- •Система господарських судів України та зарубіжних країн
- •Організація діяльності господарських судів щодо відправлення правосуддя
- •Розділ 2 поняття та система господарського процесуального права
- •Поняття господарського процесу, його форм та стадій
- •Поняття господарського процесуального права та його системоутворювальні елементи
- •Джерела господарського процесуального права
- •Розділ з підвідомчість і підсудність справ господарським судам
- •Поняття господарських спорів та господарських справ
- •Підвідомчість справ господарським судам
- •Підсудність справ господарським судам
- •Контрольні запитання:
- •Розділ 4 учасники господарського процесу § 1 Поняття і класифікація учасників господарського процесу
- •Суддя як головний учасник господарського процесу
- •Права і обов’язки учасників господарського процесу. Зловживання процесуальними правами
- •Сторони як учасники господарського процесу
- •Треті особи як учасники господарського процесу
- •Представники сторін і третіх осіб як учасники господарського процесу
- •Прокурор як учасник господарського процесу
- •Судовий експерт як учасник господарського процесу
- •Перекладач як учасник господарського процесу
- •Посадові особи й інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів як учасники господарського процесу
- •Розділ 5
- •Поняття та види судових витрат
- •Судовий збір
- •Витрати, пов’язані із розглядом справи
- •§4 Розподіл судових витрат
- •Розділ 6 процесуальні строки
- •Поняття та види строків у господарському процесі
- •Порядок обчислення процесуальних строків
- •Розділ 7 докази і доказування у господарському процесі
- •Поняття доказування та доказів
- •Предмет і межі доказування
- •Класифікація доказів
- •Характерні риси доказів та їх оцінка
- •Контрольні запитання: Розділ 8 забезпечувальні заходи у господарському процесі
- •§ 1 Поняття та система забезпечувальних заходів
- •Запобіжні заходи
- •ПІершеневич, г.Ф. Курс торгового права. В 4 т. Т. IV. — Торговый процесс. Конкурсный процесс. — м.: Издание Бр.Башмаковых, 1912. — с. 55.
- •Малышев к. Курс гражданского судопроизводства: в 3 т. — 2-е изд., испр. И доп. — сПб: Тип, 1876. — т. 1. — с. 330.
- •Заходи до забезпечення позову
- •Розділ 9 примирення сторін у господарському процесі
- •Поняття та види примирень у господарському процесі
- •Досудове врегулювання господарських спорів та розбіжностей, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів
- •Мирові угоди в господарському процесі
- •Розділ 10 засоби господарсько-процесуального примусу та відповідальності
- •Поняття господарсько-процесуального примусу та відповідальності
- •Контрольні запитання:
- •Розділ 1 1 подання позову та порушення справи у господарському процесі
- •Поняття й елементи позову в господарському процесі
- •Форма та зміст позовної заяви
- •Відмова у прийнятті позовної заяви. Повернення позовної заяви
- •Порушення провадження у справі
- •Відзив на позовну заяву. Зустрічний позов
- •Контрольні запитання:
- •Розділ 12 розгляд господарським судом спорів у першій інстанції
- •Сутність та значення судового розгляду господарського спору у першій інстанції
- •Закінчення провадження у справі без прийняття рішення
- •Розділ 13 рішення та ухвали суду першої інстанції § 1 Порядок прийняття, форма та зміст рішення господарського суду
- •Відстрочити або розстрочити виконання рішення.
- •Додаткове рішення
- •З якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення;
- •Не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення державного мита з бюджету.
- •Ухвали місцевого господарського суду
- •За якоюсь позовною вимогою, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення;
- •Не вирішено питання про розподіл судових витрат або про повернення державного мита з бюджету.
- •Розділ 14 особливості провадження у справах про банкрутство
- •Сутність провадження у справах про банкрутство
- •Підстави провадження у справі про банкрутство
- •Процесуальна правоздатність особи, яка подає відповідну заяву, а також боржника;
- •Підвідомчість справи господарському суду;
- •Відсутність у провадженні іншої справи про банкрутство цього боржника.
- •Залежно від категорій осіб, які звертаються до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство;
- •Залежно від категорій осіб, відносно яких порушується провадження справи про банкрутство.
