[До змісту] [Попереднє] [Наступне] [До змісту] [Попереднє] [Наступне]

Тема 10. Сутність і зміст організації робочого місця менеджера

Методичні рекомендації до вивчення теми

Вивчаючи дану тему, студенти знайомляться з уявленнями про те, як організоване робоче місце. Від того, як організоване робоче місце залежить ефективність праці менеджерів усіх категорій незалежно від посади, яку вони займають. Завдання раціональної організації робочих місць менеджерів включає в себе не тільки устаткування його усім необхідним відповідно до змісту та характеру роботи, яка виконується, але й раціональне його розміщення, створення комфортних умов праці.

Термінологічний словник

Організація робочого місця менеджера – це сукупність заходів щодо устаткування робочого місця засобами і знаряд­дями праці та їх розміщення у визначеному порядку.

Робоче місце менеджера – це просторова зона, устаткована необхідними матеріальними засобами і технікою та певним чином організована, у якій здійснюється трудова діяльність менеджера (тобто, це місце, де виконується робота менеджера).

Література: 1; 2; 4; 9; 10; 16; 17; 20; 25; 29; 30.

 

[До змісту] [Попереднє] [Наступне]

Тема 11. Види ділових нарад Методичні рекомендації до вивчення теми

Вивчаючи дану тему, студенти знайомляться з тим, що нара­ди, засідання, збори являють собою різні форми участі персо­налу підприємства у розгляданні, обговоренні, вирішенні будь-яких питань.

Дослідження свідчать, що керівники різних рангів викорис­товують від 10 до 50 % свого робочого часу на проведення нарад і засідань, багато часу витрачається і на їх підготовку. Іноді керівник протягом робочого дня буває на трьох–чотирьох засіданнях і нарадах.

На нарадах керівник роз’яснює свою позицію, переконує присутніх, готує до правильного сприйняття свого рішення. Коли з’являється наказ, розпорядження або вказівка, праців­ники, які були присутніми на нараді, сприймають його як результат рішення, у підготовці якого вони брали участь.

Термінологічний словник

Засідання – це форма організації роботи постійно діючого органу (комітету, колегії, ради, комісії, групи).

Нарада – це форма управлінської діяльності, змістом якої є спільна робота певної кількості учасників управлінського процесу.

Наради і засідання – найбільш поширені методи керів­ництва, способи підготовки і прийняття управлінських рішень, вивчення і формування думки колективу, оцінки здібностей підлеглих. Уміле проведення наради, щира зацікавленість при­сутніх в її рішеннях дають змогу залучити до активної дискусії навіть інертних людей, які рідко виступають.

Література:3; 4; 6–12; 14–17; 19; 20; 22; 24; 25; 30.

 

[До змісту] [Попереднє] [Наступне]

Тема 12. Ділові контакти в діяльності менеджера. Проведення ділових бесід Методичні рекомендації до вивчення теми

Вивчаючи дану тему, студенти знайомляться з уявленнями про складові частини професійної кваліфікації менеджера – вміння підтримувати активні, безпосередні контакти з людьми, які оточують його, – керівниками, підлеглими, колегами, журналістами, громадськими діячами, молоддю, пенсіонерами та ін. Здатність вести діалог, наукову дискусію або невимушену бесіду, відкрито і гостро полемізувати, слухати і розуміти опонента, аргументовано, переконливо і відверто відстоювати свої позиції, не принижуючи при цьому інших, вміти переко­нувати – це якості, необхідні сучасному менеджеру. Можна стверджувати, що характер роботи менеджера значною мірою орієнтований на ділове спілкування з широким колом людей. Менеджер проводить бесіди один на один або з групою спів­робітників, готується до них або вони виникають несподівано; співрозмовник стриманий, тактовний, лояльний, або, навпаки, збуджений, нетактовний, грубий – усі ці та інші фактори ме­неджер повинен враховувати, оскільки вони значно впливають на хід ділової бесіди, можуть мати вирішальний вплив на її результати.

Дослідженнями встановлено, що ділові зв’язки, що здійс­нюються у формі прямих контактів менеджера, потребують не менш як 70 % його робочого часу.

План семінарського заняття

1.    Ділові контакти.

2.    Проведення ділових переговорів.

3.    Техніка прийому відвідувачів.

4.    Техніка контактів з підлеглими.

5.   Публічні виступи в діяльності менеджера.

6.   Особливості ведення телефонної розмови.

Термінологічний словник

Переговори – це засіб, взаємозв’язок між людьми, призначені для досягнення угоди, коли обидві сторони мають спільні або протилежні інтереси.

Пунктуальність – один із найважливіших факторів поваги, довіри, успіху.

Уміння слухати – один із критеріїв комунікабельності.

Питання для самостійного вивчення

1.    Основи взаємодії керівника і секретаря-референта

2.    Етикет ділових контактів

Тести

1. Прийнято говорити про професійну етику:

а)        лікаря, педагога, журналіста, депутата, судді, відпо­відні етичні кодекси в бізнесі, у військових, у сфері торгівлі;

б)        музиканта чи фізика, інженера чи висококласного токаря;

в)        інше.

2. Вчені вважають, що професійна етика виникає як:

а)        наука про професійну мораль, яка складається з «особ­ливих» норм моралі, що доповнюють загальні моральні принципи;

б)        що деякі моральні норми і принципи в професійній етиці повинні бути обмежені;

в)        що неправильно шукати якісь особливі моральні норми для професіоналів, як неправильно й обмежувати (ігнорувати) загальні норми;

г)         всі вище перераховані;

д)        інше.

