13. Рани

Раною називається ушкодження, що характеризується порушенням цілісності шкірних покривів, слизових оболонок, а іноді й глибоких тканин (супроводжується болем, кровотечею і зіянням).

13.1. Класифікація ран

За видами:

1. Вогнепальні рани. Виникають у результаті кульового чи осколкового поранення. Рани можуть бути наскрізними (є вхідний і вихідний отвори), сліпими (куля чи осколок застряють у тканинах) і дотичними (куля чи осколок, пролітаючи по дотичній, пошкоджує шкіру і м'які тканини, але не застряє в них).

2. Різані і колоті рани мають рівні краї, сильно кровоточать. Колоті проникаючі рани з незначним запаленням і ушкодженням шкіри чи слизової оболонки можуть бути досить глибокими і становити велику небезпеку через можливість ушкодження внутрішніх органів і занесення в них інфекції.

3. Рубані рани супроводжуються забитим місцем і роздробленням м'яких тканин.

4. Забиті, рвані і роздроблені рани характеризуються складною формою, нерівними краями, у них створюються сприятливі умови для розвитку інфекції.

5. Рани від укусів - небезпечні інфікуванням слиною тварини.

За глибиною:

1. Поверхневі.

2. Проникаючі в порожнину черепа, грудної клітки і черевну порожнину.

Усі рани, крім операційних, вважаються первинно інфікованими. Мікроби в рану попадають разом з предметом, що ранить, землею, шматками одягу, повітрям і при торканні до неї руками. Найбільш небезпечне проникнення в рану анаеробних (здатних розвиватися без повітря) мікробів, що викликають газову гангрену.

Небезпечне потрапляння в рану збудника правця. Збудники правця виробляють токсин, що діє на нервову і м'язову системи. Скелетні м'язи скорочуються, що призводить до судоми. З метою профілактики правця при всіх пораненнях, що супроводжуються забрудненням, пораненому вводять очищений протиправцевий анатоксин чи протиправцеву сироватку.

13.2. Ознаки інфікування рани

Про інфікування рани можуть свідчити такі ознаки:

• ділянка навколо рани припухає, червоніє і стає теплішою на дотик;

• пульсуюча біль в області рани;

• підвищення температури і погіршення стану хворого.

Асептика - це сукупність заходів, спрямованих на попередження потрапляння мікробів у рану. Асептика досягається суворим дотриманням основного правила - все, що стикається з раною, повинно бути стерильним (не мати мікробів). Не можна руками торкатися рани, видаляти з неї осколки, обривок одягу, використовувати нестерильний матеріал для закриття рани.

Антисептикою називається система заходів, спрямованих на зменшення кількості мікробів чи їхнє знищення в рані. До цих заходів відноситься:

• механічна (первинна хірургічна обробка рани);

• фізична (дренування рани, ультрафіолетове опромінення);

• хімічна (застосування протимікробних лікарських засобів);

• біологічна (антибіотикотерапія).

13.3. Перша медична допомога

При незначних пораненнях:

• промити рану розчином антисептика або чистою водою з милом (не використовуйте спирт);

• накласти на рану стерильну пов'язку.

При великих ранах, а також колотих (невеликий раневий отвір, але можуть бути глибокі ушкодження) чи вогнепальних ранах не слід самостійно промивати рану. Накладіть тільки стерильну пов'язку і зверніться за допомогою до лікаря.

При ранах розміром більше 1-2 см, коли краї рани не сходяться разом, слід якнайшвидше звернутися до хірурга для вирішення питання про накладання швів на рану. Шви прискорюють процес загоєння, зменшують імовірність розвитку інфекції, запобігають утворенню грубих рубців.

У випадку ушкодження, що супроводжується ампутацією частини тіла, відірвану частину слід направити до лікарні разом з потерпілим. При цьому її загортають в стерильну марлю (або чисту тканину), кладуть в поліетиленовий пакет і тримають пакунок у холодному місці (поліетиленовий пакет з ампутованою частиною поміщають у другий пакет, наповнений льодом).

Якщо у рані виявиться сторонній предмет, не слід витягати його з рани. Предмет фіксують в рані і накладають стерильну пов'язку навколо нього.