньому випадку йдеться про зменшення кількісної характеристики позовної вимоги. Часткове визнання позову відповідачем полягає як у визнанні частини вимог, коли в одному позові об’єднано кілька вимог, так само й у частковому визнанні однієї вимоги, якщо вона має кількісну характеристику та є подільною.
Тому норми цієї статті застосовуються до тієї частини вимог, від якої відмовився позивач, чи тієї, яку визнав відповідач.
Відмова позивача від позову — це безумовна відмова від судового захисту матеріального права. Однак відмова від позову не означає відмови від матеріального права як такого.
Визнання позову відповідачем — це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься в позовній заяві. Від визнання позову слід відрізняти визнання відповідачем певних обставин. Відповідач може визнавати певні підстави позову, але заперечувати проти його задоволення з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.
Частина 1 ст. 78 ГПК України не допускає, що заява про відмову позивача від позову, заява про визнання позову відповідачем, а також укладання мирової угоди можуть бути подані усно. Якщо названими учасниками судового процесу усно проголошувалися такі заяви, суд не повинен їх приймати в усній формі, а зобов’язує подати їх письмово.
Заява позивача про відмову від позову чи заява відповідача про визнання позову повинні бути безумовними, тобто сторона не має права ставити свою процесуальну дію в залежність від будь-яких обставин чи дій іншої сторони, або якихось інших обставин. Якщо позивач чи відповідач висунули певні умови, суд не приймає відмови від позову чи визнання позову.
Позивач повинен також зазначити, відмовляється він від позову повністю або частково, і якщо частково, то в якій частині. Так само відповідач повинен зазначити, визнає він позов повністю або частково, і в якій частині.
Відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем, умови мирової угоди повинні бути викладені в письмових заявах, що подаються на адресу господарського суду. У цьому випадку заява про відмову від позову, заява про визнання позову та заява про затвердження мирової угоди приєднуються до матеріалів справи.
Спір може бути врегульований укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу (див. розділ 9 цього підручника).
Частина 2 ст. 78 ГПК України визначає обов’язки суду у випадку, якщо позивач заявив про відмову від позову або сторони подали на затвердження мирову угоду. У цих випадках суд повинен:
а) роз’яснити сторонам наслідки вчинення відповідної процесуальної дії.
Наслідком відмови позивача від позову та затвердження мирової угоди відповідно до ст. 80 ГПК України є припинення провадження у справі та недопустимість повторного звернення до господарського суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Водночас, наявність ухвали про припинення провадження у справі у зв’язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням відповідного спору;
б) перевірити повноваження представників на вчинення відповідних процесуальних дій. Повноваження представника на вчинення певної процесуальної дії повинні бути викладені у виданій йому довіреності або іншому документі, який підтверджує його повноваження. Тож господарський суд повинен пересвідчитися в тому, що в довіреності, якою представник уповноважений на ведення справи в суді, йому надано повноваження на вчинення відповідних процесуальних дій.
Слід зазначити, що відмова позивача від позову та визнання позову відповідачем є одностороннім волевиявленням, а тому суд не зв’язаний думкою іншої сторони у справі щодо цього волевиявлення та приймає відмову позивача від позову й визнання позову відповідачем незалежно від згоди на це другої сторони. Суд також приймає відмову позивача від позову й визнання позову відповідачем незалежно від думки третіх осіб, прокурора.
Частина 3 ст. 78 ГПК України встановлює, що мирова угода може стосуватися лише прав та обов’язків сторін щодо предмета позову.
Якщо сторони в мировій угоді не вирішили питання про розподіл між ними судових витрат, такий розподіл здійснює суд в ухвалі про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі на підставі ст. 80 ГПК України.
Після затвердження господарським судом мирової угоди один
із примірників мирової угоди приєднується до матеріалів справи. Отже, кількість примірників мирової угоди, яка підписується сторонами, має бути щонайменше на один примірник більшою, ніж кількість осіб, що підписують угоду.
Мирова угода, укладена сторонами, підлягає затвердженню господарським судом. Підписану мирову угоду сторони подають до господарського суду. Мирова угода затверджується господарським судом, який розглядає справу.
Господарський суд відмовляє в затвердженні мирової угоди, не приймає відмови позивача від позову, не приймає визнання позову відповідачем, якщо ця дія:
а) суперечить закону;
б) порушує права й законні інтереси інших осіб.
Суд також відмовляє в затвердженні мирової угоди, не приймає відмови позивача від позову, не приймає визнання позову відповідачем, якщо:
а) заяву або угоду здійснено під умовою;
б) представник не має повноважень подавати відповідну заяву чи підписувати угоду.
Досліджуючи правомірність мирової угоди, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем, суд має виходити з наведених норм ст. 13 ЦК України, яка визначає межі здійснення цивільних прав.
Якщо господарський суд прийняв відмову позивача від позову, він виносить ухвалу. Цією ж ухвалою одночасно суд припиняє провадження у справі відповідно до ст. 80 ГПК України.
В ухвалі також зазначається про розподіл судових витрат між сторонами відповідно до норм ст. 49 ГПК України.
Частина 5 ст. 78 ГПК України передбачає, що коли відповідач подав заяву про визнання позову і цю заяву господарський суд прийняв, суд виносить рішення, яким задовольняє позов.
У п. 3.7 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18 вересня 1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» зазначається, що згідно з ч. 4 ст. 78 ГПК України господарський суд виносить ухвалу про прийняття відмови позивача від позову, а відповідно до ч. 5 цієї ж статті приймає рішення про задоволення позову в разі визнання його відповідачем. Проте суд, який вирішує спір, не зв’язаний заявами позивача про відмову від позову, зменшення розміру позовних вимог та відповідача — про визнання позову. На підставі ч. 6 ст. 22 ГПК України у разі, якщо відповідні дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права й охороню- вані законом інтереси (у тому числі юридичної чи фізичної особи, яка не є учасником цього судового процесу), спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства.
§ з