3. Професійна діяльність, об’єктом якої стають живі люди, утворює складну систему взаємоперехідних, взаємозумовлених моральних стосунків. До цієї системи належить, перш за все:

а)        ставлення спеціалістів до об’єкта праці;

б)        стосунки спеціаліста з колегами;

в)        ставлення спеціаліста до суспільства;

г)         все вищеперераховане;

д)        інше.

4. Предметом етики права є:

а)        моральний зміст права: його онтологія;

б)        основні цінності, норми;

в)        практика реалізації цього змісту в різних правових системах;

г)         все вищеперераховане;

д)        інше.

5. Предмет юридичної етики – це:

а)        відношення або ставлення спеціаліста, професіонала до змісту і цінностей права, законодавчих норм, правил;

б)        реалізація цього відношення в професійній діяльності;

в)        все вищеперераховане;

г)         інше.

6. За ознаками спеціалізації юридичну етику слід поділити на:

а)        суддівську етику;

б)        етику слідчого;

в)        прокурорську етику;

г)         адвокатську етику;

д)        етику нотаріуса;

е)        етику юрисконсульта;

ж)      міліцейську етику;

з)         все вищеперераховане;

и)       інше.

7. За рівнем формальних вимог юридична етика може бути представлена документами такого рівня:

а)        міжнародний;

б)        європейський;

в)        вітчизняний;

г)         регіональний;

д)        всі вищеперераховані;

е)        інші.

8. Найважливішим вітчизняним офіційним джерелом юри­дичної етики є:

а)        Конституція України;

б)        Закон України «Про адвокатуру», прийнятий 19 грудня 1992 р.;

в)        Указ Президента України від 30 вересня 1999 р. «Про деякі міри щодо підвищення рівня роботи адвокатури»;

г)         постанова Кабінету Міністрів від 14 травня 1999 р. № 821 «Про затвердження порядку оплати праці адвокатів по наданню громадянам правової допомоги в кримінальних справах за рахунок держави»;

д)        рішення Конституційного Суду України від 16 жовтня 2000 р. за № 13-рп/2000, що розширив коло осіб, які допускаються до виконання функцій із захисту прав громадян у кримінальних справах;

е)        всі вищеперераховані;

ж)      інше.

9. Етичні проблеми виникають у:

а)        реальному процесі наукового дослідження і стосуються результатів, які можуть вплинути на існування і розвиток людини, суспільства, культури, цивілізації;

б)        біосфері в цілому;

в)        все вищеперераховане;

г)         інше.

10. Б. Каллікот вважає, що екологічна етика має відповісти на три питання:

а)        якою є природа природи;

б)        якою є природа людини;

в)        як людина повинна ставитися до природи;

г)         все вищеперераховане;

д)        інше.

11. Етика як наука виникла, щоб відповісти на питання реального життя:

а)        як треба робити;

б)        що є добро і зло;

в)        у чому значення життя;

г)         все вищеперераховане;

д)        інше.

12. Персональна етика – це відповідальність:

а)        за об’єктивність результату;

б)        персональну поведінку;

в)        інше.

13. Властиві процесу спілкування психологічні механізми:

а)        наслідування;

б)        зараження;

в)        навіювання;

г)         переконання;

д)        всі вищеперераховані;

е)        інші.

14. Психологічні механізми дозволяють:

а)        вносити етичні думки та ідеї у свідомість людей;

б)        передавати їх з покоління в покоління;

в)        все вищеперераховане;

г)         інше.

15. Під звичаями прийнято розуміти:

а)        вказані норми поведінки людей;

б)        стійкі, характерні для даного народу форми або особливості його побуту і спілкування: національна кухня, житло, вітання і одяг, свята;

в)        все вищеперераховане;

г)         інше.

16. Мораль, або моральність, завжди виражає в своїх нормах:

а)        інтереси суспільства або певної соціальної групи;

б)        вимоги до поведінки людей, до їх вчинків;

в)        формує норми поведінки;

г)         все вищеперераховане;

д)        інше.

17. Етика досліджує ряд питань:

а)        про суть моралі, закономірності її зміни і розвитку;

б)        принципи і норми поведінки;

в)        науково обґрунтовує положення про моральні відносини;

г)         моральну свідомість;

д)        моральну відповідальність;

е)        етичну культуру поведінки людей;

ж)      все вищеперераховане;

з)         інше.

18. Етична культура – це:

а)        не просто сума етичних знань;

б)        не тільки сукупність моральних цінностей і прин­ципів;

в)        це рівень етичного розвитку людини і суспільства;

г)         все вищеперераховане;

д)        інше.

19. Соціальна психологія називає ряд конкретних шляхів вирішення конфліктів:

а)        придушення;

б)        відстрочення;

в)        перетворення конфлікту в ділову розмову;

г)         все вищеперераховане;

д)        інше.

20. Тільки у спілкуванні відбувається:

а)        емоційний і етичний розвиток особи;

б)        пробудження глибоких духовних інтересів;

в)        емоційна розрядка;

г)         задовольняється потреба людини в індивідуальному самоствердженні;

д)        безпосередньому емоційному контакті;

е)        все вищеперераховане;

ж)      інше.

Література: 3–7; 9–20; 24–28; 30; 31.

[До змісту] [Попереднє] [Наступне]

[До змісту] [Попереднє] [Наступне]

Модуль 3. Документальне забезпечення