6. Методи філософії.

Метод - шлях, спосіб дослідження, пізнання, сукуп­ність прийомів і операцій практичного і теоретичного освоєння дійсності.

Основними методами філософії є: діалектика, метафізика, догматизм, еклектика, софістика, герменевтика.

Діалектика - метод філософського дослідження, за якого речі, явища розглядаються критично, послідовно, з урахуванням їх внутріш­ніх протиріч, змін, розвитку, причин і наслідків, єдності і боротьби і протилежностей.

Метафізика метод, протилежний діалектиці, за якого об'єкти розглядаються:

• уособлено, самі по собі (а не з точки зору їх взаємозв'язку);

• статично (ігнорується факт постійних змін, саморуху, розвитку);

• однозначно (ведеться пошук абсолютної істини, не приділяється уваги протиріччям).

Догматизм - сприйняття навколишнього світу через призму догм, раз і назавжди прийнятих переконань, недоведених, "даних згори" і які носять абсолютний характер. Цей метод був властивий середньовічній теологічній філософії.

Еклектика - метод, оснований на роз'ясненні будь-яких поглядів, ідей які приваблюють масову свідомість, але не мають реальної ні онтологічної, ні гносеологічної цінності і достовірності.

Софістика - наперед визначене, свідоме застосування в спорі і в доведенні софізмів, тобто неправдивих, хибних положень, аргументів, замаскованих зовнішньою, формальною правильністю.

Герменевтика - у класичній філософії вчення про інтерпре­тацію текстів.

Одночасно і напрямами у філософії, і філософськими методами є:

• матеріалізм;

• ідеалізм;

• емпіризм;

• раціоналізм.

Філософський метод являє собою за­гальний підхід до вивчення дійсності. В залежності від мето­дологічної традиції виділяються основні типи філософству­вання: метафізичний і діалектичний; раціоналізм і ірраціона­лізм.

Типи філософствування:

Метафізичний: Підхід до вивчення світу, як це раз і назавжди даного, вивчення об'єкта в статич­ному стані. Мислення засно­ване на формальнологічному законі виключеного третьо­го: чи так, чи ні - третього не дано: тяжіє до побудови од­нозначної, статичної, умо­глядної картин и світу.

Діалектичний :

Підхід до вивчення сві­ту як процесу (вивчається динаміка об'єкта). Діалек­тичне мислення, вивчаючи рухливі зв'язки світу, пе­рехід одного в інше допус­кає єдність протилежнос­тей (і є, і немає - одночас­но). В діалектиці картина світу оживає.

Раціоналізм: Філософія в пізнанні світу опирається на розум (ratio), використовуючи форми і методи абстракт­ного мислення: поняття, судження, висновок, гіпо­теза, теорія, індукція, ана­ліз, синтез і т.п.

Ірраціона­лізм : Філософія в пізнанні позаме­жної сутності світу опирається не на розум, а користується національними (ірраціональними) способами осягнення істини: лю­бов до істини, інтуїція, медитація, безпосередній зв'язок з космо­сом, екстрасенсорика і т.п.

Отже, серед духовного освоєння системи суспільних відносин та світу важливе місце займає і філософія. Людина, окрім того, що прояснює сферу мислення, пізнання, власних цінностей, свого місця у системі суспільних відносин, ознайомлюючись із філософією, також аналізує суспільні історичні процеси, наукові досягнення та їх значення для людини. Вона обґрунтовує раціональними (розумовими) засадами будь-які суспільні та світові явища, критично осмислюючи традиційні надбання. Але при цьому критика у філософії допомагає глибше та ширше зрозуміти ці традиції та суспільні процеси та явища. Будь-яка філософія починається із внутрішнього досвіду, виражається у вигляді рефлексії. Філософія розглядається одними дослідниками як наука, іншими – як світогляд та вища теоретична форма світогляду. Філософія у науці є методологією досліджень, аналізує актуальне, проблемне.

Особливості становища людини в світі засвідчують, що задля того, щоби бути людиною, треба, звичайно, людиною народитися; проте ця умова є необхідною, але не достатньою: людина не народжується із готовою програмою на життя (якщо ми і віримо у те, що хтось заздалегідь визначив наше життя, ми все одно позбавлені знань про те, що і як саме нам призначено), тому вона сама повинна її знайти, виробити, здійснити свій життєвий вибір, оскільки у кінцевому підсумку лише вона сама має право розпорядитися власним життям. А оскільки ціна життєвого вибору людини є занадто великою, мимоволі виникає питання про те, чи існують якісь виправдані, надійні засоби, які б допомагали людині у цій найпершій життєвій справі. Забігаючи наперед відразу ж відзначимо, що історичне покликання та глибинне виправдання філософії полягає саме у тому, щоб виробити і надати людині інтелектуальні засоби для свідомого здійснення життєвого вибору.

Питання для самоконтролю:

1. Розкрийте зміст поняття світогляду і окресліть його значення в свідомому регулюванні людиною свого життя.

2. Назвіть і охарактеризуйте основні складові світогляду як інтелектуальної форми людського самоусвідомлення.

3. Охарактеризуйте найважливіші особливості міфологічного, релігійного та буденного світоглядів, їх відмінності від філософського світогляду.

4. Окресліть та розкрийте зміст основних особливостей філософського мислення.

5. Охарактеризуйте основні елементи структури філософського знання (основні філософські дисципліни) та поясніть, на якій основі їх виділяють.

6. Спробуйте визначити предмет філософії та обґрунтувати його розуміння.

7. Розкрийте зміст основних функцій філософії.

8 Розкрийте основні аспекти співвідношення філософії та світогляду.