- •Сторони у справі про банкрутство — кредитор (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут);
- •Основні учасники — арбітражний керуючий (розпорядник майна, санатор, ліквідатор) та суд;
- •Стадії провадження у справах про банкрутство
- •Порядок подання заяви та порушення справи про банкрутство
- •Цей перелік підстав відмови у прийнятті заяви про порушення
- •Заява про порушення справи про банкрутство має бути подана з додержанням правил підсудності.
- •Представник, який подає заяву про порушення справи, повинен мати відповідні повноваження.
- •Заявник має сплатити державне мито в передбачених законодавством порядку і розмірі.
- •Заява про визнання боржника банкрутом має відповідати встановленим законом вимогам щодо форми та змісту.
- •Інші стадії провадження у справі про банкрутство
- •Відзив повинен містити наявні у боржника заперечення щодо вимог заявника (заявників);
- •Контрольні запитання:
- •Процесуальні права іноземних підприємств та організацій
- •Порядок розгляду господарських справ за участю іноземних підприємств і організацій
- •Контрольні запитання:
- •Розділ 16 перегляд судових рішень в апеляційному порядку
- •Сутність апеляційного оскарження
- •Апеляційне провадження та порядок його реалізації
- •Процесуальний порядок розгляду справ апеляційним господарським судом
- •Повноваження апеляційної інстанції
- •Розділ 17 касаційне провадження у вищому господарському суді україни
- •Загальна характеристика касаційного перегляду судових актів у господарському процесі
- •Предмет і суб’єкти касаційного оскарження
- •Порядок касаційного оскарження
- •Порядок касаційного провадження
- •Скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.
- •Повноваження касаційної інстанції
- •Контрольні запитання:
- •Підстави, порядок подання та розгляду заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України
- •Контрольні запитання:
- •Розділ 19 перегляд рішення, ухвали, постанови господарського суду за нововиявленими обставинами Поняття та значення перегляду судових актів за нововиявленими обставинами
- •Підстави та умови перегляду судових актів за нововиявленими обставинами
- •Порядок перегляду судового акта господарського суду за нововиявленими обставинами
- •Контрольні запитання:
- •Розділ 20 вирішення господарських спорів третейськими судами і міжнародним комерційним арбітражем
- •Поняття та значення третейського (арбітражного) розгляду господарських спорів
- •Розгляд господарських спорів у третейських судах
- •Особливість розгляду господарських спорів у міжнародному комерційному арбітражі
- •Розділ 21 виконання рішень, ухвал, постанов господарського суду
- •Загальна характеристика та правова природа інституту виконання судових рішень
- •Учасники виконавчого провадження
- •Виконавчі документи в господарському процесі
- •Порядок пред’явлення та виконання актів господарських судів
- •§ 5 Відстрочка та розстрочка, встановлення чи зміна способу та порядку виконання рішень господарського суду
- •Зупинення та відновлення, завершення виконавчого провадження. Поворот виконання судового рішення
- •Оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби в господарському суді
- •Список основної рекомендованої літератури
- •Господарське процесуальне право
- •1 Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ арбітражним судам: Роз’яснення васу від 8 лютого 1996 р. № 02-5/62.
- •1 Вечірко і.О. Особливості призначення та припинення повноважень арбітражних керуючих у провадженні у справах про банкрутство/ Санація та банкрутство. — 2009. — № 2. — с. 51.
- •1 Банкрутство. Правозастосування та судова практика/ Упоряд. Б.М. Грек та ін. — к.: Юрінком Інтер, 2007. — с. 57.
- •1 Банкрутство. Правозастосування та судова практика/ Упоряд. Б.М. Грек та ін. — k.: Юрінком Інтер, 2007. — с. 76.
- •1 Абова т.Е. Арбитражный процесс в ссср. — м., 1985. — с. 59.
- •2 Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 13. — Ст. 113.
- •Травня. — с. 4.
- •1 Белкин а.Р. Теория доказывания. — м.: Норма, 1999. — с. 248.
- •Вечірко і.О. Основні стадії провадження у справі про банкрутство: особливості класифікації та зміст // Вісн. Господар, судочинства. — № 3. — 2009. — с. 58-64.
