4. Представники Києво-Могилянської академії (Петро Могила, Інокентій Гізель)

Важливу роль у розвитку науки і культури відіграла Києво-Могилянська академія, яка виступила провідним центром XVII - XVIII ст. Митрополит Київський і Галицький П. Могила (1576 чи 1596 — 1647 р.) створює 1631 року вищу Лаврську школу, яка після злиття з Київською братською у 1632 році перетворилася у Київську колегію і досить скоро стала загальновизнаною.

Толерантно ставлячись до різних віросповідань, до ідеї зближення всіх християнських церков, Петро Могила підпорядковує свою діяльність зміцненню православ’я, духовної єдності українського народу через такі інституції, як церква, школи, колегії, друкарні, бібліотеки, мистецькі заклади. П. Могила значно розширив сферу вживання української мови в книгодрукуванні, богослужбах, перекладах, готував видання Біблії.

Три головні чесноти мають бути у людині: віра, надія, любов. На думку Петра Могили віра є міцне й непорушне розуміння із сподіванкою в серці щодо Бога і речей спасенних, котрі невидимо ніби видимі були, а через вуста визнані, згідно із сказаним: «Бо серцем віруємо для праведності, а устами сповідаємося для спасіння» [11, с. 197, 198]. Петро Могила вірить у шлях Христа і в істинну православно-католицьку церкву: «Лише в одній Соборній Апостольській церкві влада, проведена через істинні знамення за допомогою благодаті Господа Христа, єдиного її Вічного нареченого, що перебуває невідступно з нею навіть і до скону віків, й утримується в цілісності» [24, с. 280 - 287].

У творах Петра Могили прослідковують ідею рівності всіх перед правом і судом, оскільки Бог створив усіх людей рівними [24, с. 124 – 127]. Духовна влада походить від Бога і є визначальною [18, с. 124 – 279].

Інокентій Гізель (1600 – 18.11.1683) – богослов, філософ, культурний, церковний і суспільний діяч. Освіту здобув у Києво-Могилянському колегіумі, після закінчення якого продовжив навчання за кордоном, імовірно в Англії. З 1645 році – професор, а згодом ректор Києво-Могилянського колегіуму. З 1656 року – архімандрит Києво-Печерської лаври. Брав активну участь у створенні «Києво-Печерського патерика» (1661) та першого підручника української історії «Синопсис» (1674). Гізель – автор полемічних творів, спрямованих проти унії та єзуїтів. До нас дійшли три філософські праці Гізеля: латиномовний курс «Твір про всю філософію» (1645 – 1646), «Філософські аксіоми» (1646), «Мир з Богом людині» (1669).

Сучасні науковці вважають, що І. Гізель переконаний у раціональності світу, вважав, що істину можна знайти, досліджуючи наслідки Божої діяльності — "створеної природи" (natura naturata) [26].

На думку Інокентія Гізеля, де немає протилежностей, там немає ні виникнення, ні знищення; рух виникає з протилежного, тобто із спокою.

Державно-правові погляди П.Могили .

Київський митрополит Петро Могила (1576 чи 1596 — 1647 р.) — син молдавського господаря Валахії і семиградської князівни. Одержав освіту Львівській братській школі, університетах Польщі і Франції. Ставши митрополитом у 1632 р., за короткий час додав їй чітку організаційну структуру, здійснив реформу церковного обряду, освіту духівництва. Заснував Київський, Кременецький колегіуми, слов'яно-греко-латинську академію в Ясах, Лаврську вищу школу, пізніше перетворену і названу на честь П.Могили Києво-Могилянською академією. Автор 20 творів полемічного, церковно-теологічного, філософського змісту.

1) В своїх полемічних, філософських, церковно-теологічних творах («Новоканон», «Православне сповідання віри» і ін.) а) відстоював ідею верховенства в суспільстві духовної влади — православної церкви. Виступав за примирення православних з католиками й уніатами.

б) П.Могила вважав головним для світської влади — благо людей. Верховна влада, на його думку, діє в трьох напрямках:

1) політичному, 2) мирському і 3) духовному. До політичних і мирських справ відносив управління, суд, законодавство. Рішення внутрішніх політичних проблем тісно зв'язував із зовнішньополітичними, захистом суверенітету країни.

2) Закон, на думку Могили, — дарунок божий, котрий потрібно берегти. Закони він поділяв на 1) природні, 2) людські, 3) божественні. Людські, у яких повинні втілюватися природні, обов'язкові для усіх, у т.ч. для правителя. Ідеальним правителем вважав православного, що одержує владу від Бога і відповідального перед ним. Правитель повинний бути носієм політичних і морально-духовних функцій, уособлювати чесність, правду і справедливість, піклуватися про благо підданих. Імовірно, модель української державності бачилася йому по образі польської.

3) Одним з перших в Україні Могила захищав ідею відродження вітчизняної державності в союзі з іншими православними народами. Цю ідею розвивав його учень— ректор Києво-Могилянської академії І.Гізель. Він відстоював перспективу політичного союзу з Росією, єдності всіх слов'янських народів. Гізель обумовлював союз прийняттям таких російських законів, що відповідали б природному праву, закріплювали політичні свободи пригнобленому українському народу, захищали автокефалію української церкви.(ІВДП)