Повноваження касаційної інстанції
Повноваження касаційної інстанції визначені ст. 111-9 ГПК
України, отже, Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право:
залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Суд касаційної інстанції приймає постанову такого змісту в разі, якщо дійде висновку про правильне застосування норм матеріального і процесуального права господарським судом, який прийняв оскаржуване рішення (ухвалу, постанову), за результатами перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх установлення;
скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення. Згідно зі ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни судового акта касаційною інстанцією є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Як зазначено в п. 10 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України від 28 березня 2002 р. № 04-5/367 «Про деякі питання практики застосування розділу XII-1 ГПК України», скасування судового акта, що оскаржується з прийняттям нового рішення, відбувається у випадку, якщо за результатами перевірки судом касаційної інстанції буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування в цій справі, з’ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак допущено помилки в юридичній оцінці таких фактів — при застосуванні норм матеріального права, у зв’язку з чим висновки суду першої і апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам.
Можливі такі порушення при застосуванні норм матеріального права1:
а) суд не застосував закон, який підлягає застосуванню. Це має місце, якщо суд не зазначає в рішенні норму матеріального права, яка підлягає застосуванню в цій справі й вирішує справу всупереч нормам чинного законодавства, в тому числі застосовує скасований закон або підзаконний акт, який суперечить чинному закону, або норми міжнародного договору, який не ратифіковано в порядку, передбаченому законом;
б) суд застосував закон, який не підлягає застосуванню. Застосування неналежного закону полягає в тому, що суд при розгляді справи керується не тією нормою, яка регулює спірні відносини. Таке порушення зумовлюється, як правило, неправильною кваліфікацією відносин сторін;
в) суд неправильно витлумачив закон. У цій ситуації застосовується закон, який підлягає застосуванню, але його зміст чи сутність розуміються неправильно, внаслідок чого в рішенні суд доходить неправильного висновку про права та обов’язки сторін. Таке порушення може бути, зокрема, допущене при розширювальному або обмежувальному тлумаченні судом норм матеріального права;
Скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.
Це відбувається у випадку, коли має місце порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Слід зауважити, що до прийняття Закону України від 7 липня 2010 р. № 2453-УІ при скасуванні судових актів із такої підстави справа передавалася на розгляд до суду першої інстанції у всіх випадках.
При цьому оскаржуване рішення в будь-якому випадку скасовується з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції в разі таких значущих процесуальних порушень, що були допущені при розгляді справи, прямо зазначених у ч. 2 ст. 111-10 ГПК України:
справу розглянуто судом у незаконному складі колегії суддів;
справу розглянуто судом за відсутності будь-якої зі сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду;
господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов’язків осіб, які не були залучені до участі в справі (Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України від 28 березня 2002 р. № 04-5/367 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ-1 ГПК України» називає це безумовною підставою для скасування);
рішення або постанова не підписані будь-ким із суддів або підписані не тими суддями, що зазначені в рішенні або постанові;
рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглядала справу;
рішення прийнято господарським судом із порушенням правил предметної або територіальної підсудності;
рішення прийнято господарським судом із порушенням правил виключної підсудності.
Рішення може бути скасоване і в інших випадках порушення або неправильного застосування норм процесуального права. Проте відповідне питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку на підставі матеріалів справи: скасування судового рішення має бути наслідком істотного порушення процесуальних прав сторін спору або інших учасників судового процесу, що потягло за собою неповне з’ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
Як уже зазначалося, суд касаційної інстанції не може вчиняти процесуальні дії, пов’язані зі встановленням обставин справи та їх доказуванням. Переважна більшість дослідників зауважує, що касаційна інстанція не може повною мірою перевірити правильність судових актів, оскільки її повноваження обмежені лише перевіркою законності рішення, а не його обґрунтованості1. Утім, це не означає, що Вищий господарський суд України жодним чином не реагує на виявлені ним порушення, вчинені судами нижчих інстанцій при з’ясуванні обставин, які мають значення для правильного вирішення спору: за наявності таких порушень рішення скасовується з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Фактичні обставини справи вважаються з’ясованими неповно, якщо в оскаржуваному судовому рішенні не всебічно й не повною мірою відображено обставини, які мають значення для конкретної справи, висновки суду про встановлені обставини не є вичерпними і не підтверджуються належними і допустимими доказами, дослідженими в судовому засіданні, та/або якщо господарський суд з огляду на приписи норм матеріального права мав дослідити, але не дослідив ті чи інші докази (п. 10 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України від 28 березня 2002 р. № 04-5/367 «Про деякі питання практики застосування розділу XII-1ГПК України »).
Згідно зі ст. 111-12 ГПК України, скасовуючи рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий господарський суд України може надавати суду першої інстанції вказівки, що є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Як зауважує А.Й. Осетинський, це положення процесуального закону спрямоване не те, щоб позиція касаційної інстанції щодо відповідного застосування норм матеріального чи процесуального права мала реальну юридичну силу2.
У п. 10 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України від 28 березня 2002 р. № 04-5/367 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ-1 ГПК України» наголошує на тому, що такі вказівки мають бути максимально конкретними й стосуватися виключно вчинення господарським судом нижчої інстанції певних процесуальних дій та/або встановлення обставин, що входять до предмета доказування у справі і не були з’ясовані в рішенні або постанові господарського суду, що скасовується. Стаття 111-12 ГПК України прямо забороняє вказівки про достовірність чи недо- стовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.
Також справа передається на розгляд суду першої інстанції у випадках скасування касаційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або про залишення без розгляду заяви у провадженні у справі про банкрутство, а до суду апеляційної інстанції — після скасування відповідних ухвал апеляційного суду (про повернення апеляційної скарги, зупинення провадження у справі й ін.);
скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково за наявності підстав для припинення провадження, або залишення позову без розгляду, передбачених ст.ст.80, 81 ГПК України;
змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції, що може полягати у внесенні деяких поправок до резолютивної частини рішення (зменшити чи збільшити суму, що підлягає стягненню, змінити розмір державного мита, що підлягає стягненню тощо), не змінюючи при цьому викладеного в рішенні чи постанові головного висновку місцевого господарського суду щодо прав і обов’язків сторін у спірних правовідносинах1;
залишити в силі одне з раніше прийнятих рішень або постанов. Вищий господарський суд України використовує це повноваження в разі, якщо, наприклад, місцевий господарський суд зібрав всі необхідні докази, встановив обставини у справі, надав їм належну юридичну оцінку і правильно застосував норми матеріального і процесуального права, натомість апеляційний господарський суд скасував це рішення і прийняв постанову з порушеннями закону. У цій ситуації суд касаційної інстанції залишає в силі рішення суду першої інстанції і скасовує постанову суду апеляційної інстанції.
Постанова касаційної інстанції. За наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції приймає постанову, яка є різновидом судового акта.
Згідно зі ст.111-11 ГПК України в постанові Вищого господарського суду України мають бути зазначені:
найменування касаційної інстанції, склад суду, номер справи і дата прийняття постанови;
найменування сторін і найменування особи, яка подала касаційну скаргу;
найменування місцевого господарського суду або апеляційного господарського суду, рішення, постанова якого оскаржується, номер справи, дата прийняття рішення, постанови, прізвище судді (суддів);
стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду, рішення, постанови апеляційного господарського суду;
підстави, з яких оскаржено рішення, постанову;
доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу;
мотиви, за якими касаційна інстанція не застосовує закони й інші нормативні правові акти, на котрі посилалися сторони, а також закони й інші нормативно-правові акти, якими керувався суд, приймаючи рішення;
у разі скасування або зміни рішення, постанови, — мотиви, за якими касаційна інстанція не погодилася з висновками суду першої або апеляційної інстанції;
висновки за результатами розгляду касаційної скарги;
дії, що їх повинні виконати сторони та суд першої інстанції у разі скасування рішення, постанови і передачі справи на новий розгляд;
новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.
Прийнята постанова оголошується головуючим у судовому засіданні після закінчення розгляду справи. Так само, як і інші господарські суди, суд касаційної інстанції може за згодою сторін оголосити тільки вступну та резолютивну частини постанови, про що зазначається в протоколі судового засідання відповідно до ст. 85 ГПК України. У такому разі повна постанова складається і підписується протягом п’яти днів із дня оголошення її вступної та резолютивної частин.
Постанова касаційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття й у триденний строк із цього моменту надсилається сторонам у справі.
